Позначка: мед в Івано-Франківську

Так як головна мета маткарства є створення продуктивних в певних мікрокламатичних умовах бджіл, то цікаво було б в кінці сезону дізнатися, яку ситуацію з медом має Пасіка Івана Запухляка. До слова сказати, що для тестування того, як працюють бджоломатки ми маємо влітку декілька стаціонарних місць з вуликами та кочовий точок. Це розширює можливості по різноманітності, а при вдалій погоді ще і об’єми меду. Так цього року було з осняшниковим медом.

Отже, медова карта сезону 2021

Температура повітря цією весною була дуже стрибкоподібна, що позначилося на цвітінні ранніх медоносів та садовини. Вдалося отримати трохи майового квіткового меду на одному з точків. Медозбір був невеликий, однак для нашої пасіки такий результат став дуже надихаючим. Бо ми не очікували нічого особливого, але добре підібрані в минулому сезоні матки дали свій результат.

В червні активність на пасіці пожвавилася і до кінця місяця наша медова колекція поповнилася акацієвим медом. І стало в нашій медовій пропозиції два сорти акацієвий та майовий.

Літо цвіло, пахло буяло, трохи мокло, далі знов цвіло. Липа цього року дуже стрімко відцвіла і з монофлорним липовим не вийшло. Натомість є гарний букет з домінуванням липи, який ще теж доступний для продажу.

Цей темніший мед, це різнотрав’я з липою з Пасіки Івана Запухляка. Сезон 2021

Тільки липа відійшла, зацвів соняшник. Його цвіту в околицях одного з точків в цьому році було достатньо і матки виявилися настільки вдало підібрані, що ми отримали гарний букет у другій половині літа з домінуванням соняшнику. Цей мед маємо і у великій фасовці (20 літорові відерка) для потреб кондитерів та пекарів.

Лісовий точок теж не спав, бджола трудилася, ми взяли добрий запас лісового меду з темним забарвленням, та досить насиченим ароматом.

Маємо ще трошки для поціновувачів гречки та соняшника, де досить насичений і смак і аромат.

Вважаємо, цей сезон вдалим не тільки в напрямку маткарства, а і меду також. Мед вийшов різний, кожен поціновувач може собі щось вибрати.

Важливо буде повторити, що бджоли отримують мед з двох джерел сировини: нектару з квіткових рослин та медової роси. З нектаром все зрозуміло, різні квіти, різноманітний нектар та пилок, монофлорні чи поліфлорні сорти меду. А що це таке ця медова роса, або падь. І чому мед зібраний таким дивним способом вважається особливим.

Пасіка Івана Запухляка спробує розібратися у цьому дещо заплутаному питанні і трохи прояснити ситуацію. Розберемося, звідки береться ця медова роса, для яких погодних умов вона притаманна. Далі з’ясуємо як це впливає на якість і склад меду. Далі декілька моментів про те, як виглядає цей мед і які особливості його зберігання.

Медова роса це цукровмісна речовина, що є продуктом життєдіяльності окремих видів комах, що споживають рослинний сок, а також власне цукриста речовина, що виділяється деревами в умовах спеки. Ця цукриста речовина має близько 80 % цукру та тільки 5% білкових речовин, які цікавлять в якості їжі комах. Ці цукристі речовини проходять транзитом через організм комах, зазнаючи впливу ферментів. Через те, що речовина ніби спадає з дерев і обліплює все навколо, її називають падью. Для України час медової роси чи паді це зазвичай друга половина літа.

Ще цікаво знати, що попелиці, що є досить великою групою комах (близько 700 видів описано в Україні), куди входять деякі шкідники сільськогосподарських рослин, що вони живуть колоніями і з усієї кількості справжніх попелиць тільки 40 видів бере участь в утворенні медової роси.

На яких рослина зустрічається це явище медової роси? Найкраще це видно на деревних рослинах, таких як липа, ліщина, ялина, клен, дуб, верба. З хвойних найпродуктивніше покривається падю ялиця. Рідше зустрічається медова роса і на очереті звичайному.

