Чому бджоли кусаються і мало меду приносять. Історія одного експерименту
Пасіка завжди асоціювалася в мене з кусючими бджолами, а також періодичними ловами роя. За майже десять років пасічникування та роботи з локальними прикарпатськими бджолами, які я розводив, їхня агресивність та рійливість надокучали мені найбільше. Пошук причини цього явища спонукав мене проаналізувати власну пасіку, а також сусідських бджіл на чистопородність. Стало зрозумілим, що бджоли на більшості пасік мого регіону давно втратили чистоту породи і є добряче «покращеними» кавказькими та іншими бджолами. А поширений «дідівський» метод любительського пасічникування не давав змоги покращити породу, бо трутні завжди переносили гени роїння від сімей, що розмножувалися роями. Як зробити так, щоб бджоли не кусалися та не сильно роїлися? Ці питання були для мене найактуальнішими. Інформація, отримана з різних джерел (спеціальна література, теревені на форумах, особисте спілкування), показала, що дану проблему вирішує використання інструментального осіменіння бджолиних маток. А це насправді не дуже простий процес. За збігом обставин я опинився в Польщі, де отримав можливість навчитися робити штучне осіменіння маток у одного відомого польського бджоляра. Сталося це не за один день, навіть не за один місяць, але я отримав добрі власні результати на станку штучного осіменіння. Ця справа мене захопила. Отриману кваліфікацію підтверджено відповідним сертифікатом. Але освоїти сам процес осіменіння ‒ це тільки половина справи. Далі було питання, що із чим схрещувати. І воно виявилося набагато складнішим, ніж освоєння власне технології. Ознайомлення з методами польського бджільництва розширили мої знання про можливості штучного осіменіння на пасіках. Пасіки, на яких я бував у Польщі, а також пасіка на німецько-польському кордоні, де я вчився і мав декілька експериментальних сімей, були розташовані значно північніше за мою, українську. Проблема роїння при значно менших медозборах не була такою актуальною. На таких прикладах я чітко усвідомив, що справа тут у селекційному матеріалі, який використовувався на пасіках. У Польщі я побачив, як поводяться бджоли породи Карніка та Бакфаст на одній і тій самій пасіці. Мав змогу протягом двох сезонів оцінити їхню продуктивність та особливості зимівлі. Як з’ясувалося, в основу цих сімей був закладений добре відселекціонований матеріал, отриманий в результаті контрольованого спарювання та штучного осіменіння. У Польщі купівля та використання породистих маток сприймається як нормальне явище. Хочеш мати продуктивну пасіку, мусиш починати з доброго матеріалу. Найбільш поширені породи бджіл у Польщі ‒ це Карніка та Бакфаст. На пасіці, де вчився та практикував, були бджоли Карніка з інституту Целле, Карніка Хіндерхофер АГТ від Георга Матлока, Бакфаст від Петера Штофена (BZF). Також на пасіці були інші лінії Карніки: це Тройзек, Пешетц, Пріма, Гема, а також, на моє здивування, Кавказька бджола польської селекції лінія КР (Красна Поляна). Варіативність сімей, за якими я мав змогу спостерігати, а в деяких моментах і попрактикуватися, особисто показувала, що продуктивні бджоли не обов’язково кусючі або рійливі. Це був дуже цінний практичний досвід, який розширив розуміння бджільництва та дозволив оцінити переваги й недоліки кожної лінії та комбінації. І все ж продуктивність цих ліній я приписував особливостям клімату та медозборів.
З України я привіз маток Карпатки, які показували найкращі результати. Подарував їх моєму вчителеві Єжи Грабському. Також було замовлено партію з 10 маток Карпатки для оцінки в умовах Польщі. Це була можливість побачити, як поведеться бджола в незвичних для неї умовах. Тестування в сезонах 2016‒2017 років показало, що Карпатка працювала у своєму стилі, після хорошого нарощування і розвитку настав час роїння, і деяких маток було втрачено через вихід рою під час ще не запечатаних маточників. Із найбільш стійких стосовно роїння Карпаток були виведені дочки. Одні облетілися на місцевих трутнях, інші були використані в інструментальному осіменінні трутнями Карніки Хіндерхофер АГТ. Карніка Хіндерхофер АГТ вирізняється високою миролюбністю та медопродуктивністю, низькою схильністю до роїння, високою гігієнічною здатністю, а також бере участь у Європейській програмі селекції бджіл, стійких до кліща Вароа. Також було і зворотне схрещування. Неплідки Карніки Тройзек та Хіндерхофера осіменили трутнями Карпатки. Ці комбінації дали цікаві результати. Карпатка Х Хіндерхофер показала стрімкий весняний старт, використала перший травневий медозбір, потому зменшила нарощування, і вже під час цвітіння липи не мала достатньо сили, щоб повноцінно використати медозбір. Ймовірна причина ‒ складання меду та пилку в гніздо, що зменшило площу під розплід.
Зворотна комбінація Хіндерхофер Х Карпатка показала дещо плавніший розвиток, але сила нарощування бджіл була вищою, ніж в інших сімей і це вплинуло на часткову втрату раннього травневого медозбору. Натомість пізніші медоноси цією комбінацією були використані значно результативніше порівняно з першою. Ще було зафіксовано, що мед складався суто в медові корпуси, з яскравою білою печаткою меду.
Матка Карніка Тройзек Х Карпатка показала надзвичайно високу силу, позаяк сила притаманна обидвом сторонам комбінації, що відповідно позначилося на медозборі, але ця комбінація була найсильнішою весь сезон. На жаль, повністю використати потенціал бджоли не вдалося, бо в тій місцевості відсутні сильні середні та пізні взятки. За час сезону не було зафіксовано ройового настрою в жодній з комбінацій. Дочки Карпатки вільного обльоту показали хороший результат, але в деяких були ройові маточники. Загалом у тестуванні було 26 сімей з матками вільного обльоту та інструментального осіменіння, з них були виділені найкращі, і вони продовжили тестування на польському експериментальному майданчику.
На цій польській пасіці я відкрив для себе бджолу породи Бакфаст. Матки були одержані від матки, яка походить від Петера Штофена В13 (BZF). Це порода бджіл має свої зовнішні та поведінкові особливості, відмінні від Карпатки чи Карніки. Забарвлення тергітів бджоли і маток жовте, сім’ї мають досить спокійний характер, дуже щільно обсідають рамки і можуть тривалий час сидіти спокійно на витягнутій з вулика рамці. У розвитку Бакфаст характеризується пізнішим весняним стартом порівняно з Карпаткою, а також меншим приносом пилку, що не спричиняє забивання рамок. Пізній старт не позначився на медозборі, всі сім’ї породи Бакфаст пішли в зиму на 2‒3 рамки сильніші, ніж Карніка і Карпатка. На завершення травневого медозбору сім’ї Бакфаста були однакової сили з Карпаткою і показали кращі результати з меду, який був складений виключно в медові корпуси. Ця особливість мене найбільше вразила. Весь сезон я уважно спостерігав і приглядався до бджіл цієї породи. Згодом дві матки Бакфаст оселилися на моїй медовій пасіці в Україні та показали дуже хороші результати з меду в сезоні 2017 року.
Тому, знайшовши відповідь на свої питання, пов’язані з агресивністю та рійливістю бджіл, я вирішив в Україні продовжити роботу з усіма вище згаданими породами. Завдяки отриманому досвіду, мені вдалося започаткувати матковивідну пасіку в Україні, а також суттєво покращити медову.
Про це ‒ далі.
Мої пропозиції на сезон 2019 та можливості щодо організації штучного інструментального осіменіння.