Пакетне бджільництво, сучасні тенденції

Пасіка Івана Запухляка готує деякі коментарі щодо Породного районування порід бджіл та невеликий підбір фактів щодо тих порід бджіл, що вважаються аборигенними. В процесі стало очевидно, що питання пакетного бджільництва теж вагоме в цій дискусії. Можна сказати, що це окремий, але тісно пов’язаний з маткарством та медом сегмент ринку. Тому ми вирішили спочатку дещо актуалізувати інформацію про пакетне бджільництво.

Передумови виникнення пакетного бджільництва

В різних кліматичних умовах навіть одного типу клімату є різні ризики зимівлі бджолиних сімей. За збігом певних можливостей та обставин це робить вигідним і можливим переміщення бджіл на великі відстані для досягнення певного господарського ефекту в бджільництві. Чим вища континентальність клімату, тим менш ефективна з господарських міркувань зимівля бджолосімей. А медозбори в час короткого, теплого, сухого бездощового літа завдяки великій кількості диких та сільськогосподарських (в окремих регіонах) площ дуже продуктивні. Ситуація, коли сім’ї бджіл з територій з м’якою та менш затратною зимівлею бджіл переїзджали на території з більш екстремальним кліматом і збираюли мед протягом всього літа, для деяких кліматичних зон є цілком прийнятною.

А що восени? А восени чи на початку зими, після викачки меду дуже часто бджоли відправляються на “вільний випас”, тобто пасіки їх позбуваються як від використаного засобу виробництва. І на наступний рік закладають кошторис на покупку нових сімей, які перезимують в умовах більш м’якої та коротшої зими. І частина бджіл з зони помірного клімату буде переїжджати в зону континентального і там збирати мед. А восени знову як пощастить з локацією. Бо крім екстремального варіанту позбутися бджіл є ще можливість використати пакети для розширення пасіки і залишити їх зимувати.

Матковивідна пасіка Івана Запухляка, літо 2021

Що таке пакет бджіл?

Основною одиницею такої торгівлі є сотовий пакет бджіл. Це частина бджолиної сім’ї на 3-5 рамках розплоду з бджолою, плідною маткою та запасом корму, що перенесена у спеціальний ящик з вентиляцією. Такий ящик можна перевозити на далекі відстані для створення нових пасік чи розширення та підсилення існуючих. Це свого роду відводок зроблений навесні та перевезений на нове місце. Живий товар пакується згідно з певних стандартів, які передбачають відбір бджоли із здорової сім’ї на чотирьох рамках розплоду, або три рамки розплоду плюс одна з кормом включаючи плідну матку. Сумарно бджіл має бути 1,5 кг, для цього деколи струшують додатково ще одну рамку. Є ще версія безсотових пакетів, де бджіл пакують тільки з кормом, але вона не досить поширена.

Історичні передумови

Відправка пакетів з бджолами набула популярності в часі після Другої світової війни, коли вся сучасна Україна була вписана в єдиний господарський простір з територіями аж до Камчатського півострова. Зруйновану господарську інфраструктуру намагалися відновити швидкими темпами і всіма можливими засобами. Бджолині сім’ї почали активно перевозити по всій території тогочасної держави, щоб відновити галузь і створити промислові пасіки у всіх районах, де були можливості медозборів і потреби у запиленні сільськогосподарських культур.

Потреба у бджолосімях для отримання результатів по меду була високою. Створювалися методики використання медозборів і пошук локацій, де можна продукувати бджолині сім’ї, для пасік з різким, але пізнім стартом. І у поле зору фахівців потрапили території із м’якою зимовою погодою та ранньою весною, до яких в Україні належала територія Закарпаття. Сукупність пасік у цьому регіоні дала можливість створити справжню бджолофабрику з виробництва бджолиних пакетів для подальшої їх відправки по всій території євразійського континенту.

Не останню роль в такому рішенні зіграв той історичний факт, що в час Австро-Угорщини тут вирощували бджолосім’ї для розширення пасік у більш прохолодних ареалах тогочасної імперії. У різних джерелах згадуються рої, або солом’яні сапетки, які із Закарпаття перевозили на територію сучасної Чехії та інші місцевості із пізньою весною.

