Дискусія навколо стимуляції розвитку. Березень 2021

Поки березень ще не визначився зі своїм погодним статусом, Пасіка Івана Запухляка все одно готується до матковивідного сезону 2021.

Про електропідігрів ми трохи писали і знімали минулого року, а от про білкове канді та сироп з добавками хочемо більш детально зупинитися сьогодні.

Всі ми трохи заскочені на еко в обох значеннях (бо в нашій мові воно і економно і екологічно), також на натуральності і без добавок та антибіотиків. Всі ці речі важливі атрибути нашого сучасного життя, де змішуються модерні та традиційні речі. Однак, коли люди хапають інформацію по верхах, не заглиблюючись в деталі, то трапляються конфузи та не дуже раціональні ситуації.

У пасічництві цю ситуацію точково можна проілюструвати на прикладі дискусії щодо використання Апібіовіту, відомої харчової добавки для весняної підтримки бджіл. Недавні коментарі під постом у соціальних мережах показують, що частина пасічницької спільноти сприймає це як виключне зло у вигляді хімії та антибіотиків. Так, безперечно, що будь які препарати антибіотиків, як для людей так і для бджіл вимагають свідомого застосування. Інша частина спільноти вважає, що добавочки зайвими не бувають і додають їх стабільно без огляду на погодно-кліматичну ситуацію. Так сказати, щоб бджоли були трошки сильніші, ніж в сусіда. На щастя, біьша частина спільноти реагує з достатнім рівнем прагматизму і накопичує практичний досвід щодо використання різних вітамінних препаратів та добавок.

Щоб не товкти воду в ступі, скажемо, що будь якому негативному висновку щодо використання тих чи інших (сертифікованих для європейських бджолярів препаратів) повинні передувати уважне прочитання етикетки та специфікації до препарату та узагальнені висновки практичного використання.

Ще трохи відео одного з точків Пасіки Івана Запухляка, де показано як це все виглядає на практиці.

Та коротка замальовка доступних пилконосів ліщини та вільхи та очікування вибухового цвітіння первоцвітів тут.

Дискусія щодо використання різних добавок потрібна, але в якості аргументів нам необхідні не емоції, а практичні спостереження.

Початок сезону 2021. Підсумки зимівлі

Перші весняні роботи на пасіці набирають обороту. Попри те, що прогноз нестабільний і ще можуть бути похолодання, потроху починаємо оглядати результати зимівлі та робити замітки в довготривалих спостереженнях за Кордованом, Бакфастом а також Італійкою та Кордованом.

Один з точків в цілому показав непоганий результат, який Пасіка Івана Запухляка зафіксувала на коротке відео

Докучали миші, а також одна сім’я з іошкою не перезимувала. Беручи до уваги погодні виклики, а саме цей вулик дуже засипало снігом, цей точок перезимував добре. Кормів достатньо, розплід є. Всі сім’ї Бакфасту, Карніки, Італійки та Кордовану , а також серпневі відводки вийшли із зимівлі добре.

Дещо детальніше спостерігаємо на точку Бакфаст, бо ретельно збираємо досвід з цими бджолами.

Два коротенькі відео по Бакфасту можна переглянути тут і з маткою шо з 2018 року тут

Тому формуємо пропозицію маток Карніка, Бакфаст на сезон 2021, а також збираємо попередні замовлення.

Правильні карпатські бджоли

Сучасний стан розвитку матковивідної справи в Україні обріс чи обліпився цілим клубом домислів, взаємних звинувачень та хайпу. В чому ж проблема з бджолами, які фігурують як порода Карпатка в комерційних оголошеннях та науковій літературі.

Деякі свої міркування та спроби розібратися в історії селекції бджіл Карпатка Пасіка Івана Запухляка писала раніше тут.

Власне ця вся історія з виведенням маток та закладенням матковивідної пасіки теж почалася в результаті певних несподіваних результатів з карпатськими бджолами. А також намаганням зрозуміти, чому впали медозбори в локації, яка була умовно ізольованим облітником. В цьому місці вздовж річки і яке оточене лісом, склад медоносів не зазнав суттєвих змін, а от кількість отриманого меду суттєво знизилася.

Відразу хочемо сказати, що пасіка Івана Запухляка жодним чином не збирається знецінювати досвід селекції та напрацювання колег матководів. Ціль публікації розібратися, що саме уявляють собою карпатські матки, що пропонуються для продажу в Україні і чи завжди вони відповідають очікуванням пасічників. А також з’ясувати, що є навколо матки Карпатки білим шумом, а що справді цінним досвідом селекції.

Пасіка Івана Запухляка Літо 2019

Завчасно інформуємо, що Пасіка Івана Запухляка цілком і повністю підтримує збереження автохтонних бджіл в окремому резерваті з метою їх дослідження та пошуку нових методів селекції. Без селекційної роботи майбутнє бджолярства виглядає досить туманно.

Тепер до справи.

Що це за бджола Карпатка? Всі пошукові запити щодо Карпатки в інтернеті та аналіз описаного досвіду в наукових та популярних публікаціях ведуть нас на Закарпаття, де зосереджено велику кількість матковивідних пасік, окремі з них мають статус племінних. Досвід матководства на території біля Мукачево, передгірських та гірських облітниках накопичувався близько 50 років. Він був добре науково описаний, так як координувався дослідною установою Дослідна станція бджільництва, що зараз є відділом селекції карпатських бджіл інституту бджільництва ім. Прокоповича. Після такого тривалого часу селекції, було виведено декілька ліній, які відомі в Україні та переважно за її східними межами. Можливість продавати маток та бджолопакети Карпатки далеко на схід для збору меду в екстремальних умовах континентального клімату (без можливостей зимівлі та з потребою наступного року нових бджолопакетів) зробили господарську діяльність навколо розведення карпатської бджоли досить прибутковою. Природно-кліматичні умови, де сконцентровано хаб (так по сучасному називають місце концентрації певного виду діяльності) Карпатки, не можуть бути описані як найкращі для виробництва меду. Тому бджолині господарства в умовах передгірських рівнин та високогір’я спеціалізувалися на виробництві маток та бджолопакетів. Зміна геополітичної ситуації значно висушила цей потік стабільних замовлень і значно напружила ситуацію на внутрішньому ринку, де до досить недавнього часу основна конкуренція була між двома “автохтонними породами” Карпаткою та Українською степовою. Це змусило переосмислити стратегію збуту і спробувати відкусити шматок ринку, де вже ставали на ноги конкуруючі породи бджіл завезених з Європи. Основні виробники карпатських маток вирішили ставити на те, Карпатка це автохтонна бджола.

Зважаючи на авторитетність заявників більшість повірила їм на слово, а меншість учасників ринку, що послуговуються здоровим глуздом запитали, а чи є ізольований резерват, де власне утримується “дика Карпатка”. В реальності дослідної дикої пасіки, де б утримувалися бджоли без втручання людини немає. Однак пошуки відносно диких карпатських бджіл тривають. В результаті обговорень корисних ознак потроху викристалізувалося наступне запитання, чи є порода карпатських бджіл власне породою, чи все таки групою бджолиних сімей чи може екотипом Карніки. Остання (Карніка) має досить чітко задокументовану історію селекції і в рази більший задокументований практичний досвід селекції, ніж Карпатка. Дискусія, що автохтонних (і власне визначення також) видів бджіл та завезених триває. Аргументи часто переходять межі здорового глузду. Несподівано кумедними виглядають аргументи на користь Карпатки, котрі знецінюють Карніку, Італійку та Бакфаст називаючи останніх дворняжками, а породу карпатських бджіл елітною. Однак переходимо до ще одного дискусійного моменту. Чи можна взагалі карпатських бджіл називати породою у класичному розумінні. Чи це екотип, чи група сімей?

