Правильні карпатські бджоли

Сучасний стан розвитку матковивідної справи в Україні обріс чи обліпився цілим клубом домислів, взаємних звинувачень та хайпу. В чому ж проблема з бджолами, які фігурують як порода Карпатка в комерційних оголошеннях та науковій літературі.

Деякі свої міркування та спроби розібратися в історії селекції бджіл Карпатка Пасіка Івана Запухляка писала раніше тут.

Власне ця вся історія з виведенням маток та закладенням матковивідної пасіки теж почалася в результаті певних несподіваних результатів з карпатськими бджолами. А також намаганням зрозуміти, чому впали медозбори в локації, яка була умовно ізольованим облітником. В цьому місці вздовж річки і яке оточене лісом, склад медоносів не зазнав суттєвих змін, а от кількість отриманого меду суттєво знизилася.

Відразу хочемо сказати, що пасіка Івана Запухляка жодним чином не збирається знецінювати досвід селекції та напрацювання колег матководів. Ціль публікації розібратися, що саме уявляють собою карпатські матки, що пропонуються для продажу в Україні і чи завжди вони відповідають очікуванням пасічників. А також з’ясувати, що є навколо матки Карпатки білим шумом, а що справді цінним досвідом селекції.

Пасіка Івана Запухляка Літо 2019

Завчасно інформуємо, що Пасіка Івана Запухляка цілком і повністю підтримує збереження автохтонних бджіл в окремому резерваті з метою їх дослідження та пошуку нових методів селекції. Без селекційної роботи майбутнє бджолярства виглядає досить туманно.

Тепер до справи.

Що це за бджола Карпатка? Всі пошукові запити щодо Карпатки в інтернеті та аналіз описаного досвіду в наукових та популярних публікаціях ведуть нас на Закарпаття, де зосереджено велику кількість матковивідних пасік, окремі з них мають статус племінних. Досвід матководства на території біля Мукачево, передгірських та гірських облітниках накопичувався близько 50 років. Він був добре науково описаний, так як координувався дослідною установою Дослідна станція бджільництва, що зараз є відділом селекції карпатських бджіл інституту бджільництва ім. Прокоповича. Після такого тривалого часу селекції, було виведено декілька ліній, які відомі в Україні та переважно за її східними межами. Можливість продавати маток та бджолопакети Карпатки далеко на схід для збору меду в екстремальних умовах континентального клімату (без можливостей зимівлі та з потребою наступного року нових бджолопакетів) зробили господарську діяльність навколо розведення карпатської бджоли досить прибутковою. Природно-кліматичні умови, де сконцентровано хаб (так по сучасному називають місце концентрації певного виду діяльності) Карпатки, не можуть бути описані як найкращі для виробництва меду. Тому бджолині господарства в умовах передгірських рівнин та високогір’я спеціалізувалися на виробництві маток та бджолопакетів. Зміна геополітичної ситуації значно висушила цей потік стабільних замовлень і значно напружила ситуацію на внутрішньому ринку, де до досить недавнього часу основна конкуренція була між двома “автохтонними породами” Карпаткою та Українською степовою. Це змусило переосмислити стратегію збуту і спробувати відкусити шматок ринку, де вже ставали на ноги конкуруючі породи бджіл завезених з Європи. Основні виробники карпатських маток вирішили ставити на те, Карпатка це автохтонна бджола.

Зважаючи на авторитетність заявників більшість повірила їм на слово, а меншість учасників ринку, що послуговуються здоровим глуздом запитали, а чи є ізольований резерват, де власне утримується “дика Карпатка”. В реальності дослідної дикої пасіки, де б утримувалися бджоли без втручання людини немає. Однак пошуки відносно диких карпатських бджіл тривають. В результаті обговорень корисних ознак потроху викристалізувалося наступне запитання, чи є порода карпатських бджіл власне породою, чи все таки групою бджолиних сімей чи може екотипом Карніки. Остання (Карніка) має досить чітко задокументовану історію селекції і в рази більший задокументований практичний досвід селекції, ніж Карпатка. Дискусія, що автохтонних (і власне визначення також) видів бджіл та завезених триває. Аргументи часто переходять межі здорового глузду. Несподівано кумедними виглядають аргументи на користь Карпатки, котрі знецінюють Карніку, Італійку та Бакфаст називаючи останніх дворняжками, а породу карпатських бджіл елітною. Однак переходимо до ще одного дискусійного моменту. Чи можна взагалі карпатських бджіл називати породою у класичному розумінні. Чи це екотип, чи група сімей?