Тож з 70-их років минулого століття почалася робота із створення виробничих пакетних пасік і відповідно закладено дослідницькі бджолорозплідники та племінні пасіки для селекції бджіл виходячи із тогочасних господарських запитів. Селекційні здобутки цього часу пов’язані із іменем Василя Антоновича Гайдара, який працював над технологіями вирощування та перевезення таких бджіл на дуже великі відстані. Результати селекції бджоли Карпатки цілком задовольняли такий попит. Карпатські бджоли з пакетних пасік їхали тисячі кілометрів аж у Сибір. Місцеві незаселені людьми простори, довгі літні дні дозволяли цим бджолам зібрати 100 і більше кілограм меду з вулика, який відбирався і давав досить високі показники продуктивності у порівнянні з іншими регіонами. А потім так само стрімко, як і весна наступала зима, що тривала 7 місяців.

На наступний рік знову був попит на свіжих бджіл і карпатські бджоли їхали на медозбір. Стабільний попит породив пропозицію і зумовив спеціалізацію пакетного бджільництва. Таким чином Карпатка поширювалася по всіх, не тільки сибірських територіях тогочасної держави. Чи була там місцева бджола? Звичайно була, але з нею не дуже рахувалися. Головною метою такого бджільництва було зібрати більшу кількість меду.

Бджолопакети в незалежній Україні

Відновлення незалежності держав, що сталися тридцять років тому зумовили зміни і в географії пакетного бджільництві. Безмежний попит став обмеженим, з’явилися додаткові витрати пов’язані з митним оформленням і масово возити бджіл на такі довгі відстані ставало все менш рентабельно. Якщо до початку двохтисячних років певний попит ще існував для закарпатських пакетних виробництв, то він вже не був такий як був раніше. Коли в Україні почали відходити від районування вирощування сільськогосподарських культур і зони технічних культур ріпаку та соняшника почали збільшуватися, то виник попит на додаткові пакети і в українських пасік. Особливо для соняшника в напрямку південь та схід. Деякі пасіки стали практикувати систему: купив рій-викачав мед із соняшника- висипав бджоли в посадку. Хоча бджоли в умовах України мають досить високі шанси доброї зимівлі. Це ще протримало деякий час попит на пакети, але звичайно не в тих об’ємах, що були в час інтенсивної експансії Карпатки в умовах планової економіки СРСР.

Основною рисою ринкових відносин була нестабільність всього ціни на цукор, вощину, коливання (а точніше заниження оптової) ціни на мед. Ці “старі добрі часи” часто стають темами для довгих дискусій у бджолярських колах взимку. Зазвичай ці розмови ведуться в площині кількість, а про якісні аспекти якось тривалий час було не принято говорити.

Медодаї кличуть. Пасіка Івана Запухляка. Літо 2021

Сучасні особливості

Якщо глибше копнути і ширше подивитися на ситуацію з пакетами, які закуповуються в регіоні пакетних пасік Карпатки, то можна побачити наступне. Наявність медозборів у південних та східних частини України дають можливість отримати по 100-150 кг меду з сім’ї, що була закуплена. Це добре можливість для розвитку сім’ї та гарний результат для медової пасіки.

А як там далі були справи на пасіках звідки бралися пакети? На кінець весни, початок літа у сім’ї залишалось 2-3 рамки бджіл і розплоду і ці сім’ї, після відбору пакету, зазвичай залишали на самоплив. Зазвичай в тих бджолосім’ях звідки були відібрані пакети, закладалися бджолами маточники, матка облітувалася і далі до осені нарощується до 5-7 рамок бджіл, що формувало пропозицію на продаж на наступний рік. Такий спосіб чи культура розведення бджіл пакетних пасік використовувалася десятиліттями і мала на меті продукування бджоли, яка тільки вирощувала розплід. У пасічницькому сленгу таких комах називають “м’ясними бджолами”. Розведення проходило з відбором найсильніших сімей без акценту на те як ці бджоли носять мед. Бо головне для пакетної пасіки навесні продати пакет.

Бурхливий розвиток весною без медової бази завжди провокує роїння. Якщо логістична ситуація складається таким чином, що затримується відвантаження бджіл чи погода зовсім несприятлива, то в результаті весняного розвитку отримуємо на 8 рамкових сім’ях масове роїння, без варіантів вирішення проблеми. Рішення для такої сім’ї – тільки продати, бо полетять. Це часто продукує різні ситуації щодо ціни, чорного піару і решти моментів, які у підсумку нікому ще репутацію не покращили.