Ті фрагментарні заміри карпатських бджіл та оприлюднений накопичений досвід ентузіастів, що хотіли розібратися в реальному позиціонуванні Карпатки та оцінити перспективи її селекції показали, що відмінності між Карнікою та Карпаткою досить умовні. Це підтверджуєтеся і тим, що Карніка це дуже схожа за генотипом бджола до Карпатки. Відмінність у одну пару алелей недостатня, щоб Карпатку визнати повноцінною породою. Але з точки зору чистоти селекційного експерименту та наявності реального досвіду варто розвивати подальшу селекцію. З використанням сучасних методів звичайно. Таке перебування між породою та екотипом очевидно є наслідком використання методів селекційної роботи що передбачало відбір тільки материнської сторони. Про батьківську донедавна навіть не згадували. Вважали що загальний фон трутнів найкращий і нічого іншого не потрібно. В результаті отримали популяцію бджіл, що не дозволяє виділити з основної маси якісь особливості. Тому якщо заглибитися у пошук відмінностей, то можна зробити висновок, що це екотип бджоли карніки або Українська карніка, чи карпатська карніка. Дискусія в цьому моменті може якісно просунутися до раціональних висновків, тільки у випадку, якщо перейде у цивілізоване русло. Для отримання чітких висновків потрібен задокументований практичний досвід та дотримання правил селекційної етики. Пасіка Івана Запухляка відстежує наукові публікації та дискусії довкола цього питання і може тільки ствердно сказати, що цей момент унікального породного позиціонування та автохтонності, а конкретніше аборигенності карпатських бджіл залишається дуже дискусійним. А подальша селекційна робота досить виправданою.

Мабуть велика кількість білого шуму чи темного диму навколо Карпатки викликана через конкуренцію на ринку бджолиних маток. Є племінні пасіки, що накопичили практичний досвід з використання інструментального осіменіння та контрольованого спарювання з іншими породами бджіл, як українська степова, карніка, італійка, а також кросами Бакфасту і які можуть запропонувати більш продуктивну бджолу для конкретних мікрокліматичних умов. Відповідно власники медових пасік прагнуть мінімізувати свої ризики і сформувати своє рішення для отримання меду та інших продуктів бджільництва з метою отримання прибутку. Тому і виникли різні групи за інтересами у вигляді громадських організацій та об’єднань. Це цілком природній процес об’єднання групи людей для досягнення певних цілей. Те як виглядає сьогодні українська професійна та бджолярська спільнота, а особливо її комунікація заслуговує сценарію окремого довгого серіалу, де кожен наступний сезон цікавіший за попередній. Принагідно хочемо зауважити, що в у професійному і любительському пасічникуванні спілки утворені з метою популяризувати ту чи іншу породу, якраз і займаються відстежуванням чистоти ліній породи, створенням середовища для документування досвіду, але аж ніяк не знеціненням один одного. Обговорення переваг “автохтонної”, “автентичної” та “аборигенної” породи Карпатки в цьому контексті піднімає високу інформаційну піну з репутаційними втратами.

На цьому моменті хотіли зупинитися окремо. На нашу суб’єктивну думку, якраз за рахунок цього чорного піару пов’язаного із дискредитацію інших порід, втратила у своїх позиціях якраз карпатська бджола. А виграли ті нові селекційні рішення, на яких цей потік знецінення був направлений. Так сталося, наприклад з Бакфастом. В результаті “рекламної компанії Карпатки” Бакфаст за певний проміжок часу спробували всі: і ті кому він був необхідний і ті кому він не дуже підходив. Цьому є декілька пояснень, які стали явними в останні роки і не в останню чергу завдяки проникненню спільноти в інтернет у вигляді блогів, форумів, ютубканалів та соціальних мереж. Ну і багато вже хто з сучасних бджолярів та матководів може прочитати оригінальні статті, що документують досвід інших порід, кросів бджіл іноземними мовами.

Ще одним не мало важливим фактом, що вплинув на якість бджолиних маток — це демпінгові війни. Так сталося, що племінних пасік, що спеціалізуються на виробництві бджолиних маток та бджолопакетів достатньо і їхня продуктивність набагато вища, ніж потреба внутрішнього ринку. Потрібно перелаштовуватися під наявні ринкові умови, а не у всіх є конструктивні ідеї. Оборот який був, зменшився і демпінг як рішення очевидно не працює. Не слід забувати про своєрідну касту перекупників, які продають свої послуги за ціною рівною з роботою маткаря. Центром найбільш поширеного Вучківського типу Карпатки є село Вучкове, сам центр репродукції розташований у місті Мукачево. Навколишні села сформували досить потужну агломерацію щодо виробництва бджоломаток на продаж та пакетів, а одночасно визначило монополію на та дозволило тривалий час утримувати досить значний сегмент ринку. Це додало селекції масовості та спричинило втрату якості.

Важко не погодитися з прихильниками карпатської породи, що неконтрольоване завезення та селекція бджіл не дуже відомого походження, які розводяться на території, де домінують інші екотипи чи породи бджіл це великий виклик для любительських та промислових пасік. Але згадаймо, куди мандрували сформовані на Закарпатті бджолопакети ще десять років тому. Там, що не було аборигенних чи умовно бджіл? І які місцеві породи були втрачені через такі вливання. Також повертаючись до автохтонності не слід забувати про кавказянку, яка добряче давала екстремальних відчуттів пасічникам на досить великій у порівнянні з Європою території. І з якою до речі, продовжують мати досвід селекції окремі дослідні європейські пасіки.

Тому варто осмислити отриманий досвід і рухатися за новим, шукати нові можливості селекції цієї бджоли.

А що з Карнікою, як найближчою за генотипом до Карпатки бджолою ?

В цілому тим матковивідним пасікам, що спеціалізуються на матках особливої різниці немає, яку породу бджіл виводити. Технологія та необхідність базових знань ідентична. І тут ми стаємо свідками такого моменту, як вивід Карпатки, яка на справді є Карнікою. І продавати як Карпатку. І такі шури мури з селекційним матеріалом справді завдають не тільки репутаційних, а й селекційних збитків Карпатці. Тут де впізнаваність бренду Карпатки стає причиною появи підробок. Це ще одна замовчувана проблема втрати унікальних властивостей карпатських бджіл. Морфометричні проміри колег показують значне підняття кубітального індексу у офіційній Вучківській Карпатці та інших типах, що може свідчити про вже прилиту кров карніки. На питання науковці відповідають, що змінились умови утримання та більш точний спосіб визначення індексів крила, що призвів до підвищення значень. Також були твердження, що на облітниках для карпатських бджіл були завезені матки карніки і успішно розійшлися по матковивідних господарствах. В просторах інтернету вже появився своєрідний мем «австрійська карпатка». Також насторожують такі плани вивести батьківські сім’ї Карніки на облітники. Це призведе до повної зміни особливостей породи, що суперечать твердженням чистоти розведення бджіл. Для промислових кросів такі варіанти можливі і на майбутнє стануть заміною Карпатці. Але це вже буде не Карпатка.

Селекційна робота відносно власної локальної бджоли дуже потрібна. Можливостей створити ізольовані облітники в гірській частині та долинах річок достатньо. Можливо застосування методів контрольованого парування у Карніки і Бакфасту спонукає селекціонерів Карпатки до якісних змін в селекції.

Чи є шанси покращити селекцію Карпатки?

Звичайно є. Особливо перспективним напрямком для роботи з Карпаткою виглядають ізольовані гірські пункти парування. Де із загальної маси бджіл було виділені групи сімей для розведення. Це перші спроби лінійної селекції з карпатськими бджолами, але як запевняють науковці таку роботу проводили на початку створення породи Карпатка. Це звичайно можна було зробити раніше, але не було потреби змінювати набутий стиль роботи з бджолами. За цей час багато втрачено. Але при злагодженій роботі ці бджоли можуть покращити свої характеристики.

Карпатська бджола в Карпатах.Фото з Ворохти Літо 2019

В контексті формування ізольованих облітників насторожують заклики деяких науковців, що ми зберігаємо автохтонні бджоли і одночасно їх селекціонуємо. Збереження і селекція це різні речі, тому роботу за цими напрямками потрібно чітко розділяти.

