Варіанти підсилення та допомоги бджолиним сім’ям для умов пізньої весни

Вже не перший сезон у весни ламається навігатор і вона приходить у наші широти з дуже великим спізненням. Вже квітнуть багато дерев та наступних після первоцвітів квіток, які є медодаями. Будемо сподіватися, що спостерігати таке явище як квітневий сніжок, уже не буде нагоди і ми зможемо запустити матковивідний сезон.

А між тим для всіх бджіл на пасіці, як матковивідній, так і медовій виникла одна проблема, від успішного вирішення якої залежить подальша продуктивність пасіки. Потрібно правильно зреагувати на ослабленість сімей. Бо навіть бджоли, які із цьогорічної зимівлі вийшли середнячками за час весняних снігопадів, морозів та приморозків перетворилися на слабачків. І це досить серйозний виклик, який пасічникам не варто ігнорувати. Пасіка Івана Запухляка поділиться своїми способами порятунку бджолиних сімей, що потрепають від погодних катаклізмів.

На що реагувати і як зберегти бджіл, створивши умови для подальшого розвитку, навіть у таких погодних умовах.

Якщо під час огляду виявлено, що сім’я займає менше трьох рамок, то можливо (але не точно) варто з’єднати сім’ї. Це найпростіше, але не завжди ефективне рішення. Бо в цій ситуації, ми з двох малих проблем робимо одну велику, бо в цей час розвитку бджолиних сімей бджола стара і постійно відходить. Ми з’єднаємо сім’ї, але не прискоримо отримання молодих бджіл. Тому це рішення може не принести бажаного ефекту. Якщо пасічник розуміє, що є час і головне шкода втрачати плідну матку, то можна допомогти такій сімейці, застосувавши пару додаткових заходів з підгодівлі та утеплення.

Насамперед, під час оцінки та виявлення слабкої сім’ї, прикидаємо як її максимально можна скоротити. На цих двох-трьох скорочених рамках має бути корм в полегшеному доступі до бджіл, бо як показує практика не завжди бджолам дає погода дістати мед з-за заставної дошки.

Далі потрібно створити ефект термосу для підтримання тепла у вулика. Для цього Пасіка Івана Запухляка використовує пінопластові заставні до самого дна з двох сторін від бджіл (білі смужки на фото), звичайну поліетиленову або фольговану плівку. Не залежно від системи рамки з бджолами, накриваємо зверху і збоку плівкою, обгортаючи крайні рамки до самого дна. Ущільнюємо заставними з пінопласту та накриваємо теплою подушкою.

Якщо кормів не достатньо, то поверх рамок можна поставити тісто-канді (біла пляма на фото), або влити безпосередньо в рамку цукровий сироп. 

Запакований, утеплений та підгодований вулик. Весна 2021. Пасіка Івана Запухляка

Після таких маніпуляцій слід уважно спостерігати та контролювати стан сім’ї. І тоді якщо все ж критичний момент в сильніших сім’ях вже пройдено і починає вилуплюватися молода бджола, то можна ще дещо зробити для порятунку та укріпелення слабеньких сімей. В сім’ю слабачків варто струсити, або змести щіткою пів рамки молодих бджіл з сильної сімейки. На що варто звертати увагу? Краще спочатку добре придивитись і знайти, де молоденьких бджіл в сильній сім’ї найбільше. Ну, щоб не натрусити старих бджіл, а також треба віднайти матку в сильній сім’ї, щоб не перенести в слабку сім’ю. Старі бджоли як правило повертаються у свій вулик і ефекту підсилення не відбувається. А от навіть сотня-дві молодих бджіл суттєво підтримає слабачка. Таке підсилення можна провести кілька раз, ця сотня бджіл не вплине на розвиток сильної сім’ї, а от слабкій буде деяка допомога у виживанні та нарощуванні сили. Коли об’єм бджоли буде такий, що зможе обігріти рамку розплоду, то можна підсилювати самим розплодом без бджіл і цілою рамкою розплоду на виході (виходять одразу молоді бджілки). В такому випадку рамку в слабеньку сім’ю варто поставити на теплий день, а на ніч повернути в сильну сім’ю. Бо розплід, який є на цій рамці без належного догляду та обігріву може пропасти в слабкій сім’ї. Як тільки тепла погода стабілізується, то загроза втрати розпладу зникне, а додання рамок з молодими бджолами допоможе швидше посилитися слабенькій сім’ї та добре розвинутися для медозборів.