За своїм складом мед – це густа, пастоподібна, або частково кристалізована речовина, що складається з цукрів фруктози, глюкози. У більшості сортів домінує фруктоза. Також мед містить певну кількість сахарози, мальтози, мелезітози та інших ди- та олігосахаридів, пилок, мінерали, білки, ферменти, амінокислоти, вітаміни, барвники та ароматизатори. І якраз у сортах меду зібраних з медової роси кількість мінералів, ферментів, амінокислот та вітамінів є вищою, ніж у сортів зібраних з нектару. Тому падевий мед має цінність як додаткове джерело важливих компонентів. В деяких європейських країнах (Польща. Німеччина) мед зібраний в час медування ялиці є дуже цінний і вартісний.

Зазвичай падевий мед характеризується підвищеною тягучістю та вязкістю, має насичений темний колір і практично не кристалізується. Колір, як свідчить досвід бджолярів, є від насиченого бурштинового до зеленувато-коричневого. Останній можна ідентифікувати, якщо роздивлятися мед в умовах інтенсивного освітлення. Через вміст ферментів, білків та мінеральних речових такий мед потребує зберігання в сухих умовах, з метою запобігання бродіння.

Як і в кожній сфері виробництва харчових продуктів, в бжільництві є умовна градація сортів меду за корисністю та екзотичністю. Це виділення сортів меду є радше результат традиції, ніж грунтовного аналізу поживних властивостей. Однак як показує практика продажу меду та інших продуктів бджільництва є в культурі споживання і певні перекоси та забобони, що потребують додаткового тлумачення.

В цій публікаці Пасіка Івана Запухляка поглибить для поціновувачів меду інформацію про сорти меду, що формуються з лісових медозборів. А також розповість в чому цінність лісового меду.

Якщо цвітіння соняшника і ріпака є більш менш прогнозованим, то як складуться погодні умови в часі цвітіння малини чи інших квіткових рослин, що ростуть у лісі прогнозувати важче. Лісові ландшафти це територія, де на просіках квітнуть різноманітні травянисті квіткові рослини, а також дикі види малини, ожини та інших чагарників. Все це формує неповторний природній букет нектру, що за посередництвом бджіл перетворюється в насичений за смаком та кольором мед. Такого меду небагато, тому він цінний. Часто смаковий тон задає малиновий та ожиновий нектар, що додають медовому смаку особливі нотки.

Схожа ситуація є з падевим медом, що формується тільки в певних мікрокламатичних умовах. Лісовий мед часто асоціюють з падевим, а падевий з лісовим. Ці два сорти зазвичай темного кольору, але співвідношення падевої та нектарної частки може бути різної залежно від часу медозбору. Мед виробляється бджолами з двох типів сировини: нектару та паді. Ці два типи медозборів можуть бути в лісі і тому лісовий мед може бути з домішками паді. У випадку, якщо це пізній серпневий мед, то це переважно падевий мед. Лісовий за типом медозбору, падевий за джерелом сировини для меду.

Також останнім часом поширена назва для меду – хвойний. Звичайно хвойні дерева ростуть в лісі, тому назва в нас асоціюється з лісовим. Що об’єднує ці назви і що є так званим маркетинговим ходом, а якщо заглибитися, то просто фальсифікатом меду.

Спочатку про те, що є підробкою. Останнім часом досить популярним у місцях масового продажу травяних чаїв, меду та інших продуктів для покращення самопочуття став хвойний мед. Він приємного жовто-зеленого кольору і часто для більшого Вавефекту має ще гілочку смереки в середині. Інформуємо про те, що бджоли не мають до цього продукту жодного відношення. І цей “мед” є результатом консервування цукром аромату хвої. Ні більше, ні менше. Однак ціна подібного сувеніру дещо перевищує вартість найдорожчих сортів меду.

Звідки ж взялися назви лісовий хвойний мед і як він насправді виглядає? Спочатку про вигляд. Мед, що збирався в лісі, з паддю він чи ні, завжди темного кольору.

• 

Слід зауважити, що лісовий мед може бути мати невелику частку паді, однак все одно буде темного кольору і з насиченим смаком. Якщо мед зібраний в червні, то зазвичай там досить насичений смак, де вгадується малина.