Коли пакети відправлені, гроші пораховані в сім’ях дозрівають свищеві маточники, в околиці пасіки літають трутні з тими же характеристиками бджіл, що поїхали. Осіменивши виведених маток тільки підсилюємо рійливість і розвиток на м’ясо. Тут ще важливо уточнити, що з свищової матки виведеної у хвості на трьох рамках, великого толку не буде, бо якість бджіл від такої матки під великим питанням. При такому способі виведення маток підсилюється ефект який вважається корисним з точки зору виживання бджіл, а саме різноманітність. З кожної сім’ї виведеться своєрідна, особлива матка, що осімениться з десятьма різними трутнями, а на сотні сімей це тисяча різноманітних комбінації з видимими і не дуже особливостями. Наступний десяток поколінь таких бджіл – це безкінечна втрата корисних господарських ознак.

Для виживання бджолиної сім’ї у природі потрібно всього 15 кг корму на зиму, які бджоли приносять з природи влітку, розмноження тобто відроїтись. Вони з цим справляються самі, а про пасічника там не згадується. Тобто якщо пускати все на самоплив, спостерігаючи тільки за розвитком і відбираючи рамки для пакетів, то всі корисні ознаки губляться і виділити щось особливе дуже важко. Проблемою в цій історії є те, що саме таких бджіл облітаних на незрозумілому трутневому фоні деякі часто називають місцевими, або аборигенними. Хоча ніяка селекційна робота з ними не проводилася і з позицій селекції вони є помісями. І проблемою тут є , що не залежно від того велася селекційна робота чи ні, всі бджоли автоматично вважаються породою Карпатка. Пакети цієї бджоли навесні ширяться через мережу збуту по старій звичці, пасіки дикої селекції рахують гроші, пасіки, що придбали бджолу в мішку сподіваються на те, що їм пощастило і бджола дасть добрий результат по меду.

В цій ситуації з пакетним бджільництвом, де ємність ринку зменшилася в рази в останні двадцять років, дедалі актуальнішим постає питання, що за матка є в цьому пакеті. Бо на пасіках, де ведеться селекційна робота і матки виведені від відомих материнок можна спокійно купувати пакети і мати показники потрібні медовій пасіці, а саме відсутність роїння, незлобливість та медопродуктивність. А також здатність використовувати довгі сильні взятки та нарощувати бджіл на наступну зимівлю. Щоб навесні потреба в нових пакетах не виникала. І тут ми стикаємося з важливим питанням ціни на такий пакет. Пакети з матками відомої селекції будуть звичайно дорожчими, ніж з пакети з помісями.

І тут замість того, щоб переорієнтуватися на розведення більш продуктивних бджіл в рух ідуть демпінг, недобросовісна конкуренція і багато інших засобів утримання позиції на ринку. Насправді можливості комунікації та навчання в останні десять років досить розширилися і не є проблемою отримати інформацію щодо того як ведеться пасічництво в інших країнах. І тенденція така, що якщо ми хочемо утримувати лідерські позиції по меду та продуктах бджільництва, то треба переорієнтовуватися на розведення продуктивних бджіл. Пакетні пасіки мають тестувати своїх бджіл на медопродуктивність. Також тут уже дикими спарюваннями не відбудешся, треба націлюватися на співпрацю з матководом-репродуктором і трохи вникати в те, як працює селекція.

Досвід Пасіки Івана Запухляка

Матковивідна пасіка Івана Запухляка має запит на пакети з матками. Наші клієнти, які купляли маток в минулих роках цікавилися про можливість придбання пакетів з нашими матками. Однак ми спеціалізуємося в першу чергу на виведені маток і великих потужностей продажу пакетів поки не маємо. Часто медові пасіки оцінивши переваги відомих їх селекційних маток, використовують такий лайфхак для покращення безпородних пакетів. Вони замінюють маток на соняшнику, що дозволяє отримати іншу бджолу на наступний сезон. Але це означає тільки інвестицію в майбутній сезон, бо мед носитимуть бджоли від безпородної матки і в такій ситуації є просідання по продуктивності в поточний сезон.

Пасіка Івана Запухляка. Літо 2021

Замість висновків

Якість маток — це ключовий аспект у розвитку медової пасіки, треба пробувати і вишукувати ту комбінацію, яка підходить для конкретних мікрокліматичних умов і типу медозбору. Бо те, що працює на півдні степу, може не спрацювати на півночі лісостепової зони. Матки можна купити можна у перевіреного матковода, звичайно попередньо озвучивши свої запити і побажання. Є ще варіант замовити матку інструментального осіменіння і виводити наступні покоління самостійно. Це залежить від розміру та принципів роботи медової пасіки. Покращення роботи з матками та освоєння методів селекції знижує ще більше попит на безпородні пакети, так як бджола зимує. І очевидно робить витрати на медовій пасіці більш раціональними.