Трохи добрих новин від тих сімей Карніки на нашому ютуб каналі Пасіка Івана Запухляка.

Дискусія навколо стимуляції розвитку. Березень 2021

Поки березень ще не визначився зі своїм погодним статусом, Пасіка Івана Запухляка все одно готується до матковивідного сезону 2021.

Про електропідігрів ми трохи писали і знімали минулого року, а от про білкове канді та сироп з добавками хочемо більш детально зупинитися сьогодні.

Всі ми трохи заскочені на еко в обох значеннях (бо в нашій мові воно і економно і екологічно), також на натуральності і без добавок та антибіотиків. Всі ці речі важливі атрибути нашого сучасного життя, де змішуються модерні та традиційні речі. Однак, коли люди хапають інформацію по верхах, не заглиблюючись в деталі, то трапляються конфузи та не дуже раціональні ситуації.

У пасічництві цю ситуацію точково можна проілюструвати на прикладі дискусії щодо використання Апібіовіту, відомої харчової добавки для весняної підтримки бджіл. Недавні коментарі під постом у соціальних мережах показують, що частина пасічницької спільноти сприймає це як виключне зло у вигляді хімії та антибіотиків. Так, безперечно, що будь які препарати антибіотиків, як для людей так і для бджіл вимагають свідомого застосування. Інша частина спільноти вважає, що добавочки зайвими не бувають і додають їх стабільно без огляду на погодно-кліматичну ситуацію. Так сказати, щоб бджоли були трошки сильніші, ніж в сусіда. На щастя, біьша частина спільноти реагує з достатнім рівнем прагматизму і накопичує практичний досвід щодо використання різних вітамінних препаратів та добавок.

Щоб не товкти воду в ступі, скажемо, що будь якому негативному висновку щодо використання тих чи інших (сертифікованих для європейських бджолярів препаратів) повинні передувати уважне прочитання етикетки та специфікації до препарату та узагальнені висновки практичного використання.

Ще трохи відео одного з точків Пасіки Івана Запухляка, де показано як це все виглядає на практиці.

Та коротка замальовка доступних пилконосів ліщини та вільхи та очікування вибухового цвітіння первоцвітів тут.

Дискусія щодо використання різних добавок потрібна, але в якості аргументів нам необхідні не емоції, а практичні спостереження.

Початок сезону 2021. Підсумки зимівлі

Перші весняні роботи на пасіці набирають обороту. Попри те, що прогноз нестабільний і ще можуть бути похолодання, потроху починаємо оглядати результати зимівлі та робити замітки в довготривалих спостереженнях за Кордованом, Бакфастом а також Італійкою та Кордованом.

Один з точків в цілому показав непоганий результат, який Пасіка Івана Запухляка зафіксувала на коротке відео

Докучали миші, а також одна сім’я з іошкою не перезимувала. Беручи до уваги погодні виклики, а саме цей вулик дуже засипало снігом, цей точок перезимував добре. Кормів достатньо, розплід є. Всі сім’ї Бакфасту, Карніки, Італійки та Кордовану , а також серпневі відводки вийшли із зимівлі добре.

Дещо детальніше спостерігаємо на точку Бакфаст, бо ретельно збираємо досвід з цими бджолами.

Два коротенькі відео по Бакфасту можна переглянути тут і з маткою шо з 2018 року тут

Тому формуємо пропозицію маток Карніка, Бакфаст на сезон 2021, а також збираємо попередні замовлення.