Часто серед пасічників, що мають вулики біля лісу, можна почути, що “ялиця медує”. Ялиця – це хвойне дерево, без квіток. Звідки там мед? У цьому випадку мова якраз іде про падь, або як її романтично називають медова роса. Це цукристовмісна речовина, яку бджоли збирають і несуть у вулик, коли пік цвітіння, а разом з тим збору нектару і пилку позаду. Ця речовина переробляється в мед, що має високий вміст мінеральних сполук. При умові відсутності алергії такий мед має чудові властивості для відновлення організму чи зміцнення імунітету. Він є не в кожному сезоні, тому часто має вищу вартість, ніж мед з різнотрав’я. Більш детально про те, як збирається падевий мед тут.

Отже, лісовий мед може бути зібраний з лісового різнотрав’я за умови певного розташування пасіки. Він може бути з переробленого нектару, що бджоли зібрали під час цвітіння квіткових рослин. При перепадах температур посушливому літі можуть утворитися передумови до того, що рослини і тварини виділяють цукристу речовину, яка називається падь і може бути перероблена у падевий мед. На гілках хвойних дерев теж може виділятися ця речовина, що буде перероблена в мед. Тому часто використовується прикметник хвойний мед. Всі вище перераховані меди темні. Світло-жовті та зелені сорти цукрового сиропу, що на деяких ринках пропонується під видом меду, навіть з гілкою хвої в середині, нічого спільного з медом та бджолами не мають.

Вживайте мед, читайте наш блог і будьте здорові!

Метою процесу селекції бджіл є покращення продуктивності пасіки. Тому пасіка Івана Запухляка має добру традиції документувати медопродуктивність досліджуваних сімей і на основі власних спостережень робити висновки щодо можливостей медозбору для порід Карніка, Бакфаст, Кордован, Карпатка.

Особливості цьогорічного сезону та перепади температури дали все таки дали нам можливість зібрати ранній квітковий або майовий мед. Він найсвітліший в колекції медів сезону 2020.

Цвітіння ріпаку, садів та лугового різнотрав’я, а також продуктивність бджолиних сімей дали можливість отримати досить приємний мед з різнотрав’я на початку літа. Цьогоріч це насичений жовтий колір.

Порадувала цьогоріч і липа, тому ми маємо запас і липового меду. Це майже монофлорний варіант з невеликою домішкою малини та лучних квітів класичного медового відтінку.

Гречка була доступна для бджіл одного з точків, тому для поціновувачів є невеликий запас гречаного меду з насиченим кольором та смаком.

І вже тоді, коли здавалося, що сезон медозбору завершений, погожі дні та добрі характеристики бджіл дали нагоду отримати ще меду з літнього різнотрав’я з домішками соняшнику.

Лісовий точок дав можливість отримати темний лісовий мед, який завдяки насиченості мінералами має популярність у споживачів.

Тому підбиваючи підсумки цього медового року хочемо зауважити, що попри складні погодні умови результатами по меду задоволені. Хоч спеціалізація нашої пасіки маткарство, проте ми маємо можливість утримувати медові вулики, де тестимо наші експерементальні зразки маток щодо можливостей та продукування бджіл для різних типів медозборів.

Зараз Пасіка Івана Запухляка має пропозицію меду різного об’єму фасовки. Для любителів меду, що не визначилися з смаком можемо запропонувати пакування невеликого об’єму різних сортів меду

Більшість сортів медів помірних широт є поліфлорними. Тобто при зборі нектару бджоли використовують різні сорти рослин медоносів. Про рослини медоноси їх види та можливості використання в озелененні ми ще напишемо. Про незвичайні для помірних широт букети медів теж поділимося інформацією. А поки детально розглянемо можливості варіантів поліфлорних медів в умовах Прикарпаття в рівнинній частині з домінуванням сільськогосподарських угідь та садів, а також погорбованих заліснених ділянок та заплавних лук.

Найбільш поширені і популярні поліфлорні сорти меду, що можна знайти у якості пропозиції на базарах, ярмарках, а також на інтернет платформах з регіону Прикарпаття є весняний травневий (відомий як майовий), луговий, або різнотрав’я та лісовий. Ще окремою групою і не кожного сезону є різновид лісового падевого меду. Це не рахуючи монофлорних сортів меду, про які ми написали тут.