Попит на мед та оманливе відчуття легких заробітків часто штовхає недосвідчених пасічників на різні авантюри. Як наприклад, взяти вулики з будівельного полістиролу і вполювати дешеві пакети Карпатки, бо сусід минулого року взяв по 100 кг меду. Але цілком можливо, що той мед до сусіда принесла зовсім інша бджола, яку він підбирав попередній рік-два. Власний досвід та розуміння, які переваги мають присутні на ринку матки — це краще ніж сподіватися на диво.

Підсумовуючи хочемо сказати, що купівля навесні пакетів неселекційної бджоли це не єдиний спосіб розширення медової пасіки. Можна зробити запит на пакети у матковивідних пасіках, чи придбати матку, щоб покращити наявних бджіл чи почати самому виводити маток, придбавши матку штучного осіменніння. Технології та можливості комунікації роблять більш ширшу пропозицію.

Вощина для пасіки. Що важливо знати і розуміти?

Вощина є одним із важливих компонентів організації продуктивної пасіки. Від якості листків вощини дуже залежить результативність роботи пасіки, тому варто трохи заглибитися в оцінку якості сировини та способи виготовлення вощини. Щоб у сезон не хапати те, що є ситуативно на ринку, а потім розводити руками.

Виробників вощини на українському ринку є достатньо у кожному регіоні, але вони більшою мірою впливають на якість технологічного процесу, а з сировиною час від часу бувають історії.

Вощина виготовлена з воску зібраного на Пасіці Івана Запухляка, грудень 2021

Віск — це другий найбільш використовуваний продукт бджільництва, який незаслужено знаходиться в тіні меду. Але він теж потребує уваги. Чому? Віск перероблений у вощину — це основа бджолиного гнізда. Це основа на яку збирається мед.

За хімічним складом — це суміш складних ефірів та жирних кислот. Основою є мірициловий етер пальмітинової кислоти. За походженням — це продукт виділення воскових залоз бджоли, що розміщені на нижній частині черевця. Цей продукт бджоли використовують для побудови стільників. Щоб пришвидшити процес утворення бджолиного гнізда на пасіках використовують листки вощини вбудовані в рамки.

Тобто бджоли виробляють спочатку віск, а потім мед. Більша частина воску (близько 70 %) виробленого бджолами залишається на пасіці, а невелика частина використовується в фармацевтиці, косметології, виробництві свічок та інших промислових продуктів.

Лист вощини має з двох сторін витиснені основи комірок стільника у формі шестикутника. Саме від цих листків залежить як будуть справи на пасіці. Чому? Тому що розвиток українського бджільництва спричинив не тільки попит на якісний племінний матеріал — продуктивних маток, а й на іншу сировину потрібну для отримання меду. Останні роки склалася ситуація дефіциту якісного воску і деякі виробники вощини погіршують якість цього базового для пасіки продукту додаючи у віск парафіни, церезини, що є похідним нафти. Це здешевлює вартість вощини і цим наносять непоправну шкоду якості воску, який далі переробляється у вощину. Цю суміш воску і похідних нафти (церезин, парафін) неможливо знову розділити. Потрапляючи у вулик така “модерна” вощина стає причиною бід на пасіці. Найчастіші скарги від пасічників це те, що бджоли гризуть рамки, вощина пливе, бджоли перебудовують стільники на трутневу комірку. Навіть якщо вдається запечатати в таку вощину мед, то під час відкачки меду стільники часто рвуться. Хімічний склад такої вощини з високим вмістом парафінового компоненту може ставати причиною завмирання розплоду. Продуктивності це пасіці не додає.

Ще підливає домішок у бджолиний віск і та ситуація, що вироблений в Україні віск скуповується для перепродажу за кордон. А гроші для тих, хто сидить на медових потоках і живих бджіл не бачить, запаху не мають.

Масштабування проблеми полягає в тому, що після переробки старих стільників та їх подальший кругообіг у системі воскопереробне підприємство — споживач, ці листки вощини збільшують відсоток домішок, а відповідно свою проблемність для її майбутніх споживачів.

Який вихід із ситуації? Перше, в що треба заглибитися пасічнику — це навчитися контролювати якість сировини для вощини; друге на етапі переробки воску у вощину шукати варіанти мінімізації ризиків з отримання нової вощини для пасіки.