Правильні карпатські бджоли

Сучасний стан розвитку матковивідної справи в Україні обріс чи обліпився цілим клубом домислів, взаємних звинувачень та хайпу. В чому ж проблема з бджолами, які фігурують як порода Карпатка в комерційних оголошеннях та науковій літературі.

Деякі свої міркування та спроби розібратися в історії селекції бджіл Карпатка Пасіка Івана Запухляка писала раніше тут.

Власне ця вся історія з виведенням маток та закладенням матковивідної пасіки теж почалася в результаті певних несподіваних результатів з карпатськими бджолами. А також намаганням зрозуміти, чому впали медозбори в локації, яка була умовно ізольованим облітником. В цьому місці вздовж річки і яке оточене лісом, склад медоносів не зазнав суттєвих змін, а от кількість отриманого меду суттєво знизилася.

Відразу хочемо сказати, що пасіка Івана Запухляка жодним чином не збирається знецінювати досвід селекції та напрацювання колег матководів. Ціль публікації розібратися, що саме уявляють собою карпатські матки, що пропонуються для продажу в Україні і чи завжди вони відповідають очікуванням пасічників. А також з’ясувати, що є навколо матки Карпатки білим шумом, а що справді цінним досвідом селекції.

Пасіка Івана Запухляка Літо 2019

Завчасно інформуємо, що Пасіка Івана Запухляка цілком і повністю підтримує збереження автохтонних бджіл в окремому резерваті з метою їх дослідження та пошуку нових методів селекції. Без селекційної роботи майбутнє бджолярства виглядає досить туманно.

Тепер до справи.

Що це за бджола Карпатка? Всі пошукові запити щодо Карпатки в інтернеті та аналіз описаного досвіду в наукових та популярних публікаціях ведуть нас на Закарпаття, де зосереджено велику кількість матковивідних пасік, окремі з них мають статус племінних. Досвід матководства на території біля Мукачево, передгірських та гірських облітниках накопичувався близько 50 років. Він був добре науково описаний, так як координувався дослідною установою Дослідна станція бджільництва, що зараз є відділом селекції карпатських бджіл інституту бджільництва ім. Прокоповича. Після такого тривалого часу селекції, було виведено декілька ліній, які відомі в Україні та переважно за її східними межами. Можливість продавати маток та бджолопакети Карпатки далеко на схід для збору меду в екстремальних умовах континентального клімату (без можливостей зимівлі та з потребою наступного року нових бджолопакетів) зробили господарську діяльність навколо розведення карпатської бджоли досить прибутковою. Природно-кліматичні умови, де сконцентровано хаб (так по сучасному називають місце концентрації певного виду діяльності) Карпатки, не можуть бути описані як найкращі для виробництва меду. Тому бджолині господарства в умовах передгірських рівнин та високогір’я спеціалізувалися на виробництві маток та бджолопакетів. Зміна геополітичної ситуації значно висушила цей потік стабільних замовлень і значно напружила ситуацію на внутрішньому ринку, де до досить недавнього часу основна конкуренція була між двома “автохтонними породами” Карпаткою та Українською степовою. Це змусило переосмислити стратегію збуту і спробувати відкусити шматок ринку, де вже ставали на ноги конкуруючі породи бджіл завезених з Європи. Основні виробники карпатських маток вирішили ставити на те, Карпатка це автохтонна бджола.

Зважаючи на авторитетність заявників більшість повірила їм на слово, а меншість учасників ринку, що послуговуються здоровим глуздом запитали, а чи є ізольований резерват, де власне утримується “дика Карпатка”. В реальності дослідної дикої пасіки, де б утримувалися бджоли без втручання людини немає. Однак пошуки відносно диких карпатських бджіл тривають. В результаті обговорень корисних ознак потроху викристалізувалося наступне запитання, чи є порода карпатських бджіл власне породою, чи все таки групою бджолиних сімей чи може екотипом Карніки. Остання (Карніка) має досить чітко задокументовану історію селекції і в рази більший задокументований практичний досвід селекції, ніж Карпатка. Дискусія, що автохтонних (і власне визначення також) видів бджіл та завезених триває. Аргументи часто переходять межі здорового глузду. Несподівано кумедними виглядають аргументи на користь Карпатки, котрі знецінюють Карніку, Італійку та Бакфаст називаючи останніх дворняжками, а породу карпатських бджіл елітною. Однак переходимо до ще одного дискусійного моменту. Чи можна взагалі карпатських бджіл називати породою у класичному розумінні. Чи це екотип, чи група сімей?

