Порода Карніка

Сучасна порода КАРНІКА ‒ це велика група бджолиних ліній і штамів, що генетично подібні між собою. Загалом вони характеризуються сірим забарвленням тіла, спокійним характером, зимостійкістю та хорошою продуктивністю. Цю породу активно застосовують для промислового бджільництва у всьому світі, особливо у центрально-східній Європі. Вона посідає друге місце в світі за поширенням на промислових пасіках після італійської породи.

Сучасний ареал розповсюдження Карніки в Європі ‒ від південно-східних Альп до Карпат в басейні Дунаю та до північної частини Балканського півострова. Це бджоли помірно континентального клімату, де чітко виражені сезони: рання весна, жарке літо, прохолодна осінь, холодна зима. Завдяки селекції ця порода добре адаптована до різноманітності рівнинних та гірських кліматично-погодних умов.

Історія селекції бджіл породи Карніка сягає початку 20 століття. Вихідні форми бджоли мали високу схильність до роїння і відносно невисоку продуктивність. В результаті селекції відбулося вдосконалення характеристик ‒ бджола стала більш спокійною до роїння й незлобливою. Завдяки чому з часом витіснила темних лісових бджіл з європейських пасік означеного регіону.

Досягнення в селекції Карніки для різних типів мікрокліматичних і орографічних умов (рельєфу) сформовані в наступних штамах цієї бджоли:

Штам СКЛЕНАР походить з рівнинної Австрії. Селекціонував його Гвідо Скленар (Guido Sklenar). Він відстоював твердження селекції за забарвленням, не допускав до розведення бджіл із жовтими і коричневими тергітами і досяг однорідності забарвлення в зоні поширення помісей бджіл з жовтими італійськими. Цим сформував бджіл зі стійкими характеристиками продуктивності і нерійливості. Ці бджоли набули найбільшого поширення в Австрії, Німеччині й Словенії.
Штам ТРОЙЗЕК походить з долини річки Мюрц (Mürz), притоки Муру в австрійській землі Штирія. Працював над цим штамом селекціонер Якоб Врізінг. З цієї лінії в 1948 році були відібрані найкращі сім’ї, і селекція була продовжена в Лунц ам Зее (Нижня Австрія). Лінії бджіл, що були створені тоді, використовуються на сучасних пасіках: дуже поширена Тройзек 1075, лінія Вінтерсбах «07». Ця бджола, відселекціонована в умовах гірських долин, дає добрі результати в різних умовах і на різних типах медозборів. Один з найпопулярніших штамів, оскільки демонструє підвищену стійкість за несприятливих погодних умов.
Штам ПЕШЕТЦ походить зі Східного Тиролю, із західної, австрійської частини території розповсюдження бджіл Карніка. Створив його на висоті 1200 метрів над рівнем моря селекціонер Ганс Пешец. Нині цей штам адаптований до умов рівнинної Німеччини, тому що характеристики цих бджіл найкраще підходять під її погодно-кліматичні умови, а також під лугові та сільськогосподарські медозбори.

Це перелік лише найвідоміших штамів Карніки, а є й інші.

Породою бджіл Карніка не без успіху займаються не лише в Австрії. Приміром, у Словенії відомим селекціонером штаму для рівнинних умов був Ян Стргар. У долині річки Бистриці (Верхня Крайна) він створив зону чистопородного розведення і отримав гарні результати для потреб пасік цього регіону. Цей штам і сьогодні розмножується його послідовниками і на нього є значний попит у Європі.

Що в Карпатах? Карніка поширилася і сюди. Тут вона має назву КАРПАТКА. Це екотип, який сформувався в природних умовах без селекційного відбору і має поширення в Румунії, Угорщині, Чехії, а також в Україні. Це природні локальні штами, що сформувалися в умовах гірських долин. Пізніше над ними почали проводити селекційну роботу, яка триває й дотепер. Найвідомішими прикладами таких штамів є чеський тип Вігор та український тип Вучківський.

Інші країни Європи створюють свої програми селекції з протестованих в їхніх умовах бджіл різного походження. У Польщі Карніка дуже розповсюджена, і завдяки методам інструментального осіменіння там створено велику кількість чистопородних та гібридних ліній з австрійських та німецьких штамів.

У селекції бджіл Карніка допускається схрещування штамів та ліній у межах породи, активно використовується система програмування для ефективного використання всіх переваг кожного штаму. В Німеччині працює система БІБРІД www.beebreed.eu де можна простежити родовід і походження маток від початку селекційного процесу. Туди внесено всі європейські підвиди бджіл та окремою гілкою ‒ карпатську популяцію Карніки.

Тож, підсумовуючи основні відомі мені факти про Карніку, хочу зауважити наступне. Ця бджола не є панацеєю або ідеальною бджолою, проте вона має певні переваги для промислових пасік в українських реаліях. Її переваги полягають в прогнозованості в наступних поколіннях. А поширене в українському бджільництві твердження про те, що штами Карніки приносять значну шкоду автохтонним породам, використовують переважно маткарі практики, які продукують бджолу сумнівної якості і тому втрачають ринки збуту. Зазвичай вони мало цікавляться сучасною селекцією та можливостями опанування сучасних методів, використовують емоційні докази, замість перевірених фактів. Безперечно автохтонні породи потребують збереження та розведення, але в ізольованих розплідниках, що унеможливлює контакт із завізними породами. Але це вже інша історія. Нові, продуктивні породи слід розвивати, адаптуючи їх до локальних умов пасічництва. Особливість цієї породи в тому, що більшість результатів селекції Карніки, закрита для масового доступу. Селекціонер виставляє результат роботи, коли вже впевнений у матеріалі і при цьому всі сторони як батьківська так і материнська є протестовані.