Зазвичай першим медом сезону є травневий, або майовий мед. Це мед отриманий з цвітіння перших медоносів у дикій природі, садових плодових дерев. Також до рослин медодаїв цього часу застосовують слово первоцвіт. Зазвичай мається на увазі весь спектр ранніх рослин медоносів (), а не якийсь конкретний вид. Букет цього меду може бути дуже різноманітним, бо прямо залежить від часу настання та тривалості сприятливих для медозбору весняних днів. Чим раніше бджоли отримають можливість збирати нектар тим цікавіший буде букет. Часто, особливо в умовах передгірських територій, через нестабільність погоди, кількість товарного меду з цього часу невелика. Що додає йому унікальності. За умов сприятливої погоди (відсутність різких перепадів температур, затяжних дощів) збираючи пилок та нектар з ранніх видів квіткових рослин, верби, кленів, ліщини, вільхи, окремих чагарників (наприклад, глоду, кизилу) садових дерев (черешня, вишня, груша, алича, слива) додаючи присмак кульбаби та мати-й-мачухи. Якщо весна затягнулася, то можлива домішка ріпака. В цій ситуації посилюються тільки антибактеріальні властивості меду, на смак невелика домішка цієї рослини не впливає. Травневий мед традиційно вважається найкориснішим і найціннішим. В умовах різних природних та культурних ландшафтів він буде мати свій смак і аромат так як видовий склад рослин відрізняється. Зазвичай цей мед переважно швидко кристалізується в пастоподібну білу чи молочно-жовту тягучу масу, дуже ароматний та з багатим приємним післясмаком. Майовий медозбір рекомендують вживати в їжу як загальнозміцнюючий та тонізуючий засіб. Ще слід додати, що цей весняний мед має в своєму складі багато різноманітного пилку. Це збагачує збагачує його білковими сполуками, що потрібно враховувати при зберіганні, бо при високих температурах в меді можуть розвиватися дріжджі, що стає причиною збродження цього сорту меду.

Наступний по часу поліфлорний мед який отримують пасіки, якщо немає нагоди отримати монофлорний акацієвий, це луговий мед, або лугове різнотрав’я. Тут джерелом нектару є велике різноманіття лугових трав та рослин з культурних сіножатей. Деякі власники великих пасік додатково підсівають конюшину, люцерну, фацелію та інші медоноси. До них додаються рослини, які вважаються бур’янами і ростуть повсюдно в населених пунктах, такі як буркун, глуха та собача кропива, синяк, конюшина, шавлія, різні види волошки, яснотка, мишачий горошок,будяк, осот, дика гірчиця, суріпка, золотарник. Особливо цікавим є смак різнотрав’я отриманий з природних лучних угруповань з доданням чебрецю, шавлії, різних видів лучних конюшин та волошки. Цікаве рослинне різноманіття лучних, заболочених заплав дає змогу формувати різноманітні смакові відтінки. Мед з лугового різнотрав’я залежно від погодних умов буде більш світлим, ніж темним і зазвичай швидко кристалізується. Цей сорт меду може мати домішки сільськогосподарський культур таких як ріпак, соняшник чи гречка. В такому випадку ці культури домінуватимуть у букеті.

Часто з лугове різнотрав’я домішується квітучими лісовими деревами (акацієві, липи) чагарниками, такими як ожина, малина та лісовими квітковими рослинами наприклад такими як іван-чай. У будь-якому разі цей літній мед може мати широкий спектр смаків і відтінків, є справжнім літнім дарунком для здоров’я.

Корисний цей мед своїм багатим смаком, для людей з слабким імунітетом, фізичним та розумовим навантаженням та для підтримання організму в тонусі.

Більш насичений по кольору та більш сильними вираженим маком є мед з домінуванням лісових медодаїв. Пасіка Івана Запухляка має один з точків саме в такому місці, де збір з лісових рослин суттєво домінує над луговим. Лісові медодаї це глід, дика черешня, черемха, явір, липа, а також малина, ожина, крушина, чорниця. На зрубах, де відновлюється ліс це зарості іван-чаю, вересу та ще цілий букет лісових квіткових рослин. Особливість лісового меду темний на колір, насичений смак, він довго не кристалізується.

Ще однією особливістю лісових медодаїв при сприятливих умовах (не кожного року) є можливість отримання падевого меду. Який ще більш темний, густий та насичений, ніж звичайний лісовий. Падь це цукристі продукти життєдіяльності, які виділяють деякі комахи та рослини при перепадах температур. Зібрана бджолами падь переробляється на багатий мінеральними речовини та вітамінами мед. Він має лікувальні властивості та корисний людям з хронічними хворобами горла та органів дихання, шлунку та кишківника. Виводить токсини та радіонукліди. Однак перед вживанням цього сорту слід перевірити наявність алергічної реакції, а також брати до уваги його калорійність. Падевий лісовий мед відрізняється особливою тягучістю, насиченим солодким смаком та слабо вираженим ароматом.