Для визначення якості вощини використовують хімічну реакцію воску з гідроксидом калію з додаванням спирту. При підігріванні суміші якісний віск повністю розчиниться, а домішки випадуть на дно пластівцями.

При зборі сировини для отримання чистого воску треба брати віск, що отриманий при відкачуванні меду з забрусу та диких надбудов. Це відомий забрусний віск і його можна отримати всього 10-15 кг з 1 тони відкачаного меду. Це мало, але дієво, щоб покращити якість вощини на пасіці. Але все ж якісна переробка навіть забруднених стільників методом гарячого відстоювання з подальшим охолодженням дозволяє частково розділити зверху світлий і знизу темний віск і саме в темному буде більша кількість домішок. Як виглядає домашня воскотопка маємо коротке відео тут. Пасіка Івана Запухляка купує як готову вощину, яку перевіряє, так і готує віск для власної, яку виготовляє в кооперації з іншими пасічниками на замовлення, ось як тут .

А що далі робити? Шукати виробництво, що переплавить ваш віск у вашу вощину. Якщо пасіка невелика, то можна кооперуватися з дружніми чи сусідськими пасіками. Чи пройтися по родичах, що мають невеликі пасіки. І з часом можна таким чином замінити весь віск на пасіці і бути впевненому у якості вощини.

Важливо розуміти як проходить сам процес виготовлення вощини та які способи виготовлення практикують пасічники сьогодні. Вони мають різні види автоматизації та відповідно продуктивність процесу.

Перший відносно найпростіший і не дуже продуктивний. Але як кажуть пасічники з досвідом, надійний. Використовують спеціальні форми –вафельниці з вибитими основами комірок у яку заливають віск і при охолодженні отримуємо листок вощини. Цей спосіб дуже трудомісткий і використовують переважно любителі у яких багато вільного часу. Похідний метод від першого є застосування гладких вальців і двох листів-матриць. У цьому методі у формі виливають гладкий лист і потім проганяють через вальці разом з формуючими матрицями.

Другий метод – це отримання вощини холодного пресування (катана вощина). Суть методу полягає у формуванні тонких листків воску і вальцюванні через гладкі та гравірувальні вальці. Для українських бджолярів пропозицію такого обладнання пропонує компанія АВВ-100 з столітнім досвідом що виробляє як ручні так і промислові лінії для отримання вощини.

Лінія для домашнього виготовлення складається з гладких вальців, де формуються лист з злитку воску та гравірувальних вальців, де формується вже лист вощини. Обрізку здійснюють вручну за допомогою лекал за розмірами рамок які потрібно. Цю конструкцію в широке користування заповадив Володимир Іванович Ломакін ще з 1889 року. В Дергачах сучасні версії таких конструкцій випускаються досі і головне, що ці вальці Ломакіна цілком придатні для використання в сучасних умовах.

Вальці легендарного Ломакіна, вигляд ретро, функціональність сучасна

Зараз на місці цього освітньо-виробничого майданчика функціонує вище згадане підприємство АВВ -100, яке виготовляє широкий асортимент інвентаря для бджолярства, що відомий в Україні та за її межами. Їх промислова лінія складається з двох агрегатів: формувального, який формує гладкий лист воску і змотує в рулон та гравірувально-обрізний агрегат, через який проходить лист воску з рулону та формує комірки на вощині та обрізає за заданим розміром. Така промислова лінія дозволяє переробити 50 кг воску за годину. Треба тільки той віск мати.

Важливий момент в промисловому виробництві — це стерилізація воску, яку проводять у стерилізаторах за температури 120 градусів за Цельсієм протягом двох годин.

Третій метод який застосовується – це лиття вощини і відповідно назва вощини лита. Суть полягає у формуванні листа методом лиття між двома гравірувальними вальцями, потім охолодження та обрізування за розміром. Таке обладнання виготовляють переважно у Європі і в Україні таку технологію застосовує підприємство ФОП Дубовик. Цей метод має невеликий недолік: при при низьких температурах може проявлятися крихкість, так як катана проходить подвійне пресування. При плюсових температурах не відрізняється від інших способів промислового виробництва.