Ті фрагментарні заміри карпатських бджіл та оприлюднений накопичений досвід ентузіастів, що хотіли розібратися в реальному позиціонуванні Карпатки та оцінити перспективи її селекції показали, що відмінності між Карнікою та Карпаткою досить умовні. Це підтверджуєтеся і тим, що Карніка це дуже схожа за генотипом бджола до Карпатки. Відмінність у одну пару алелей недостатня, щоб Карпатку визнати повноцінною породою. Але з точки зору чистоти селекційного експерименту та наявності реального досвіду варто розвивати подальшу селекцію. З використанням сучасних методів звичайно. Таке перебування між породою та екотипом очевидно є наслідком використання методів селекційної роботи що передбачало відбір тільки материнської сторони. Про батьківську донедавна навіть не згадували. Вважали що загальний фон трутнів найкращий і нічого іншого не потрібно. В результаті отримали популяцію бджіл, що не дозволяє виділити з основної маси якісь особливості. Тому якщо заглибитися у пошук відмінностей, то можна зробити висновок, що це екотип бджоли карніки або Українська карніка, чи карпатська карніка. Дискусія в цьому моменті може якісно просунутися до раціональних висновків, тільки у випадку, якщо перейде у цивілізоване русло. Для отримання чітких висновків потрібен задокументований практичний досвід та дотримання правил селекційної етики. Пасіка Івана Запухляка відстежує наукові публікації та дискусії довкола цього питання і може тільки ствердно сказати, що цей момент унікального породного позиціонування та автохтонності, а конкретніше аборигенності карпатських бджіл залишається дуже дискусійним. А подальша селекційна робота досить виправданою.

Мабуть велика кількість білого шуму чи темного диму навколо Карпатки викликана через конкуренцію на ринку бджолиних маток. Є племінні пасіки, що накопичили практичний досвід з використання інструментального осіменіння та контрольованого спарювання з іншими породами бджіл, як українська степова, карніка, італійка, а також кросами Бакфасту і які можуть запропонувати більш продуктивну бджолу для конкретних мікрокліматичних умов. Відповідно власники медових пасік прагнуть мінімізувати свої ризики і сформувати своє рішення для отримання меду та інших продуктів бджільництва з метою отримання прибутку. Тому і виникли різні групи за інтересами у вигляді громадських організацій та об’єднань. Це цілком природній процес об’єднання групи людей для досягнення певних цілей. Те як виглядає сьогодні українська професійна та бджолярська спільнота, а особливо її комунікація заслуговує сценарію окремого довгого серіалу, де кожен наступний сезон цікавіший за попередній. Принагідно хочемо зауважити, що в у професійному і любительському пасічникуванні спілки утворені з метою популяризувати ту чи іншу породу, якраз і займаються відстежуванням чистоти ліній породи, створенням середовища для документування досвіду, але аж ніяк не знеціненням один одного. Обговорення переваг “автохтонної”, “автентичної” та “аборигенної” породи Карпатки в цьому контексті піднімає високу інформаційну піну з репутаційними втратами.