Принагідно хочемо зауважити, що лісовий мед не має нічого спільного з чисельно присутніми на торгових майданчиках сортами так званого “хвойного меду”. Хвойні породи належать до рослин, які не мають квіток (привіт критичному мисленню), тому не можуть утворювати нектар. Якщо ялиця медує падю, то це темний майже чорний мед, а не цукровий сироп із гілочкою хвої всередині.

Поліфлорні меди переважають у пропозиції товарного меду. Високий відсоток дикорослих трав, чагарників у медозборі пасіки дає можливість отримати дуже приємні на смак сорти меду. Зазвичай ранні поліфлорні сорти мають менш насичені смаки і кольорове забарвлення, ніж літнє різнотрав’я чи серпневий медозбір.

Пасіка Івана Запухляка радить вам краще розсмакувати сорти меду та вибрати той сорт, який Вам до вподоби. Наша матковивідна пасіка в липні-серпні має зазвичай пропозиції з цікавими букетами. Також частину відкачаного меду ми фасуємо у невелику за ємністю скляну тару для проби чи медового сувеніру.

Як вино залежно від виду винограду поділяють на біле, рожеве та червоне, так і мед залежно від домінування медозборів може бути монофлорний (помітно переважає нектар з одного виду рослин) та поліфлорний (у медозборі важко визначити домінуючий медодай). У цій публікації ми більш детально ознайомимося з особливостями квіткових монофлорних медів.

В умовах помірних широт пасіки отримують понад десяток монофлорних сортів, однак в умовах Прикарпаття найбільш популярними є акацієвий, липовий, гречаний та останніми роками соняшниковий мед.

Біла акація, наукова назва Robinia pseudoacacia, дуже поширена як меліоративна культура по ярах і балках, де формує лісозахисні смуги. Трапляється суцільними масивами у листяних лісах. Має пізній початок вегетації, цвіте наприкінці травня ‒ на початку червня, за сприятливого режиму зволоження є досить продуктивним медоносом. В умовах України можливості цього медоносу найкраще використовують у степовій зоні та в лісостепу вздовж Дніпра. В умовах Прикарпаття добрі можливості отримати акацієвий мед мають пасіки на берегах Дністра. Це світло-жовтий, дещо рідший порівняно з іншими сортами мед, який довго не кристалізується, а після кристалізації має пастоподібну біло-жовту структуру. Саме здатність довго перебувати у рідкому стані цінується споживачами. Лікувальні властивості цього меду полягають у сприянні травленню, зниженні кислотності шлунка. Корисний діабетикам, позаяк має оптимальний склад глюкози та фруктози, а засвоєння не потребує участі ферментів. Також діє як заспокійливий засіб, має сечогінний ефект та корисний при хворобах нирок.

Липовий мед, мабуть, є найвідомішим завдяки його лікувальним властивостям. Колір саме цього монофлорного сорту є еталонним медовим. Тенденція останніх десяти років свідчить, що можливість отримати саме монофлорний липовий мед дещо обмежена через раннє цвітіння липи і формування поліфлорних медозборів. Однак в умовах північної та західної частини України, де мікроклімат дещо прохолодніший і види липи починають квітнути в кінці червня ‒ на початку липня, за умов сприятливої погодної ситуації така можливість збереглася. Значна частка різних видів липи в листяних та змішаних лісах, а також в межах населених пунктів дає можливість отримати монофлорний липовий мед з чітко вираженим ароматом та кольором середньої насиченості. Після кристалізації мед стає світло-жовтим. Цінується передовсім за лікувальні, антибактеріальні властивості, а також як додаток до жарознижувальних чаїв. Слід зауважити, що в суцільних лісових масивах за умов сухої та спекотної погоди цей сорт меду може бути з домішкою лісової паді, наслідком чого може бути більш насичений мінеральний склад та темніший колір.