На завершення хочемо звернути увагу, що якість вощини залежить від регіону закупки и збору воску. Так у медових регіонах процент якісного воску буде більший, ніж у регіонах, де пасіки спеціалізуються на пакетному бджільництві. Якість воску ще можна перевірити пр розбиттях злитків. В такому випадку оцінюють структуру зламу, рівномірність забарвлення та природній медовий запах. Маслянистість основи, пластичність, сторонній хімічний запах буде свідчити про наявність домішок і краще такий віск використати на свічки. Світлий ф медовий віск варто залишити бджілкам на вощину для отримання найкращих результатів пасіки. Вощина — це важлива запорука успішної пасіки, тому варто володіти інформацією щодо якості воску та можливостей виготовлення вощини. Бо це дасть змогу відшукати оптимальне рішення для пасіки і добре підготуватися до сезону.

Вощина. Пасіка Івана Запухляка. Грудень 2021

Варіанти підсилення та допомоги бджолиним сім’ям для умов пізньої весни

Вже не перший сезон у весни ламається навігатор і вона приходить у наші широти з дуже великим спізненням. Вже квітнуть багато дерев та наступних після первоцвітів квіток, які є медодаями. Будемо сподіватися, що спостерігати таке явище як квітневий сніжок, уже не буде нагоди і ми зможемо запустити матковивідний сезон.

А між тим для всіх бджіл на пасіці, як матковивідній, так і медовій виникла одна проблема, від успішного вирішення якої залежить подальша продуктивність пасіки. Потрібно правильно зреагувати на ослабленість сімей. Бо навіть бджоли, які із цьогорічної зимівлі вийшли середнячками за час весняних снігопадів, морозів та приморозків перетворилися на слабачків. І це досить серйозний виклик, який пасічникам не варто ігнорувати. Пасіка Івана Запухляка поділиться своїми способами порятунку бджолиних сімей, що потрепають від погодних катаклізмів.

На що реагувати і як зберегти бджіл, створивши умови для подальшого розвитку, навіть у таких погодних умовах.

Якщо під час огляду виявлено, що сім’я займає менше трьох рамок, то можливо (але не точно) варто з’єднати сім’ї. Це найпростіше, але не завжди ефективне рішення. Бо в цій ситуації, ми з двох малих проблем робимо одну велику, бо в цей час розвитку бджолиних сімей бджола стара і постійно відходить. Ми з’єднаємо сім’ї, але не прискоримо отримання молодих бджіл. Тому це рішення може не принести бажаного ефекту. Якщо пасічник розуміє, що є час і головне шкода втрачати плідну матку, то можна допомогти такій сімейці, застосувавши пару додаткових заходів з підгодівлі та утеплення.

Насамперед, під час оцінки та виявлення слабкої сім’ї, прикидаємо як її максимально можна скоротити. На цих двох-трьох скорочених рамках має бути корм в полегшеному доступі до бджіл, бо як показує практика не завжди бджолам дає погода дістати мед з-за заставної дошки.

Далі потрібно створити ефект термосу для підтримання тепла у вулика. Для цього Пасіка Івана Запухляка використовує пінопластові заставні до самого дна з двох сторін від бджіл (білі смужки на фото), звичайну поліетиленову або фольговану плівку. Не залежно від системи рамки з бджолами, накриваємо зверху і збоку плівкою, обгортаючи крайні рамки до самого дна. Ущільнюємо заставними з пінопласту та накриваємо теплою подушкою.

Якщо кормів не достатньо, то поверх рамок можна поставити тісто-канді (біла пляма на фото), або влити безпосередньо в рамку цукровий сироп. 

Запакований, утеплений та підгодований вулик. Весна 2021. Пасіка Івана Запухляка

Після таких маніпуляцій слід уважно спостерігати та контролювати стан сім’ї. І тоді якщо все ж критичний момент в сильніших сім’ях вже пройдено і починає вилуплюватися молода бджола, то можна ще дещо зробити для порятунку та укріпелення слабеньких сімей. В сім’ю слабачків варто струсити, або змести щіткою пів рамки молодих бджіл з сильної сімейки. На що варто звертати увагу? Краще спочатку добре придивитись і знайти, де молоденьких бджіл в сильній сім’ї найбільше. Ну, щоб не натрусити старих бджіл, а також треба віднайти матку в сильній сім’ї, щоб не перенести в слабку сім’ю. Старі бджоли як правило повертаються у свій вулик і ефекту підсилення не відбувається. А от навіть сотня-дві молодих бджіл суттєво підтримає слабачка. Таке підсилення можна провести кілька раз, ця сотня бджіл не вплине на розвиток сильної сім’ї, а от слабкій буде деяка допомога у виживанні та нарощуванні сили. Коли об’єм бджоли буде такий, що зможе обігріти рамку розплоду, то можна підсилювати самим розплодом без бджіл і цілою рамкою розплоду на виході (виходять одразу молоді бджілки). В такому випадку рамку в слабеньку сім’ю варто поставити на теплий день, а на ніч повернути в сильну сім’ю. Бо розплід, який є на цій рамці без належного догляду та обігріву може пропасти в слабкій сім’ї. Як тільки тепла погода стабілізується, то загроза втрати розпладу зникне, а додання рамок з молодими бджолами допоможе швидше посилитися слабенькій сім’ї та добре розвинутися для медозборів.