На цьому моменті хотіли зупинитися окремо. На нашу суб’єктивну думку, якраз за рахунок цього чорного піару пов’язаного із дискредитацію інших порід, втратила у своїх позиціях якраз карпатська бджола. А виграли ті нові селекційні рішення, на яких цей потік знецінення був направлений. Так сталося, наприклад з Бакфастом. В результаті “рекламної компанії Карпатки” Бакфаст за певний проміжок часу спробували всі: і ті кому він був необхідний і ті кому він не дуже підходив. Цьому є декілька пояснень, які стали явними в останні роки і не в останню чергу завдяки проникненню спільноти в інтернет у вигляді блогів, форумів, ютубканалів та соціальних мереж. Ну і багато вже хто з сучасних бджолярів та матководів може прочитати оригінальні статті, що документують досвід інших порід, кросів бджіл іноземними мовами.

Ще одним не мало важливим фактом, що вплинув на якість бджолиних маток — це демпінгові війни. Так сталося, що племінних пасік, що спеціалізуються на виробництві бджолиних маток та бджолопакетів достатньо і їхня продуктивність набагато вища, ніж потреба внутрішнього ринку. Потрібно перелаштовуватися під наявні ринкові умови, а не у всіх є конструктивні ідеї. Оборот який був, зменшився і демпінг як рішення очевидно не працює. Не слід забувати про своєрідну касту перекупників, які продають свої послуги за ціною рівною з роботою маткаря. Центром найбільш поширеного Вучківського типу Карпатки є село Вучкове, сам центр репродукції розташований у місті Мукачево. Навколишні села сформували досить потужну агломерацію щодо виробництва бджоломаток на продаж та пакетів, а одночасно визначило монополію на та дозволило тривалий час утримувати досить значний сегмент ринку. Це додало селекції масовості та спричинило втрату якості.

Важко не погодитися з прихильниками карпатської породи, що неконтрольоване завезення та селекція бджіл не дуже відомого походження, які розводяться на території, де домінують інші екотипи чи породи бджіл це великий виклик для любительських та промислових пасік. Але згадаймо, куди мандрували сформовані на Закарпатті бджолопакети ще десять років тому. Там, що не було аборигенних чи умовно бджіл? І які місцеві породи були втрачені через такі вливання. Також повертаючись до автохтонності не слід забувати про кавказянку, яка добряче давала екстремальних відчуттів пасічникам на досить великій у порівнянні з Європою території. І з якою до речі, продовжують мати досвід селекції окремі дослідні європейські пасіки.

Тому варто осмислити отриманий досвід і рухатися за новим, шукати нові можливості селекції цієї бджоли.

А що з Карнікою, як найближчою за генотипом до Карпатки бджолою ?

В цілому тим матковивідним пасікам, що спеціалізуються на матках особливої різниці немає, яку породу бджіл виводити. Технологія та необхідність базових знань ідентична. І тут ми стаємо свідками такого моменту, як вивід Карпатки, яка на справді є Карнікою. І продавати як Карпатку. І такі шури мури з селекційним матеріалом справді завдають не тільки репутаційних, а й селекційних збитків Карпатці. Тут де впізнаваність бренду Карпатки стає причиною появи підробок. Це ще одна замовчувана проблема втрати унікальних властивостей карпатських бджіл. Морфометричні проміри колег показують значне підняття кубітального індексу у офіційній Вучківській Карпатці та інших типах, що може свідчити про вже прилиту кров карніки. На питання науковці відповідають, що змінились умови утримання та більш точний спосіб визначення індексів крила, що призвів до підвищення значень. Також були твердження, що на облітниках для карпатських бджіл були завезені матки карніки і успішно розійшлися по матковивідних господарствах. В просторах інтернету вже появився своєрідний мем «австрійська карпатка». Також насторожують такі плани вивести батьківські сім’ї Карніки на облітники. Це призведе до повної зміни особливостей породи, що суперечать твердженням чистоти розведення бджіл. Для промислових кросів такі варіанти можливі і на майбутнє стануть заміною Карпатці. Але це вже буде не Карпатка.

Селекційна робота відносно власної локальної бджоли дуже потрібна. Можливостей створити ізольовані облітники в гірській частині та долинах річок достатньо. Можливо застосування методів контрольованого парування у Карніки і Бакфасту спонукає селекціонерів Карпатки до якісних змін в селекції.