Ще один сорт, не схожий на інші за смаком та кольором ‒ гречаний мед. Цей мед нині відносять до таких, що зникають. Ситуація з посівами гречки є нестабільною, хаотичною, багато де її витісняють більш рентабельні соняшник та ріпак. Однак у деяких областях України посіви гречки є, і пасічники можуть отримати цей насичений за смаком та кольором мед. Гречка ‒ прекрасний медонос, а мед, зібраний з цієї рослини, попри насичений і навіть дещо різкуватий смак містить високий, порівняно з іншими сортами меду, відсоток сполук заліза, які легко засвоюються людським організмом. Тому і спектр застосування цього сорту з лікувальною метою стосується профілактики хвороб крові, відновлення організму після лікування онкологічних захворювань, а також профілактики серцево-судинних захворювань. Гречаний мед допомагає в ситуаціях низького гемоглобіну, а також для підтримання гарного самопочуття людям літнього віку. Цей мед темний і в рідкому, і в кристалізованому вигляді, має дуже насичений, яскраво виражений смак. Часто при невеликих площах гречки мед з цієї рослини потрапляє до поліфлорних сортів різнотрав’я, де присутність гречаного компонента можна відчути на запах. Наявність самозапильних сортів та скорочення площ під цією сільськогосподарською культурою роблять гречаний мед рідкісним та ексклюзивним. Минулих сезонів монофлорний гречаний мед можна було отримати на пасіках Поділля, а в умовах Прикарпаття гречаний компонент був присутній тільки в різнотрав’ї.

Зростання площ соняшника на території всієї України та на заході зокрема зумовило збільшення можливостей для отримання соняшникового меду. Через те, що цей мед швидко кристалізується, а також через його відносно нижчу вартість цей сорт монофлорного меду перебуває на нижніх позиціях у рейтингу популярності. А дарма. Соняшниковий мед має хороші антибактеріальні властивості, а також мінеральний склад, сприятливий для профілактики хвороб травної системи, зокрема для нормалізації роботи шлунка та кишківника. Наявність пилкових зерен та високий вміст глюкози роблять цей сорт добрим додатком до їжі в умовах розумового навантаження, а також для покращення самопочуття. Його колір знаходиться посередині в лінійці медових кольорів, аромат та смак яскраво виражені.

Є ще один монофлорний сорт меду, який потребує певної реабілітації. Це медозбори отримані з ріпака (рапсу). Монофлорний мед, зібраний з цієї культури, має насичений, дещо гіркуватий післясмак, а також пастоподібну структуру після кристалізації. Так як ріпак ‒ це технічна олійна культура, з якої отримують олію або переробляють її на корм худобі, ці властивості чомусь приписують і медові, називаючи його технічним. Так, справді ріпаковий та соняшниковий мед ‒ це сорти, що їх отримують у великих промислових об’ємах за наявності медозборів. І відповідно цей мед потрапляє на подальше пакування для продажу великими об’ємами. Однак це аж ніяк не зменшує цінність ріпакового меду, купленого з пасіки. Родина Капустяних, або Хрестоцвітих як її раніше називали, це справжня скарбниця рослин з антибактеріальними властивостями. Рослини цієї родини їдять, прикладають до рани, присмачують ними їжу, додають до фіточаїв, тощо.  Тому цілком логічно, що ріпаковий мед має чудові антибактеріальні властивості. До речі, ріпаковий мед дуже авторитетний в європейських країнах. В умовах Прикарпаття, ближче до Дністра медозбори з ріпака найчастіше потрапляють до букетів різнотрав’я, де гіркий післясмак цього корисного сорту не відчувається.

Такими є базові відмінності найпоширеніших сортів монофлорного меду. Свої власні медові уподобання можна сформувати тільки якщо спробувати всі сорти, ігноруючи необґрунтовані стереотипи і навіть забобони. Для розвитку культури споживання меду Пасіка Івана Запухляка пропонує різні сорти меду у фасуваннях невеликої ємності.