Трохи добрих новин від тих сімей Карніки на нашому ютуб каналі Пасіка Івана Запухляка.

Дискусія навколо стимуляції розвитку. Березень 2021

Поки березень ще не визначився зі своїм погодним статусом, Пасіка Івана Запухляка все одно готується до матковивідного сезону 2021.

Про електропідігрів ми трохи писали і знімали минулого року, а от про білкове канді та сироп з добавками хочемо більш детально зупинитися сьогодні.

Всі ми трохи заскочені на еко в обох значеннях (бо в нашій мові воно і економно і екологічно), також на натуральності і без добавок та антибіотиків. Всі ці речі важливі атрибути нашого сучасного життя, де змішуються модерні та традиційні речі. Однак, коли люди хапають інформацію по верхах, не заглиблюючись в деталі, то трапляються конфузи та не дуже раціональні ситуації.

У пасічництві цю ситуацію точково можна проілюструвати на прикладі дискусії щодо використання Апібіовіту, відомої харчової добавки для весняної підтримки бджіл. Недавні коментарі під постом у соціальних мережах показують, що частина пасічницької спільноти сприймає це як виключне зло у вигляді хімії та антибіотиків. Так, безперечно, що будь які препарати антибіотиків, як для людей так і для бджіл вимагають свідомого застосування. Інша частина спільноти вважає, що добавочки зайвими не бувають і додають їх стабільно без огляду на погодно-кліматичну ситуацію. Так сказати, щоб бджоли були трошки сильніші, ніж в сусіда. На щастя, біьша частина спільноти реагує з достатнім рівнем прагматизму і накопичує практичний досвід щодо використання різних вітамінних препаратів та добавок.

Щоб не товкти воду в ступі, скажемо, що будь якому негативному висновку щодо використання тих чи інших (сертифікованих для європейських бджолярів препаратів) повинні передувати уважне прочитання етикетки та специфікації до препарату та узагальнені висновки практичного використання.

Ще трохи відео одного з точків Пасіки Івана Запухляка, де показано як це все виглядає на практиці.

Та коротка замальовка доступних пилконосів ліщини та вільхи та очікування вибухового цвітіння первоцвітів тут.

Дискусія щодо використання різних добавок потрібна, але в якості аргументів нам необхідні не емоції, а практичні спостереження.

Початок сезону 2021. Підсумки зимівлі

Перші весняні роботи на пасіці набирають обороту. Попри те, що прогноз нестабільний і ще можуть бути похолодання, потроху починаємо оглядати результати зимівлі та робити замітки в довготривалих спостереженнях за Кордованом, Бакфастом а також Італійкою та Кордованом.

Один з точків в цілому показав непоганий результат, який Пасіка Івана Запухляка зафіксувала на коротке відео

Докучали миші, а також одна сім’я з іошкою не перезимувала. Беручи до уваги погодні виклики, а саме цей вулик дуже засипало снігом, цей точок перезимував добре. Кормів достатньо, розплід є. Всі сім’ї Бакфасту, Карніки, Італійки та Кордовану , а також серпневі відводки вийшли із зимівлі добре.

Дещо детальніше спостерігаємо на точку Бакфаст, бо ретельно збираємо досвід з цими бджолами.

Два коротенькі відео по Бакфасту можна переглянути тут і з маткою шо з 2018 року тут

Тому формуємо пропозицію маток Карніка, Бакфаст на сезон 2021, а також збираємо попередні замовлення.

Правильні карпатські бджоли

Сучасний стан розвитку матковивідної справи в Україні обріс чи обліпився цілим клубом домислів, взаємних звинувачень та хайпу. В чому ж проблема з бджолами, які фігурують як порода Карпатка в комерційних оголошеннях та науковій літературі.

Деякі свої міркування та спроби розібратися в історії селекції бджіл Карпатка Пасіка Івана Запухляка писала раніше тут.