Ті фрагментарні заміри карпатських бджіл та оприлюднений накопичений досвід ентузіастів, що хотіли розібратися в реальному позиціонуванні Карпатки та оцінити перспективи її селекції показали, що відмінності між Карнікою та Карпаткою досить умовні. Це підтверджуєтеся і тим, що Карніка це дуже схожа за генотипом бджола до Карпатки. Відмінність у одну пару алелей недостатня, щоб Карпатку визнати повноцінною породою. Але з точки зору чистоти селекційного експерименту та наявності реального досвіду варто розвивати подальшу селекцію. З використанням сучасних методів звичайно. Таке перебування між породою та екотипом очевидно є наслідком використання методів селекційної роботи що передбачало відбір тільки материнської сторони. Про батьківську донедавна навіть не згадували. Вважали що загальний фон трутнів найкращий і нічого іншого не потрібно. В результаті отримали популяцію бджіл, що не дозволяє виділити з основної маси якісь особливості. Тому якщо заглибитися у пошук відмінностей, то можна зробити висновок, що це екотип бджоли карніки або Українська карніка, чи карпатська карніка. Дискусія в цьому моменті може якісно просунутися до раціональних висновків, тільки у випадку, якщо перейде у цивілізоване русло. Для отримання чітких висновків потрібен задокументований практичний досвід та дотримання правил селекційної етики. Пасіка Івана Запухляка відстежує наукові публікації та дискусії довкола цього питання і може тільки ствердно сказати, що цей момент унікального породного позиціонування та автохтонності, а конкретніше аборигенності карпатських бджіл залишається дуже дискусійним. А подальша селекційна робота досить виправданою.

Мабуть велика кількість білого шуму чи темного диму навколо Карпатки викликана через конкуренцію на ринку бджолиних маток. Є племінні пасіки, що накопичили практичний досвід з використання інструментального осіменіння та контрольованого спарювання з іншими породами бджіл, як українська степова, карніка, італійка, а також кросами Бакфасту і які можуть запропонувати більш продуктивну бджолу для конкретних мікрокліматичних умов. Відповідно власники медових пасік прагнуть мінімізувати свої ризики і сформувати своє рішення для отримання меду та інших продуктів бджільництва з метою отримання прибутку. Тому і виникли різні групи за інтересами у вигляді громадських організацій та об’єднань. Це цілком природній процес об’єднання групи людей для досягнення певних цілей. Те як виглядає сьогодні українська професійна та бджолярська спільнота, а особливо її комунікація заслуговує сценарію окремого довгого серіалу, де кожен наступний сезон цікавіший за попередній. Принагідно хочемо зауважити, що в у професійному і любительському пасічникуванні спілки утворені з метою популяризувати ту чи іншу породу, якраз і займаються відстежуванням чистоти ліній породи, створенням середовища для документування досвіду, але аж ніяк не знеціненням один одного. Обговорення переваг “автохтонної”, “автентичної” та “аборигенної” породи Карпатки в цьому контексті піднімає високу інформаційну піну з репутаційними втратами.

На цьому моменті хотіли зупинитися окремо. На нашу суб’єктивну думку, якраз за рахунок цього чорного піару пов’язаного із дискредитацію інших порід, втратила у своїх позиціях якраз карпатська бджола. А виграли ті нові селекційні рішення, на яких цей потік знецінення був направлений. Так сталося, наприклад з Бакфастом. В результаті “рекламної компанії Карпатки” Бакфаст за певний проміжок часу спробували всі: і ті кому він був необхідний і ті кому він не дуже підходив. Цьому є декілька пояснень, які стали явними в останні роки і не в останню чергу завдяки проникненню спільноти в інтернет у вигляді блогів, форумів, ютубканалів та соціальних мереж. Ну і багато вже хто з сучасних бджолярів та матководів може прочитати оригінальні статті, що документують досвід інших порід, кросів бджіл іноземними мовами.

Ще одним не мало важливим фактом, що вплинув на якість бджолиних маток — це демпінгові війни. Так сталося, що племінних пасік, що спеціалізуються на виробництві бджолиних маток та бджолопакетів достатньо і їхня продуктивність набагато вища, ніж потреба внутрішнього ринку. Потрібно перелаштовуватися під наявні ринкові умови, а не у всіх є конструктивні ідеї. Оборот який був, зменшився і демпінг як рішення очевидно не працює. Не слід забувати про своєрідну касту перекупників, які продають свої послуги за ціною рівною з роботою маткаря. Центром найбільш поширеного Вучківського типу Карпатки є село Вучкове, сам центр репродукції розташований у місті Мукачево. Навколишні села сформували досить потужну агломерацію щодо виробництва бджоломаток на продаж та пакетів, а одночасно визначило монополію на та дозволило тривалий час утримувати досить значний сегмент ринку. Це додало селекції масовості та спричинило втрату якості.