Мед належить до цінних харчових продуктів, які у разі постійного вживання в невеликих кількостях можуть позитивно впливати на функціонування організму. Це не ліки, а саме харчовий продукт. І як усі інші харчові продукти в сучасному світі має певні обмеження у вживанні. Так заведено щодо наукових досліджень, що негативні наслідки від уживання досліджують ретельніше, ніж позитивний вплив. Щодо меду, то його позитивний вплив підтверджений часом, а саме ‒ давніми традиціями його отримання та вживання. Мед завжди був символом достатку та здоров’я. У народній культурі згадується також і хмільний мед. Але говорити, що питні меди корисні для здоров’я, все одно, що шукати переваги харчової цінності ячменю у вживанні пива. Тому, відкидаючи складні маркетингові надбудови у просуванні таких продуктів бджільництва як мед, що часто базуються на емоційному сприйнятті продукту як панацеї від усього, зосередимося на харчовій цінності цієї їжі.

Хоча різні сорти меду складаються переважно з цукристих речовин, у ньому також міститься велика кількість мікроелементів та антиоксидантів, які зміцнюють імунітет людини. Більшість дієтологів одностайні в тому, що цукор та цукровмісні продукти негативно впливають на організм. У ході поступового зменшення кількості цукру в раціоні, його невелику частину можна замінити медом. Безперечним є й той факт, що окремі сорти меду можуть цілком замінити синтетичні (отримані штучним способом) харчові добавки.

Як саме утворюється мед? Більшість знає, що у вулику, але просунутися далі у своїй допитливості не ризикує – можуть покусати бджоли. Тому розповідаємо. Еволюційно мед є результатом симбіозу (взаємовигідного існування) комах і квіткових (покритонасінних) рослин. Бджоли отримують від рослин засоби харчування, рослинні організми внаслідок запилення отримують здатність проростати знову. За сучасних умов пошук нових методів отримання овочів і фруктів не обходиться без бджіл та джмелів. Штучні рослинні угруповання теж потребують комах для запилення. Звісно, існують самозапильні рослини та сорти, але частка комахозапильних рослин залишається вагомою як на локальному (на рівні одного господарства), так і на глобальному (планетарному) рівнях. На думку фахівців, близько 80% усіх овочевих та плодових культур, які споживає людство, запилюються за допомогою бджіл. Квіткові рослини приваблюють їх солодким нектаром, який бджоли збирають і вже у гнізді переробляють на мед, складаючи його в комірки стільників.

Мед ‒ це солодка речовина, яка утворюється в результаті переробки нектару, який бджоли збирають з квітів рослин (квітковий мед), або з інших цукристих виділень стебел рослин (падевий мед). Мед ‒ це корм для бджіл, який у бджільництві замінюють на цукровий сироп.

Який склад меду? Він складається з простих цукрів ‒ глюкози і фруктози у різних співвідношеннях, активних ферментів, мікро- і макроелементів та поєднання ароматичних речовин, яке є специфічним для кожного сорту меду. Традиційно мед називають за видовим складом квітів, з яких бджоли збирають нектар ‒ акацієвий, липовий, гречаний, соняшниковий і т. ін. Тут важливо розуміти, що умови, сприятливі для формування монофлорного сорту меду (коли нектар збирається переважно з одного сорту квіток), формуються тільки в окремих випадках. Найчастіше для цього пасіка вивозиться в ліс, де цвіте акація або липа, або на поле, де цвіте ріпак чи соняшник. В умовах стаціонарних пасік частіше отримують різні сорти поліфлорного меду (нектар бджоли збирають з доступних для них рослин). Тут залежно від часу збору та домінуючих рослинних угруповань (луки, ліс, сільськогосподарські угіддя, штучно насаджені поля з медоносами) можливі різні варіанти назв. Залежно від пори року мед може бути весняний (найчастіше майовий, або травневий), або літній (так не пишуть на етикетках, але переважна більшість меду зібрана влітку). Залежно від типу медозбору мед може називатися лісовим або луговим. Також часто на етикетці можна зустріти слова «різнотрав’я» (зібраний з лук та полів з сільськогосподарськими культурами), «квітковий» (коли акцент роблять на цвітінні садів або домінуванні спеціально насаджених медоносів), «падевий» (коли використовується не нектар, а інші цукристі речовини). Усі ці поліфлорні сорти часто мають дуже цікаві смакові й ароматичні букети.

В умовах Прикарпаття найбільш висока ймовірність отримання травневого квіткового меду, дуже різноманітних та цікавих букетів літнього меду у вигляді лугового та лісового різнотрав’я, а також літнього та ранньоосіннього падевого меду. Можливі й поліфлорні сорти липового та ріпакового меду.