В спілкуванні з карпатськими матководами Пасіці Івана Запухляка закидають особисту неприязнь до Карпатки. Ми починали з Карпаткою, збираємо досвід роботи цими бджолами і далі допомагаємо селекціонерам за допомогою інструментального осіменіння у створенні та утримання власної лінії бджіл. Зараз утримуємо для тесту та порівняння відібрану групу батьківських сімей, що дозволить далі вести чисту Карпатку без вливання інших порід поза діяльністю офіційних племінних господарств. Це дозволить зберегти та використовувати матеріал надалі. Так матковивідна пасіка не виробляє матки Карпаток масово на продаж, бо останні два роки несприятлива кон’юнктура ринку. Позиція працівників поважного наукового центру селекції викликає щире здивування, бо подібно, що вони не готові до конструктивного діалогу, а погоджується на комунікацію тільки з тими матководами, хто беззаперечно слідує їх переконанням.

Тому досягнення та виведення ліній Карпатки це цінний досвід, використовуючи який варто рухатися за новим досвідом селекції.

Бджоли в Інстаграмі

Пасіка Івана Запухляка отримала позитивний зворотній зв’язок щодо нашого рейтингу україномовних ютуберів. Ми навіть трохи сконфузилися, бо загубили один канал, але вже все поправили.

Зараз ми вирішили скористатися нагодою тривалого сидіння дома і проаналізувати аккаунти в мережі Інстаграм. Інстабджолоблогери з україномовним контентом до вашої уваги. Тут ми зосередимося на тому, що піднімає і робить пости в цій мережі більш популяними , а саме на видачі (підбору до перегляду матеріалу) по хештегах. Хештег – це слово, або група слів написана без пробілів, який передує символ гратки #. Ці слова допомагають просувати, а саме робити видимими для потенційних читачів фото і тексти, які публікуються в цій мережі Інстаграмі.

Особливість цієї мережі в тому, що вона дає широкі можливості продавати продукцію з пасіки за допомогою вдало підібраних фото та ключових слів. Ну і красивими фото ділитися про роботу на пасіці, формувати впізнаваність серед колег, прихильників та конкурентів.

Ось до прикладу хештег #бджільництво

Наше завдання розібратися як працюють ключові слова хештеги на бджолярську та матковивідну тематику.

Відразу трохи розділимо матки і мед. Матки – це основа доброї продуктивної пасіки, з них починається продуктивна пасіка. Мед і продукти бджільництва — це чудові харчові продукти, часто з лікувальними чи профілактичними властивостями.

Забігаючи наперед хочемо зазначити, що ключові слова з матководства, купівлі маток тонуть в медовому контенті.

Але ми розпочнемо з ключових слів #матки, #маткиіо, #маткишо, #матковивіднапасіка, а також #маткаКарпатка #маткаБакфаст #маткаКарніка #маткаІталійка.

Що цікаво, що хештег #карпатка дає досить пристойну кількість постів. Але більша частина з них стосуються кондитерського виробництва, а саме торта, що має назву Карпатка. Такий собі челендж торти проти маток. Поки кондитерські вироби тримають першість :).

Тут у нас не густо, цей сегмент україномовного інстаграму ще не розвинувся, щоб засипати пропозиціями. Очевидно, що це не той канал збуту, що дозволяє забезпечити продаж маток, чи поширення інформації про них. Просування за допомогою цієї соцмережі є ресурсозатратним. Ще одним моментом може бути той, що ми моніторимо продукцію, яка виробляється влітку, а зараз зима і постів на відповідну тематику небагато. Однак навіть дуже поверхневий аналіз показує, що виробники маток Карніка та Бакфаст бачать певні перспективи у просуванні своєї продукції через канал збуту Інстаграм.

тег #матковивіднапасіка теж рідкісний у цьому світі класних фоток і сторіс, #матковод використовують один, або два аккаунти, що ведуться з українських пасік.

Хештеги #маткар та #маткарство поки екзотичні для мережі Інстаргам.

Перейдемо до більш поширеного явища, як #медовапасіка. З хештегом #медзпасіки трохи веселіше і тут підтягуються бджоли, вулики, банки та дзбанки з різними сортами меду, а також свічки, фоточки куті і т.д.

Принагідно буде зазначити, що є багато акаунтів з українських пасік, що тільки недавно зареєструвалися в цій мережі і мають ще невелику кількість дописів. До кількісних показників ми ще повернемося в інших публікаціях, а поки продовжимо аналізувати ключові слова, за якими в Інстаграм можна знайти потрібну інформацію про українське бджолярство.

Досить цікавою є певні пошукові звички продавців та покупців. Наприклад, #натуральниймед має досить велику кількість актуальних постів. А от з #домашніймед вже не так активно.

Якщо підійти до справи прагматично, то тег #купитимед підтягує вже значно більше постів, ніж вищезгадані ключові слова на матковивідну тематику.

Ще динамічніше з тегом #продаммед

Звичайно аккаунти, які продають мед для певних регіонів додають ще до хештегу локацію.

Наступним цікавим моментом є хештеги з різноманітністю сортів меду.

Щодо продуктів бджільництва та акаунтів пасік (але деколи це можуть бути і просто продавці, що спеціалізуються на медовій продукції), що мають найбільше послідовників (фотоловерів), а також про крем мед, медові горішки чи горішки в меду і багато інших цікавих речей пов’язаних з бджільництвом в Інстаграм ми будемо висвітлювати в наших наступних публікаціях.

Цікавість Пасіки Івана Запухляка до цієї дещо глянцевої мережі пов’язана з тим, що наша матковивідна пасіка теж шукає фоловерів для актуальної інформації з матковивідної тематики та маткарства.

Підсумки року 2020. Україномовні ютуб канали про бджільництво.

Хто про що, а Пасіка Івана Запухляка про бджоли. Ми маємо свій ютуб канал, де постимо час від часу відео з актуальних, а часом і не дуже актуальних питань. Через брак часу розглядємо цей канал радше як відео архів, що в нас було на пасіці. Канал свіжак, контент дуже на любителя, тому кількість переглядів могла б бути кращою. Але те, що ми без особливих зусиль отримали понад 150 підписників нас радує. Матковивідна справа це така річ, де знайти однодумців в непростих українських реаліях складнувато. Але ми не втрачаємо оптимізму і сьогодні вирішили поділитися з читачами блогу Пасіки Івана Запухляка своїм суб’єктивним рейтингом ютуб каналів про бджільництво в українському сегменті інтернету. Така собі Бджола евордс 2020.

Одночасно радує тенденція, що активно розвивається україномовний сегмент бджолярського відео контенту, де бджоляр це не тільки дідусь у брилику на фоні сільської хатинки, а і досить сучасна професія. Якщо придивитися більш детально, то у битві за прихильність аудиторії пасічники не гребують сучасними медійними застосунками і є досить просунутою в цифровому контексті професійної групою. Якщо фото твого вулика нема у Фейсбучику чи на ютутбі, то твоє пасіки не існує. Чи треба бджолам напувалки, як витопити віск, якого кольору правильні карпатські бджоли і чи є жовті бджоли справжніми чи заморськими приблудами диверсантами. Пошук відповіді на ці та сотні інших запитань спонукає десятки людей ставити у зручне (чи часом не дуже) положення телефон чи камеру і виразом маститого журналіста звертатися до своєї аудиторії.

У своємо огляді ми охопили частину професійної та любительської бджолярської спільноти, що записує відео українською мовою. З одного боку коли хочеш захопити своїм контентом весь світ (закреслено), більш численну аудиторію, то канал слід озвучувати англійською, іспанською чи бодай німецькою. Але враховуючи нашу постколоніальну минувшину ми це чомусь робимо на общепрінятом.

Більше не значить краще, тому раді вас інформувати, що україномовного бджолярського контенту, що охоплює актуальні питання бджільництва є цілком достаньо, щоб отримати практичні поради чи просто дізнатися як там справи на пасіці сусіда. Навіть якщо сусід за тисячу і більше кілометрів, чи взагалі по той бік океану.