Чи є шанси покращити селекцію Карпатки?

Звичайно є. Особливо перспективним напрямком для роботи з Карпаткою виглядають ізольовані гірські пункти парування. Де із загальної маси бджіл було виділені групи сімей для розведення. Це перші спроби лінійної селекції з карпатськими бджолами, але як запевняють науковці таку роботу проводили на початку створення породи Карпатка. Це звичайно можна було зробити раніше, але не було потреби змінювати набутий стиль роботи з бджолами. За цей час багато втрачено. Але при злагодженій роботі ці бджоли можуть покращити свої характеристики.

Карпатська бджола в Карпатах.Фото з Ворохти Літо 2019

В контексті формування ізольованих облітників насторожують заклики деяких науковців, що ми зберігаємо автохтонні бджоли і одночасно їх селекціонуємо. Збереження і селекція це різні речі, тому роботу за цими напрямками потрібно чітко розділяти.

В спілкуванні з карпатськими матководами Пасіці Івана Запухляка закидають особисту неприязнь до Карпатки. Ми починали з Карпаткою, збираємо досвід роботи цими бджолами і далі допомагаємо селекціонерам за допомогою інструментального осіменіння у створенні та утримання власної лінії бджіл. Зараз утримуємо для тесту та порівняння відібрану групу батьківських сімей, що дозволить далі вести чисту Карпатку без вливання інших порід поза діяльністю офіційних племінних господарств. Це дозволить зберегти та використовувати матеріал надалі. Так матковивідна пасіка не виробляє матки Карпаток масово на продаж, бо останні два роки несприятлива кон’юнктура ринку. Позиція працівників поважного наукового центру селекції викликає щире здивування, бо подібно, що вони не готові до конструктивного діалогу, а погоджується на комунікацію тільки з тими матководами, хто беззаперечно слідує їх переконанням.

Тому досягнення та виведення ліній Карпатки це цінний досвід, використовуючи який варто рухатися за новим досвідом селекції.

Рік 2020, підсумки. Досвід збільшення медоносності бджіл на Пасіці Івана Запухляка

Передчуття зимових свят підштовхує до підведення підсумків року, що минув. Також це час для підготовки і планування на наступний сезон. Пасіка Івана Запухляка аналізує здобутий досвід та визначає напрямки роботи на наступний сезон.

Робота на матковивідній пасіці є завжди, не залежно від пори року. Однак місяць лютий, після довгих Новорічний та Різдвяних Свят, є умовним початком сезону, коли формуються більш чіткіші плани щодо матковиробництва на весняно-літній сезон 2021.

За результатами минулих сезонів хочемо зауважити, що планування досить спрощує діяльність на матковивідній пасіці. Але перш ніж запланувати нове, варто підсумувати результати матковивідного сезону 2020 року. А тоді, осмисливши досвід, братися до реалізації нових ідей. В загальному те, чим ми займаємося на матковивідній Пасіці Івана Запухляка можна об’єднати в такі напрямки: основний – це матковивідна справа, інструментальне осіменіння маток та додатковий медове виробництво за допомогою якого ми тестимо виведених маток.

Мед з ПасікиІвана Запухляка
Гаряча пора медозбору на Пасіці Івана Запухляка, 2020

Почнемо з другого, так як мед та продукти бджільництва є основною ціллю пасіки. Бджоли різних порід, яких ми розводимо на нашій пасіці, проходять тестування на точках пасіки. Ми досліджуємо їх можливості щодо медозборів і отримуємо мед для власного споживання.