Важко не погодитися з прихильниками карпатської породи, що неконтрольоване завезення та селекція бджіл не дуже відомого походження, які розводяться на території, де домінують інші екотипи чи породи бджіл це великий виклик для любительських та промислових пасік. Але згадаймо, куди мандрували сформовані на Закарпатті бджолопакети ще десять років тому. Там, що не було аборигенних чи умовно бджіл? І які місцеві породи були втрачені через такі вливання. Також повертаючись до автохтонності не слід забувати про кавказянку, яка добряче давала екстремальних відчуттів пасічникам на досить великій у порівнянні з Європою території. І з якою до речі, продовжують мати досвід селекції окремі дослідні європейські пасіки.

Тому варто осмислити отриманий досвід і рухатися за новим, шукати нові можливості селекції цієї бджоли.

А що з Карнікою, як найближчою за генотипом до Карпатки бджолою ?

В цілому тим матковивідним пасікам, що спеціалізуються на матках особливої різниці немає, яку породу бджіл виводити. Технологія та необхідність базових знань ідентична. І тут ми стаємо свідками такого моменту, як вивід Карпатки, яка на справді є Карнікою. І продавати як Карпатку. І такі шури мури з селекційним матеріалом справді завдають не тільки репутаційних, а й селекційних збитків Карпатці. Тут де впізнаваність бренду Карпатки стає причиною появи підробок. Це ще одна замовчувана проблема втрати унікальних властивостей карпатських бджіл. Морфометричні проміри колег показують значне підняття кубітального індексу у офіційній Вучківській Карпатці та інших типах, що може свідчити про вже прилиту кров карніки. На питання науковці відповідають, що змінились умови утримання та більш точний спосіб визначення індексів крила, що призвів до підвищення значень. Також були твердження, що на облітниках для карпатських бджіл були завезені матки карніки і успішно розійшлися по матковивідних господарствах. В просторах інтернету вже появився своєрідний мем «австрійська карпатка». Також насторожують такі плани вивести батьківські сім’ї Карніки на облітники. Це призведе до повної зміни особливостей породи, що суперечать твердженням чистоти розведення бджіл. Для промислових кросів такі варіанти можливі і на майбутнє стануть заміною Карпатці. Але це вже буде не Карпатка.

Селекційна робота відносно власної локальної бджоли дуже потрібна. Можливостей створити ізольовані облітники в гірській частині та долинах річок достатньо. Можливо застосування методів контрольованого парування у Карніки і Бакфасту спонукає селекціонерів Карпатки до якісних змін в селекції.

Чи є шанси покращити селекцію Карпатки?

Звичайно є. Особливо перспективним напрямком для роботи з Карпаткою виглядають ізольовані гірські пункти парування. Де із загальної маси бджіл було виділені групи сімей для розведення. Це перші спроби лінійної селекції з карпатськими бджолами, але як запевняють науковці таку роботу проводили на початку створення породи Карпатка. Це звичайно можна було зробити раніше, але не було потреби змінювати набутий стиль роботи з бджолами. За цей час багато втрачено. Але при злагодженій роботі ці бджоли можуть покращити свої характеристики.

Карпатська бджола в Карпатах.Фото з Ворохти Літо 2019

В контексті формування ізольованих облітників насторожують заклики деяких науковців, що ми зберігаємо автохтонні бджоли і одночасно їх селекціонуємо. Збереження і селекція це різні речі, тому роботу за цими напрямками потрібно чітко розділяти.

В спілкуванні з карпатськими матководами Пасіці Івана Запухляка закидають особисту неприязнь до Карпатки. Ми починали з Карпаткою, збираємо досвід роботи цими бджолами і далі допомагаємо селекціонерам за допомогою інструментального осіменіння у створенні та утримання власної лінії бджіл. Зараз утримуємо для тесту та порівняння відібрану групу батьківських сімей, що дозволить далі вести чисту Карпатку без вливання інших порід поза діяльністю офіційних племінних господарств. Це дозволить зберегти та використовувати матеріал надалі. Так матковивідна пасіка не виробляє матки Карпаток масово на продаж, бо останні два роки несприятлива кон’юнктура ринку. Позиція працівників поважного наукового центру селекції викликає щире здивування, бо подібно, що вони не готові до конструктивного діалогу, а погоджується на комунікацію тільки з тими матководами, хто беззаперечно слідує їх переконанням.

Тому досягнення та виведення ліній Карпатки це цінний досвід, використовуючи який варто рухатися за новим досвідом селекції.