Хто є цими чудовими людьми, які діляться своїм досвідом, успіхами та практичними напрацюваннями? Та тут є всі: і дідусі, і поважні пани, які розводять на пасіці тільки певну породу бджіл і підприємливі хлопці та дівчата, які переконані в тому, що бджола це супер комаха, яка при правильному догляді є запорукою добробуту цілих родин. Є супер люди, які встигають всюди і на всі бджолярські події, і в ізольовані облітники доплисти чи видертися в гори, і на зустрічі з представниками влади, а найголовніше на пасіці все в них згідно сучасних уявлень і високих стандартів спільноти. Заслуговує уваги той факт, що багато пасічників блогерів роблять багато речей для облаштування пасіки власноруч.

Який контент виробляють україномовні ютутбери пасічники професіонали та любителі? Насамперед, це обмін досвідом, далі практичні поради, спостереження на пасіці. Є інформація щодо матковивідної справи та штучного осіменіння бджолиних маток. Кожен бджоляр ютубер має певні міркування щодо порід бджіл. Все це разом робить контент корисним і різноманітним. Середня тривалість відео 15-18 хвилин, якщо відеоконтент з події чи лекції, то трапляються і півтора годинні.

Тому до нашого рейтингу україномовних ютуберів пасічників та бджолярів за результатами 2020 року.

Місце номер 10

Посідає новий, але досить динамічний канал від Nazariy Dyakiv . Тут кількість підписників тільки перейшла межу півтори тисячі (якщо бути більш точним 1,620 ) і сумарна кількість переглядів 146 251. Канал створений у 2012 році і почав активно наповнюватися контентом з 2018 року. Унікальність цього каналу у тому, що він розповідає про особливості промислового виробництва меду у Канаді, в провінції Саскачевань. Чудовою українською Назарій Дяків, власник вуликів хмарочосів, розповідає про життя бджіл на своїй пасіці. Щира подяка за змістовний контент.

Місця дев’яте. Далі переносимося до українських Карпат, звідки про життя бджіл в горах інформує нас канал Бджілка Карпатська Канал має 3,08 тис. підписників, ведеться з 2017 року. Станом на грудень 2020 на каналі 335734 переглядів.

Місце номер 8 розділяють зі схожими показниками два канали. Пасіка Олександра з 3,4 тис. підписників. Канал ведеться з 2017 року і станом на грудень 2020 має 313046 переглядів. Тут зібрані практичні поради та зафільмовані події на пасіці півдня України.

Та канал Пасіка Діда Євгена це трохи бджолярського гумору. Канал ведеться з 2018 року, має 3,74 тис. підписників і 441010 переглядів. Без доброго насторою до бджіл краще не підходити переконаний пан Євген з Жашківщини.

Місце номер 7 посідають теж два канали

Канал Хуторного Володимира 4,23 тис. підписників та дуже багато контенту з практичними порадами. Сумарна кількість переглядів сягає 716643. Пан Володимир займається матководством і має пасіку в центральній Україні. Дуже позитивний контент, любов до бджіл та бджолярства роблять його відео приємними до перегляду. Актуальний контент та компактний виклад роблять ці відео дуже корисними. Приємне відчуття, що ти завітав у гості на пасіку до доброго товариша. Пан Володимир один з першопроходців Ютутбу, викладає свої відео з січня 2012 року.

Багато критичного осмислення інформації має канал Артема Майстерчука з актуальним досвідом виведення маток української степової і дуже широким колом практичних порад та понад 4,25 тис. підписників. Канал наповнюється контентом з 2015 року, має 512744 перегляди. Окремої уваги заслуговують відео про селекцію українських степових бджіл за допомогою інструментального осіменіння. Людина досить відома в пасічних кругах як матковод і селекціонер. Більшість контенту знімається в процесі роботи.

Місце номер 6. Теж два канали.

Тут затесався канал Розумний Пасічник з безкраїх просторів Дніпра з 7, 64 тис. підписників. Контент каналу наповнююється з 2017 року і має 845 791 переглядів. Основна тема це відео з подій, лекції та практичні поради.

Важко посперечатися з тим, що Закарпаття унікальний в культурному контексті регіон. Про те, що Карпатка є панацеєю для всіх українських пасік можна і треба дискутувати. Канал Мед Карпат від Віктора Паппа це суміш наукових доповідей про Карпатку, досвіду утримання промислових пасік в умовах небагатих карпатських медозборів, рекламно-просвітницьких роликів. Цікаво, грунтовно, часом несподівано. Канал веде свою історію з 2016 року. Має 594153 сумарних переглядів та 6, 67 тис. підписників.

5 позиція.

Колоритний канал від Івана Филипчука. Він регулярно постить відео з 2013 року. Має 8,6 тис. підписників та 218184025 оригінальних переглядів контенту. Іван Филипчук один з активних учасників спілки Буковинський бджоляр, активний учасник подій для пасічників, який пропагує здоровий спосіб життя, спорт та розвиває бджільництво Чернівецької області. Цей ютуб блогер відомий бджолярам, що відвідують тематичні виставки та зустрічі. Він часто презентує Чернівецьку область та рекламує буковинські бджолопакети та матки. На каналі також перезетнована інформація щодо інструментального осіменіння бджолиних маток.

Позиція номер 4.

Канал Бджолярський вісник від популяризатора бджільництва Сергія Терентьєва з Київщини. Контент формується з 2017 року, канал має 12,0 тис. підписників 1512329 оригінальних переглядів. Манера розлого висловлювати свої думки, громадянська позиція, а також відео з практичною інформацією можуть бути корисними як початківцям так і досвіченим пасічникам.

Третя позиція.

Канал Юрія Овдієнка . Пан Юрій досвічений ютуб блогер, веде канал з 2013 року з містечка на півдні Київщини, має багатий життєвий досвід і широке коло бджолярських контактів. Канал має 18,4 тис. підписників та 4982014 оригінальних переглядів, що свідчить про своєрідність та унікальність контенту. Що, де, коли у середовищі пасічників старшої генерації. Ну і звичайно досвід з особистої пасіки. Цифрова пасічна газета для українських пасічників з новинами, трафунками та розслідуваннями.

Друге місце.

Посідає канал Олексія Медяника з Харківщини. У пана Олексія 19, 2 тис. підписників. Канал ведеться з 2014 року і набрав 4019053 переглядів. Тут можна знайти безліч порад щодо облаштування пасіки, виробництва вуликів та інших важливих деталей пасіки. Цікаві відео спостереження та відвідання подій.

Перше місце.

Канал Ярослава Мухи, який встигає багато: і на пасіці, і в комунікації з бджолярською спільнотою. Канал має 39,4тис. підписників. Хто перший встав, того і приз. Канал ведеться з 2011 року, активно почав наповнюватися відео на бджолярську тематику 6 років тому. Станом на кінець грудня має 8083406 переглядів. На каналі висвітлено широке коло питаннь по роботі з бджолами, особлива увага закцентована на роботу зі столярними верстатами та виготовлення різних елементів вуликів. Деякі положення автора каналу є дещо дискусійними, що добре віддзеркалює сучасний стан українського бджолярства і спонукає до зниження градусу знецінення успіхів один одного, а пошуку нових варіантів співпраці та результативної дискусії.

А це ще не все…

Бо є ще два канали, що мають досить велику кількість переглядів дуже активну наповнюваність свіжим контентом у 2020 році, однак вони не ввійшли до нашого топчику, бо більшість відео на цих каналах промарковані не українською. Це є активні учасники бджолярської спільноти у напрямку маркетинг, корисні поради, що по чому і ще багато корисного і практичного.

Канал Андрія Баскевича має 36, 4 тис. переглядів дуже багато оглядів щодо відгуків та характеристик різноманітних товарів для пасіки та бджільництва. Всі комерційні пропозиції, де і що, і з якою знижкою чи спецпропозицією можна придбати знайдуть бджолярі на цьому каналі. Сам пан Андрій має великий і грунтовний практичний досвід в бджільництві.

Також він час від часу відвідує пасіки свої вчителів та приятелів, що може вважатися як прикладом розбудови бджолярської спільноти. Часто молодій та ініціативній частині бджолярської спільноти бракує практичних порад і підказок генерації досвічених бджолярів. На каналі Андрія Баскевича можна знайти такі відео, де чудовою милозвучною полтавською говіркою поважні пасічники діляться своїм досвідом, чк наприклад тут.