В місці, де знаходиться наша матковивідна пасіка, всі впевнені, що там де є вулики має бути мед. Тому ми реалізуємо зібраний мед та окремі продукти бджільництва. Маємо невелику мережу постійних покупців, що щороку закуповують улюблені сорти меду для власних потреб та на подарунки. Ці покупці меду добре знайомі із можливими сортами меду з нашої пасіки і є своєрідною фокус групою, завдяки якій ми отримуємо зворотній зв’язок щодо якості продукції. Пасіка в умовах Прикарпаття має досить скромні об’єми щодо медового виробництва відносно пасік півдня чи центральної частини України. Однак наявність хорошого племінного матеріалу дозволяє отримати більше меду з однієї сім’ї в порівнянні з іншими пасіками передгірної місцевості та мати невелику частину меду для реалізації постійно. Медова карта, якщо можна так висловитися, від Пасіки Івана Запухляка має різноманітні сорти меду, так як маємо точки у трьох дещо відмінних мікрокліматичних умовах. Тому маємо широку палітру смаків меду з Прикарпаття, включаючи унікальні та рідкісні сорти лісового та падевого меду. Такий концепт розміщення точків дає можливість отримання кращої картини продуктивності по групах тестованих сімей та розуміння напрямків для подальшої селекційної роботи.

Як досягається такий результат ми досить детально розповімо у другій частині наших підсумків 2020 року, де детально підсумуємо результати інструментального осіменіння та аналізі ліній і кросів, що використовувалися на Пасіці Івана Запухляка.

Матковивідна Пасіка Івана Запухляка, новини серпня та вересня 2020

В цілому продуктивний сезон потрохи завершується. Ми безперечно отримали новий досвід з матками Бакфаст, Італійкою та Карнікою. Погодні умови, видовий склад медодаїв сформував цікаву по своєму унікальну палітру зібраних цього року медів. Гарний взяток був з різнотрав’я, різнотрав’я з ріпаком, дещо принесли бджоли з липи і по своєму добре виступив соняшник.

Декілька зауваг щодо роботи різних сімей на соняшнику тут

Приємні враження від результатів роботи на медодаї соняшник, соняшниковий мед

Також, для тих читачів, коментаторів та глядачів нашого Ютуб каналу, нові серії із спостереженнь за сім’ями Бакфаст. Ми продовжуємо уважно спостерігати за бджолами Бакфаст, бо вважаємо, що ці бджоли мають дуже добрі переваги для пасік центральної та південної України. Ще одне відео із цьогорічних спостережень за бджолами Бакфаст

Попри справи медові ми продовжуємо наші роботи з відбору племінного матеріалу і зробили відео про Бакфаст B134 (ZII), можна переглянути відео і оцінити, що робиться у вулику Бакфаст

Вересень нагадав, що пора братися за годівлю бджіл і Пасіка Івана Запухляка радо ділиться досвідом та практичними порадами щодо годівниць, та міркуваннями щодо годівлі бджіл

Деякі міркування та порівняння щодо того, що давати і як давати. Готуємо бджоли до зимівлі, підбиваємо підсумки цього непростого, але продуктивного матковивідного сезону.

Травневі новини. Початок сезону продажу маток 2020 та трохи практичних деталей

Як бачите Пасіка Івана Запухляка попри кліматично-попгодні перетрубації продовжує процес виводу маток. Для замовлення маток та уточнення термінів контактуйте будь ласка з Пасіка Івана Запухляка через сторінку у Фейсбуку

А сьогодні поговоримо трохи про породу Бакфаст, переваги якої добре відомі пасічникам південної та східної частин України. Не про саму породу, а про актуальні комбінації та трохи практичних зауваг щодо цієї породи бджіл.

Відео з візуальною розповіддю з одного з точків можна знайти на YouTube каналі Пасіки Івана Запухляка

Це відео відповідає на популярні питання про походження, вигляд та поведінку комбінацій бджіл породи Бакфаст у умовах України. А також декілька слів про можливості Пасіки Івана Запухляка щодо породи Карніка з 10 хвилини відео.

В таких перманентно кризових умовах якісні характеристики матки справді мають важливе значення.