Цікавим є досвід від Івана Фабро, що заснував і розкручує свій персональний бренд, завданням якого є блогерство тісно пов’язане з бджільництвом. Канал має ведеться з 2011 року, періодично наповнюються 8 років, має 6 768 261 переглядів. Робить це досить успішно, але навігатор заміру аудиторії ще досить слабо виставлений на україномовну спільноту, то ми оглянемо цей канал поза рейтингом. Всі новини бджолярської спільноти, присутність на знакових бджолярських подіях, відвідини пасік в різних частинах України роблять контент каналу Івана Фабро унікальним і оригінальним.

Тут, хоч так і не прийнято, ми внесемо всередину тексту невеликий постскриптум для того, щоб виправити ситуацію з одним досить популярним каналом на матковивідну тематику.

Канал Пасіка АМГ створений Андрієм Григоренко має дуже багато пізнавальних, а найголовніше дуже практичних відео на матковивідну тематику. Канал має 1,424,577 оригінальних переглядів, створений з 2009 року, активно наповнюється з 2016.Є відео про Карпатку, Карніку, Бакфаст, Кавказянку. І це все практичний досвід. Також багато цікавих практичних порад щодо медодаїв та оригінальні відео про острівний облітник на Дніпрі. Пасіка розташована в досить багатому на медові пасіки півдні Київщини, поблизу Кагарлика. При пошуку популярних україномовних ютубканалів на бджолярську та маткарську тематику за ключовими словами перші дві сторінки видавало виключно не українською. І ми вирішили, що канал орієнтований не на україномовну аудиторію. Насправді більшість відео попри російськомовне титрування записані доброю українською.

І на завершення хочемо оглянути декілька каналів, що поки мають невелику кількість послідовників, але час від часу постять досить оригінальний контент.

Пасіка Солодка Спокуса має 1,65 тис. підписників, почала активно наповнювати створений у 2018 канал, однак у другій половині 2020 року трохи знизила темп, тому не була включена в рейтинг від Пасіки Івана Запухляка. Є відео з подій, однак особливо цікавими є відео з пасіки.

Цікавим для нас є окремі відео з пасіки на берегах річки Горінь МОя Пасіка Цей ютуб канал має 1,46 підписників, створений у 2015 році, однак наповнювався саме у 2020 році, за що отримав 107,090 переглядів.

Наступний канал можна описати як пан дає жару з Карпаткою. Це Матковивідна пасіка Василь Ткач Канал має 884 підписники, ведеться з 2017 року і має 121 137 переглядів.

Пасіка Плай про особливості розведення бджіл в Карпатах. У цього каналу 844 підписника, він ведеться з 2017 року та має 61 978 перегляди.

Канал Володимир Гніденко ділиться своїм досвідом маткарства з пасіки в місті Кагарлик на відні Київщини, має 819 підписників, ютубить з 2015, але канал наповнює періодично останні три роки. За що має 131491 перегляд.

Ще з потенційно цікавого Пасіка21, що має 498 підписників, наповнює канал з 2019 року та 14485 переглядів.


Ну і на завершеня про Пасіку Івана Запухляка, перспективи розвитку ютуб каналу якої спонукали зробити весь цей огляд.

Ми вдячні всім творцям контенту за те, що долучаєтеся до створення професійної спільноти і бажаємо в прийдешному Новому Році не втрачати наснаги від бджолярства. Продуктивних медозборів, успіхів у селекції та результативної комунікації!

Рік 2020, підсумки. Частина 2 Робочі та відтестовані лінії і кроси бджоломаток, плани репродукції на сезон 2021року

Тепер конкретно до матковивідної справи. В нас вона базується на використанні інструментального осіменіння та утримання порід, ліній, комбінацій у чистоті, на застосуванні міжпородної або міжлінійної гібридизації для видення маток з обов’язковим тестуванням отриманих маток в різних мікрокліматичних умовах для виявлення найкращих комбінацій. Всі наявні групи сімей бджіл умовно розділено на дві групи та точки. Принцип поділу наступний:

-сірі бджоли (Карніка, Карпатка, Кавказька)

-жовті бджоли (Італійка, Кордован, Бакфаст).

І в цьому місці мав би бути свист та зіпсовані помідори у бік оратора, що для більшості практикуючих пасічників означає неприпустиме сусідство різних порід бджіл в межах однієї пасіки. Для пересічного пасічника любителя, який дещо перевантажений інформацією про автохтонні породи бджіл та місією підтримувати локальну бджолу, це виглядає дивно і незрозуміло. Таке сприйняття інформації пов’язано з тим, що досвід використання інструментального осіменіння бджолиних маток висвітлений однобоко переважно в негативному контексті, як щось неприродне та непотрібне для людини, що медитує на своїй пасіці і приходить туди за позитивними емоціями. Але саме використання ШО чи штучного інструментального осемініння бджолиних маток в роботі дозволяє нам утримувати їх в чистоті навіть на на одному точку. Опускаючи емоційний та естетичний контекст бжолярства, нагадаю, що виробництво меду це процес, де важливою мотиваційною складовою є отримання меду та продуктів бджільництва, що дозволяє отримувати від пасіки не тільки естетичний, а й прагматичний ефект.

Тому опишемо лінії та кроси які були використані в розмноженні на точках Пасіки Івана Запухляка.

Почнемо з відомої і найбільш контоверсійної за підсумками 2020 року — Карпатки, з якою ми працювали тривалий час. Результат можна охарактеризувати як перемінний успіх з сюрпризами. Карпатка навчила нас добре боротися з роїнням, допомогла розвинути пасіку до пристойних розмірів. Сюрпризи та несподіванки, що супроводжували розведення Карпатки спонукали більш професійно зайнятися маткарством. Тривале тестування сімей Карпатки показало проблеми з якими стикаються пасічники при тривалих дощових днях та відсутності кормової бази. Була можливість тестувати Карпатку в умовах рівнинної Польщі, де вона в результаті програвала іншим сім’ям по корисних характеристиках.

Деякі зауваги по Карпатці, можна прочитати в попередніх постах тут. Досвід з Карпаткою показав, що треба вчитися далі, рухатися в бік інструментального осіменіння та шукати нові можливості для комбінацій. Знайомство з Карнікою та розуміння того, що треба експериментувати, спонукали до створення міжпородної комбінації Карніка_Карпатка і навпаки.

Це було три роки тому, але досвід вартий, щоб його описати. У 2017 році ми використовували Карпатку лінії Захар для схрещувань з штамом карніки Тройзек та карніки Хіндерхофер. Що отримали? Деякі матки вибракувались через роїння, але в загальному ця група дочок від цієї комбінації добре себе показала по розвитку та медозбору. В результаті залишилась кілька найкращих і найбільш продуктивних сімей, які могли бути використані в якості батьківської сторони.

Далі більш детально про Карніку. Наступну комбінацію за нашими спостереженнями, можна вважати базовою у напрямку Карніки в українських реаліях. Це австрійська лінія Сінгер (178/17 – AC5/13), дочки від якої показали найкращі результати за результатами 2017 року. В 2018 році були створені наступні мікролінії:

-Сінгер-ins-Пріма(210-14)

-Сінгер-ins-Хіндерхофер(19-25-584-14)

-Сінгер-ins-Сінгер(інбрендна)-для збереження ознак.

Також на базі придбаних маток Карніка

-Тройзек-Целле(6-1-2204-2015)-ins- Хіндерхофер(19-25-584-14)

Дочки від цих материнок, що були виведені на пасіці Івана Запухляка, роз’їхалися в різні українські регіони на медові пасіки. Зворотній зв’язок показав, що ці комбінації виправдали очікування пасічників і дали чудові результати по медозбору. Базуючись на цьому досвіді, надалі ми використовували наступні лінії в якості батьківських: Карніка Скленар 915(99-147-181-2017), Карніка Пернер(99-120-71643-2014) та Карніка Тройзек Целле(6-1-2204-2015), а також лінію кавказьких бджіл КР(Красна Поляна). Для інструментального осіменіння було отримано неплідних маток від комбінації Карніка Хольткамп(11-1-4651-2017)-інс-(7-176-26-2015). Розвиток цього напряму у 2020 році дав наступні комбінації:

-Сінгер-Пріма-ins- Хіндерхофер(19-25-584-14)

-Сінгер-Пріма-ins- КР(Красна Поляна)

– Сінгер-Пріма-ins- Скленар 915(99-147-181-2017),

-Сінгер-Хіндерхофер- ins-Тройзек-Целле(6-1-2204-2015)

-Хольцкамп(11-1-4651-2017)-інс-(7-176-26-2015)-ins Пернер(99-120-71643-2014)

Матеріал від цих комбінацій був використаний у виведенні маток для перевірки передачі ознак ще у 2019 році та певна частина маток інструментального осіменіння була відправлена на дружні пасіки для тестування. Навесні та впродовж літа Пасіка Івана Запухляка отримала попередні позитивні результати зимівлі і медозбору. Тому ці мікролінії були запущені в репродукцію в 2020 році.

Пасіка Івана Запухляка. Літо 2020

У тих хто дочитав до цього моменту може виникнути запитання: Для чого ці всі маніпуляції з різними лініями?

Відповідаємо. Як показує узагальнений і описаний (задокументований) досвід, щоб утворити власну лінію бджіл, що найкраще себе проявить у роботі в певних мікрокліматичних умовах, потрібно 6 різних за походженням ліній бджіл.

Відносно міжпородного кросу Карніка_Кавказ, то хочемо зауважити, що це унікальний досвід контрольованого парування в Україні з оцінкою продуктивності та ефективності передачі корисних ознак. Результати цього експерименту, показують недооцінену роль гібридизації в бджільництві.

На цьому про сірі бджоли коротко все. Переходимо до іншого вагомого для Пасіки Івана Запухляка доробку та практичного досвіду з бджолами, які об’єднують у групу жовті бджоли.

Жовті бджоли на Пасіці Івана Запухляка. Літо 2020

Якісні переваги кросс-бридінгу дуже добре показали результати роботи над такими бджолами як: Бакфаст, Італійка та Кордован. Бакфаст – це один з найбільш скандальних пазлів в селекції, що є результатом схрещування різних порід бджіл з виділенням корисних ознак та подальшим розведенням. Кожен селекціонер має власні напрацювання в роботі з цими бджолами тому підбір наступних комбінацій більш прискіпливий, ніж у Карніки. Як і в кожному дослідницькому процесі бувають промахи, тому для Бакфасту є обов’язковим тестування комбінацій. Знайомство з Бакфастом у 2017 році в Польщі і подальша робота з ним показали велику перспективу у розведенні, а саме в напрямку виведення бджіл з повною відсутність роїння. Першою комбінацією в матковивідному досвіді була В13(BZF) з якої почалась активна селекційна робота. Нащадки працюють в різних комбінаціях станом на 2020 рік. Впродовж цього часу селекції задокументовано кілька схрещувань як і в Польщі, так і уже на українській пасіці. Дочки від В13 (ВZF) були осіменені В46(BZF) і ця комбінація та дочки працювали на польській пасіці. Але для кращого ефекту передачі корисних ознак в 2018 році були створені кілька інбрендних маток з використанням трутня В13 (ВZF). Це дещо знизило життєздатність сімей, але їх дочки були однорідні і просто вражали результатами на медовій пасіці. Далі робота тривала з підбором найкращих трутнів для подальшого розведення. Були отримані неплідні матки від комбінації В03(GBI) fk B100(KAA) та осіменені трутнями від інбрендної комбінації (BZF). Так як, в українських реаліях цим маткам ми не надали власного цифрового коду, то було використано походження материнської сторони і цій комбінації був присвоєний код В3(ZII), а інбрендним маткам надав код В13(ZII). Ці дві материнки дали початок великій кількості дочок, які добре проявили себе в медопродуктивності, але для подальшого розвитку потрібно було інші комбінації для роботи. Ситуація для подальшого розвитку була не дуже оптимістичною. Це повязано з тим, що матковивідні пасіки мають досить обмежені можливості щодо отримання якісного матеріалу для подальшої селекції. Ситуація з придбаним в Україні тестовим матеріал була не дуже зрозумілою, з’явився досвід із шахрайством та підміною матеріалу. Задокументований досвід з матеріалом В34BZF та В18 RKR, який давав різношерстих дочок з не притаманною злобливістю Бакфасту давав підстави вважати, що реальний отриманий матеріал і опис до нього відрізнявся. Це змусило змінити стратегію на матковивідній пасіці і повернутися до перевірених комбінацій та матеріалу. Одночасно позитивні результати української селекції Бакфасту ускладнював той факт, що селекційна робота в Європі над пошуком вароарезистентних бджіл, посилила тенденцію до темного Бакфасту. Нові версії Бакфаст були більш темними, що досить спантеличило українських пасічників, які вже звикли до продуктивної жовтої бджоли. Після чергових підмін, фальшування та поширення недостовірної інформації про Бакфаст в українському сегменті інтернету, ми не відмовилися від роботи з цими бджолами. Почали шукати однодумців і нові шляхи розвитку. Так як лабораторія осіменіння маток мобільна, то Пасіка Івана Запухляка практикує роботу на виїзді у пасічника, що планує власні комбінації. В одній такій поїздці вдалося осіменити маток від В13(ZII) голландським Бакфастом від Анатолія Коняєва, а саме трутнем від В24(АКО)-ins-B3(VKO), родовід яких ведеться з 1962 року. І ця комбінація іменується зараз як В134(ZII). Незважаючи на інформаційну піну, роботу з Бакфастом було продовжено. Інші комбінації Бакфасту в 2019 році, робилися під запит і щоб уникнути непотрібного різноманіття на матковивідній пасіці були передані замовникам, що віддають перевагу цій комбінації. З цими пасіками є зворотній зв’язок і можливість спостерігати характеристики бджолосімей Бакфасту з метою продовження селекційної роботи з комбінаціями.

На Пасіці Івана Запухляка у 2020 році велася селекційна робота з такою популярною породою як Італійка. Позитивний досвід пасік по цілому світі, в різних мікрокліматичних умовах зацікавив нас і ми взяли в роботу Італійку (коли?). Для осіменіння було добуто кілька неплідних маток і зразу стало питання чим осіменити даних маток. Не маючи багатого практичного досвіду, але керуючись експериментаторським чуттям, ми з замовником вирішили використати трутні окремо Карніки, Кавказянки і Бакфасту. У цій селекційній історії материнська сторона – це Італійка Ассіолі. Було отримано по кілька маток кожної комбінації і результати були відправлені замовнику. Для продовження експерименту ми привили партію маток від Італія_Бакфаст та Італія_Кавказ. Після обльоту по 3 штуки дочок залишили зимувати. Результат нарощування відводків в зиму, хороша зимівля, сильні сімї спонукав нас цікавитися цими італійськими бджолами.

Одночасно була одержана цікава матка італійки 513 лінія Кантоні і Отані. Після підсаджування матки та виходу її перших бджіл побачили цікаву жовтизну. В процесі пошуку в іншомовних джерелах щодо особливої жовтизни італійки, дізналися, що відповідальним за це особливе забарвлення має ген Кордован. Лінія Кордован селекціонується у США і відома як “Золота бджола”. Нащадки 513 лінії були виведені в США і привезені в Італію для створення комбінацій з місцевою Італійкою, але вже під морфометричний стандарт саме Італійки не підпадали через селекційні процеси з нею, тому були названі Італійським Кордованом. Далі потрапили в Україну, бо зацікавили власників пасік, що мали медозбори з соняшнику. Так були виведені українські дочки Кордована для роботи на соняшнику і результатами роботи підтвердили статус італійки як промислової бджоли. Звичайно, Пасіка Івана Запухляка не могла пройти повз таких продуктивних бджіл. Ми шукали пару для отримання саме Кордована, тому що актуальним є пошук продуктивної бджоли для пасік півдня та центру України. В результаті знайшли двох потенційних претендентів. Матки від Кордована Каліфорнія та матки від людини яка говорить що багато років займається Кордованом. Так були отримані 6 тестових комбінацій на основі отриманого матеріалу. Попередні результати можна буде отримати весною після зимівлі. Кілька дочок Кордована від комбінацій 2020 зимують в сім’ях і тест буде одразу по дочках. Це цікавий досвід селекції та ми сподіваємося на те, що чудова пропозиція для пасік, де медозбір відбувається в жарких та посушливих умовах.