Квітневі новини з пасіки Івана Запухляка 2020


Весна вступає у свої права і попри екстримальність життя в середовищі людей на пасіці справи ідуть більш спокійно. Багато важливих речей ми дізнаємося завдяки спостереженню і порівнянню.

Короткий огляд з одного з точків тут

Поступово ми наблизилися до старту нового матковивідного сезону. Трохи про бджолину педагогіку, або трохи практичних порад для матковивідної пасіки.

Більше інформації про виховання бджіл тут

Наш ютуб канал Пасіка Івана Запухляка в цьому місяці перетнув позначку у 100 підписників. Ми надихаємося цим і створюємо цікавий контент з практичними порадами та актуальною інформацією далі.

Напувалки на весняній пасіці

В ранньовесняний період, коли можливо скорочення вологості повітря через раптові різкі потепління, бджоли особливо потребують додатково води. В цей час бджоли активно вирощують розплід і потребують пилку і води. Через те, що для бджіл не завжди видається можливість літати у пошуках води (віддаленість водойм, різкі зміни погоди) варто облаштувати напувалку (яку ще називають поїлка) на пасіці.

 

Подбати про воду на пасіці просто. Для цього слід облаштувати в захищених від вітру та добре прогрітих місцях лотки з водою. Пасіка Івана Запухляка використовує у якості ємностей лотки склеєні з екструдованого полістиролу, що використовуються у якості дашків для нуклеусів. В якості наповнювача є два варіанти: перший з хвойної стружки, другий з лісового моху. Використання цих матеріалів робить доступною велику зволожену поверхню та допомагає бджолам утримуватися на поверхні та  не тонути в імпровізованій водоймі. Щоб ємності не переверталися під час поривів вітру використовуємо звичайні дрова у якості утяжувача.

Якість води є важливою причиною облаштування наких напувальних станцій. Можна використовувати сіль у кількості 2-3 столові ложки на відро води.   Поєднання солі та моху дає можливість покращити мінеральний склад води та покращити антисептичні характеристики такого пристрою. Це треба робити і ще тому, щоб не виснажувати бджіл пошуками води у калюжах, ставках по берегах рік.

 

Такі напувалки можна використовувати весь ранновесняний період. З настанням стабільної теплої температури та можливостями приносити нектар потреба в таких системах відпаде. Пасіка Івана Запухляка має точок, що розташований на відстані близько 100 метрів від природної водойми, тому використовує ці пристрої тільки до настання стабільного потепління.

 

 

 

Березневі новини з пасіки Івана Запухляка 2020

Судячи з прогнозів та реальної погоди на цей вікенд на пасіці Івана Запухляка весна іде, але трохи шпортається. Пятничний  день був теплий і приємний. В суботу вже сніжить. Кажуть, що бузьки (лелеки), що прилетіли 19 березня ще трохи снігу по дорозі прихопили.  Тому актуальним є досвід підігріву вуликів, минулорічне відео

Декілька цьогорічних відео з Пасіки Івана Запухляка. Про зимівлю в січні 2020

зимівлю нуклеусів в приміщенні від 09.02.2020

обліт в лютому 2020 

проблеми з небажаними гостями пасіки від 12.03.2020

20 березня 2020 року вже ввійшов в історію як день з дуже теплою погодою. тому декілька слів про досвід облаштування лотків з водою на пасіці.

Це деревяні лотки з стружкою чи мохом і залиті водою.

Бджоли мають доступ до води та не тонуть в такій конструкції.

 

Можлива версія з мохом, яка виглядає трохи натуральніше і ніби замаскована.

Але на лотку з стружкою краще спостерігати процес.

Тепла погода дала можливість зробити ще пару фото з роботи на пасіці.

Як тільки пригріває сонце, бджоли максимально активізуються, збирають пилок. Подібно цього року буде мед з підсніжників та інших первоцвітів.

В п’ятницю літали бджоли, в суботу налетіли білі мухи.

А в неділю все засипало зовсім.

Березнева погода може бути дуже навіть примхлива, тому це треба враховувати плануючи роботи на пасіці.