Коротко повернемося до наших пошуків з Італійкою. Обмеження по отриманні селекційного матеріалу не дають можливості широко розгорнути роботу, але певні результати все таки є. Матка Італійка, що походить з італійської Тоскани, яка має класичне притаманне Італійці забарвлення (сіра з трьома жовтими тергітами), також тестується на пасіці разом з кількома дочками. Чому Пасіка Івана Запухляка зацікавилася цими бджолами. Звіти кліматологів показують, що клімат України стає влітку все більш посушливим і жарким, тоді коли в окремих регіонах пік медозборів. Це змушує мати в резерві рішення для медових пасік.

Крос Італійка – Бакфаст має теж непогані перспективи для подальшого розведення в контексті потепління та посушливості. Ми використали його в якості батьківського для приливу в тестований цьогорічний матеріал Бакфасту. Дочки від В140(ТR), B69(BZF), В11(КОY), були осіменені в цьому сезоні трутнями від кросу Італія-Бакфаст. Результати цього тестування покажуть, які комбінації добре себе проявлять. Відслідковування батьків дає змогу вивчати механізм передачі корисних чи не зовсім ознак і мати власний практичний досвід. Але це вже буде описано у підсумках наступний матковивідного сезону 2021 року.

На завершення про плани щодо перевірених комбінацій і ліній.

На сезон 2021року плануємо далі працювати та розширювати клієнтську базу. Плануємо на заселення 400-500 маткомісць що дасть змогу вийти на 1000 маток за сезон та вийти на 150 робочих сімей. В якості материнських для інструментального осіменіння та для маток вільного парування будуть наступні лінії.

Карніка

-Сінгер-Пріма-ins- Хіндерхофер

-Сінгер-Пріма-ins- Скленар

-Сінгер-ins-Сінгер

-Хольтцкамп-Пернер.

Батьківською стороною для інструментального осіменіння планується використати Скленар 915, Тройзек-Целле, Хіндерхофер, Хольтцкамп та для насичення цими трутнями матковивідної пасіки.

Для Бакфасту це будуть В134(ZII),В3(ZII), В140TR ins It/B13

Італійка та Кордован будуть в експериментальному статусі і плануються малими партіями для інструментального осіменіння. Матки вільного спарювання за попереднім замовленням. Також Пасіка Івана Запухляка має можливості для виїзду на пасіки за попередньою домовленістю. Консультаційна та дорадча опція на основі отриманого досвіду чи практичних порад щодо підсадки маток також доступна.

Рік 2020, підсумки. Досвід збільшення медоносності бджіл на Пасіці Івана Запухляка

Передчуття зимових свят підштовхує до підведення підсумків року, що минув. Також це час для підготовки і планування на наступний сезон. Пасіка Івана Запухляка аналізує здобутий досвід та визначає напрямки роботи на наступний сезон.

Робота на матковивідній пасіці є завжди, не залежно від пори року. Однак місяць лютий, після довгих Новорічний та Різдвяних Свят, є умовним початком сезону, коли формуються більш чіткіші плани щодо матковиробництва на весняно-літній сезон 2021.

За результатами минулих сезонів хочемо зауважити, що планування досить спрощує діяльність на матковивідній пасіці. Але перш ніж запланувати нове, варто підсумувати результати матковивідного сезону 2020 року. А тоді, осмисливши досвід, братися до реалізації нових ідей. В загальному те, чим ми займаємося на матковивідній Пасіці Івана Запухляка можна об’єднати в такі напрямки: основний – це матковивідна справа, інструментальне осіменіння маток та додатковий медове виробництво за допомогою якого ми тестимо виведених маток.

Мед з ПасікиІвана Запухляка
Гаряча пора медозбору на Пасіці Івана Запухляка, 2020

Почнемо з другого, так як мед та продукти бджільництва є основною ціллю пасіки. Бджоли різних порід, яких ми розводимо на нашій пасіці, проходять тестування на точках пасіки. Ми досліджуємо їх можливості щодо медозборів і отримуємо мед для власного споживання.

В місці, де знаходиться наша матковивідна пасіка, всі впевнені, що там де є вулики має бути мед. Тому ми реалізуємо зібраний мед та окремі продукти бджільництва. Маємо невелику мережу постійних покупців, що щороку закуповують улюблені сорти меду для власних потреб та на подарунки. Ці покупці меду добре знайомі із можливими сортами меду з нашої пасіки і є своєрідною фокус групою, завдяки якій ми отримуємо зворотній зв’язок щодо якості продукції. Пасіка в умовах Прикарпаття має досить скромні об’єми щодо медового виробництва відносно пасік півдня чи центральної частини України. Однак наявність хорошого племінного матеріалу дозволяє отримати більше меду з однієї сім’ї в порівнянні з іншими пасіками передгірної місцевості та мати невелику частину меду для реалізації постійно. Медова карта, якщо можна так висловитися, від Пасіки Івана Запухляка має різноманітні сорти меду, так як маємо точки у трьох дещо відмінних мікрокліматичних умовах. Тому маємо широку палітру смаків меду з Прикарпаття, включаючи унікальні та рідкісні сорти лісового та падевого меду. Такий концепт розміщення точків дає можливість отримання кращої картини продуктивності по групах тестованих сімей та розуміння напрямків для подальшої селекційної роботи.

Як досягається такий результат ми досить детально розповімо у другій частині наших підсумків 2020 року, де детально підсумуємо результати інструментального осіменіння та аналізі ліній і кросів, що використовувалися на Пасіці Івана Запухляка.

Як вибрати падевий мед?

Важливо буде повторити, що бджоли отримують мед з двох джерел сировини: нектару з квіткових рослин та медової роси. З нектаром все зрозуміло, різні квіти, різноманітний нектар та пилок, монофлорні чи поліфлорні сорти меду. А що це таке ця медова роса, або падь. І чому мед зібраний таким дивним способом вважається особливим.

Пасіка Івана Запухляка спробує розібратися у цьому дещо заплутаному питанні і трохи прояснити ситуацію. Розберемося, звідки береться ця медова роса, для яких погодних умов вона притаманна. Далі з’ясуємо як це впливає на якість і склад меду. Далі декілька моментів про те, як виглядає цей мед і які особливості його зберігання.

Медова роса це цукровмісна речовина, що є продуктом життєдіяльності окремих видів комах, що споживають рослинний сок, а також власне цукриста речовина, що виділяється деревами в умовах спеки. Ця цукриста речовина має близько 80 % цукру та тільки 5% білкових речовин, які цікавлять в якості їжі комах. Ці цукристі речовини проходять транзитом через організм комах, зазнаючи впливу ферментів. Через те, що речовина ніби спадає з дерев і обліплює все навколо, її називають падью. Для України час медової роси чи паді це зазвичай друга половина літа.

Ще цікаво знати, що попелиці, що є досить великою групою комах (близько 700 видів описано в Україні), куди входять деякі шкідники сільськогосподарських рослин, що вони живуть колоніями і з усієї кількості справжніх попелиць тільки 40 видів бере участь в утворенні медової роси.

На яких рослина зустрічається це явище медової роси? Найкраще це видно на деревних рослинах, таких як липа, ліщина, ялина, клен, дуб, верба. З хвойних найпродуктивніше покривається падю ялиця. Рідше зустрічається медова роса і на очереті звичайному.

За своїм складом мед – це густа, пастоподібна, або частково кристалізована речовина, що складається з цукрів фруктози, глюкози. У більшості сортів домінує фруктоза. Також мед містить певну кількість сахарози, мальтози, мелезітози та інших ди- та олігосахаридів, пилок, мінерали, білки, ферменти, амінокислоти, вітаміни, барвники та ароматизатори. І якраз у сортах меду зібраних з медової роси кількість мінералів, ферментів, амінокислот та вітамінів є вищою, ніж у сортів зібраних з нектару. Тому падевий мед має цінність як додаткове джерело важливих компонентів. В деяких європейських країнах (Польща. Німеччина) мед зібраний в час медування ялиці є дуже цінний і вартісний.

Зазвичай падевий мед характеризується підвищеною тягучістю та вязкістю, має насичений темний колір і практично не кристалізується. Колір, як свідчить досвід бджолярів, є від насиченого бурштинового до зеленувато-коричневого. Останній можна ідентифікувати, якщо роздивлятися мед в умовах інтенсивного освітлення. Через вміст ферментів, білків та мінеральних речових такий мед потребує зберігання в сухих умовах, з метою запобігання бродіння.

Ще раз про хвойний та лісовий мед

Як і в кожній сфері виробництва харчових продуктів, в бжільництві є умовна градація сортів меду за корисністю та екзотичністю. Це виділення сортів меду є радше результат традиції, ніж грунтовного аналізу поживних властивостей. Однак як показує практика продажу меду та інших продуктів бджільництва є в культурі споживання і певні перекоси та забобони, що потребують додаткового тлумачення.

В цій публікаці Пасіка Івана Запухляка поглибить для поціновувачів меду інформацію про сорти меду, що формуються з лісових медозборів. А також розповість в чому цінність лісового меду.

Якщо цвітіння соняшника і ріпака є більш менш прогнозованим, то як складуться погодні умови в часі цвітіння малини чи інших квіткових рослин, що ростуть у лісі прогнозувати важче. Лісові ландшафти це територія, де на просіках квітнуть різноманітні травянисті квіткові рослини, а також дикі види малини, ожини та інших чагарників. Все це формує неповторний природній букет нектру, що за посередництвом бджіл перетворюється в насичений за смаком та кольором мед. Такого меду небагато, тому він цінний. Часто смаковий тон задає малиновий та ожиновий нектар, що додають медовому смаку особливі нотки.

Схожа ситуація є з падевим медом, що формується тільки в певних мікрокламатичних умовах. Лісовий мед часто асоціюють з падевим, а падевий з лісовим. Ці два сорти зазвичай темного кольору, але співвідношення падевої та нектарної частки може бути різної залежно від часу медозбору. Мед виробляється бджолами з двох типів сировини: нектару та паді. Ці два типи медозборів можуть бути в лісі і тому лісовий мед може бути з домішками паді. У випадку, якщо це пізній серпневий мед, то це переважно падевий мед. Лісовий за типом медозбору, падевий за джерелом сировини для меду.

Також останнім часом поширена назва для меду – хвойний. Звичайно хвойні дерева ростуть в лісі, тому назва в нас асоціюється з лісовим. Що об’єднує ці назви і що є так званим маркетинговим ходом, а якщо заглибитися, то просто фальсифікатом меду.

Спочатку про те, що є підробкою. Останнім часом досить популярним у місцях масового продажу травяних чаїв, меду та інших продуктів для покращення самопочуття став хвойний мед. Він приємного жовто-зеленого кольору і часто для більшого Вавефекту має ще гілочку смереки в середині. Інформуємо про те, що бджоли не мають до цього продукту жодного відношення. І цей “мед” є результатом консервування цукром аромату хвої. Ні більше, ні менше. Однак ціна подібного сувеніру дещо перевищує вартість найдорожчих сортів меду.

Звідки ж взялися назви лісовий хвойний мед і як він насправді виглядає? Спочатку про вигляд. Мед, що збирався в лісі, з паддю він чи ні, завжди темного кольору.

Слід зауважити, що лісовий мед може бути мати невелику частку паді, однак все одно буде темного кольору і з насиченим смаком. Якщо мед зібраний в червні, то зазвичай там досить насичений смак, де вгадується малина.

Часто серед пасічників, що мають вулики біля лісу, можна почути, що “ялиця медує”. Ялиця – це хвойне дерево, без квіток. Звідки там мед? У цьому випадку мова якраз іде про падь, або як її романтично називають медова роса. Це цукристовмісна речовина, яку бджоли збирають і несуть у вулик, коли пік цвітіння, а разом з тим збору нектару і пилку позаду. Ця речовина переробляється в мед, що має високий вміст мінеральних сполук. При умові відсутності алергії такий мед має чудові властивості для відновлення організму чи зміцнення імунітету. Він є не в кожному сезоні, тому часто має вищу вартість, ніж мед з різнотрав’я. Більш детально про те, як збирається падевий мед тут.

Отже, лісовий мед може бути зібраний з лісового різнотрав’я за умови певного розташування пасіки. Він може бути з переробленого нектару, що бджоли зібрали під час цвітіння квіткових рослин. При перепадах температур посушливому літі можуть утворитися передумови до того, що рослини і тварини виділяють цукристу речовину, яка називається падь і може бути перероблена у падевий мед. На гілках хвойних дерев теж може виділятися ця речовина, що буде перероблена в мед. Тому часто використовується прикметник хвойний мед. Всі вище перераховані меди темні. Світло-жовті та зелені сорти цукрового сиропу, що на деяких ринках пропонується під видом меду, навіть з гілкою хвої в середині, нічого спільного з медом та бджолами не мають.

Вживайте мед, читайте наш блог і будьте здорові!

Годівниці для бджіл

Для будь якого амбітного проекту, а матковивідна пасіка Івана Запухляка є саме таким проектом, важливо балансувати між перевитратами в оборотні засоби та хоча б невеликим поступом у бік покращення стану вуликів та реманенту по догляду за ними. Сезон виводу маток 2020 року показав, що нам вдалося втримати рівновагу в сегменті виробництва маток. Розвиваємося далі!

Ми прагнемо розвиватися і вишукуємо деколи компромісні рішення, де дизайн і довговічність під питанням, але з функціональністю все навіть дуже ок. Такою ідеєю є перевірений на практиці варіант годівниці для бджіл з дерева. З використання деревна основа просочується цукровим сиропом, що добре консервує матеріал.

Годівниці для бджіл деревяні. Вулик нуклеус, вид зверху. Пасіка Івана Запухляка 2020
Використання годівниць з дерева для вулика нуклеуса
Годівниці для бджіл з дерева. Вулик нуклеус, вид збоку. Пасіка Івана Запухляка 2020

Такий собі  варіант пан сам склепав. Але якщо брати до уваги, що пан дипломований технолог з обробки дерева, то це може вважатися як технологічний варіант. Як ще функціонує можна побачити тут  у невеликому відео огляді на ютуб каналі Пасіка Івана Запухляка. 

Декілька конструктивних деталей та досвіду застосування.

Використаний матеріал: може використовуватися водостійка фанера товщиною 4 мм є версія більш економна з ДВП та обв’язки з дерева.

Об’єм готової великої годівниці 5 літрів. Також є спеціальна конструкція для нуклеуса, де два відділення по 450 мл в одній годівниці. Використання двох таких годівниць дає можливість давати близько 1, 8 літри сиропу.

Щодо того як ми прийшли до такого рішення. Один з точків Пасіки Івана Запухляка розташований в досить залісненій місцевості і можливості залишити бджіл на зиму з медом немає, так як він в основному падевий. Тому минулого сезону ми активно використовували як цукровий сироп для загодівлі так і ГФС. Досвід показав, що ГФС добре допомагає, коли бджоли схильні до крадіжок, але для весняного доброго старту бджоли підгодовані ГФС не достатньо сильні. Тому на осінь 2020 року ми запланували загодівлю виключно сиропом. Для різних типів вуликів використовуємо всі доступні способи, включаючи скляні банки та поліетеленові пакети. В цьому році на нашій пасіці пакети стають ретро, а ми збільшуємо використання дерев’яних годівниць для загодівлі бджіл різного розміру.

Вигляд годівниці. Пасіка Івана Запухляка 2020

Раді ділитися отриманим досвідом і рухатися у бік покращення функціонування матковивідної пасіки. Також радіємо з того, що наш Ютуб канал Пасіка Івана Запухляка має вже 150 підписників. Це чудова нагода ділитися досвідом та практичними рішеннями на матковивідній пасіці.