Власне ця вся історія з виведенням маток та закладенням матковивідної пасіки теж почалася в результаті певних несподіваних результатів з карпатськими бджолами. А також намаганням зрозуміти, чому впали медозбори в локації, яка була умовно ізольованим облітником. В цьому місці вздовж річки і яке оточене лісом, склад медоносів не зазнав суттєвих змін, а от кількість отриманого меду суттєво знизилася.

Відразу хочемо сказати, що пасіка Івана Запухляка жодним чином не збирається знецінювати досвід селекції та напрацювання колег матководів. Ціль публікації розібратися, що саме уявляють собою карпатські матки, що пропонуються для продажу в Україні і чи завжди вони відповідають очікуванням пасічників. А також з’ясувати, що є навколо матки Карпатки білим шумом, а що справді цінним досвідом селекції.

Пасіка Івана Запухляка Літо 2019

Завчасно інформуємо, що Пасіка Івана Запухляка цілком і повністю підтримує збереження автохтонних бджіл в окремому резерваті з метою їх дослідження та пошуку нових методів селекції. Без селекційної роботи майбутнє бджолярства виглядає досить туманно.

Тепер до справи.

Що це за бджола Карпатка? Всі пошукові запити щодо Карпатки в інтернеті та аналіз описаного досвіду в наукових та популярних публікаціях ведуть нас на Закарпаття, де зосереджено велику кількість матковивідних пасік, окремі з них мають статус племінних. Досвід матководства на території біля Мукачево, передгірських та гірських облітниках накопичувався близько 50 років. Він був добре науково описаний, так як координувався дослідною установою Дослідна станція бджільництва, що зараз є відділом селекції карпатських бджіл інституту бджільництва ім. Прокоповича. Після такого тривалого часу селекції, було виведено декілька ліній, які відомі в Україні та переважно за її східними межами. Можливість продавати маток та бджолопакети Карпатки далеко на схід для збору меду в екстремальних умовах континентального клімату (без можливостей зимівлі та з потребою наступного року нових бджолопакетів) зробили господарську діяльність навколо розведення карпатської бджоли досить прибутковою. Природно-кліматичні умови, де сконцентровано хаб (так по сучасному називають місце концентрації певного виду діяльності) Карпатки, не можуть бути описані як найкращі для виробництва меду. Тому бджолині господарства в умовах передгірських рівнин та високогір’я спеціалізувалися на виробництві маток та бджолопакетів. Зміна геополітичної ситуації значно висушила цей потік стабільних замовлень і значно напружила ситуацію на внутрішньому ринку, де до досить недавнього часу основна конкуренція була між двома “автохтонними породами” Карпаткою та Українською степовою. Це змусило переосмислити стратегію збуту і спробувати відкусити шматок ринку, де вже ставали на ноги конкуруючі породи бджіл завезених з Європи. Основні виробники карпатських маток вирішили ставити на те, Карпатка це автохтонна бджола.

Зважаючи на авторитетність заявників більшість повірила їм на слово, а меншість учасників ринку, що послуговуються здоровим глуздом запитали, а чи є ізольований резерват, де власне утримується “дика Карпатка”. В реальності дослідної дикої пасіки, де б утримувалися бджоли без втручання людини немає. Однак пошуки відносно диких карпатських бджіл тривають. В результаті обговорень корисних ознак потроху викристалізувалося наступне запитання, чи є порода карпатських бджіл власне породою, чи все таки групою бджолиних сімей чи може екотипом Карніки. Остання (Карніка) має досить чітко задокументовану історію селекції і в рази більший задокументований практичний досвід селекції, ніж Карпатка. Дискусія, що автохтонних (і власне визначення також) видів бджіл та завезених триває. Аргументи часто переходять межі здорового глузду. Несподівано кумедними виглядають аргументи на користь Карпатки, котрі знецінюють Карніку, Італійку та Бакфаст називаючи останніх дворняжками, а породу карпатських бджіл елітною. Однак переходимо до ще одного дискусійного моменту. Чи можна взагалі карпатських бджіл називати породою у класичному розумінні. Чи це екотип, чи група сімей?

Ті фрагментарні заміри карпатських бджіл та оприлюднений накопичений досвід ентузіастів, що хотіли розібратися в реальному позиціонуванні Карпатки та оцінити перспективи її селекції показали, що відмінності між Карнікою та Карпаткою досить умовні. Це підтверджуєтеся і тим, що Карніка це дуже схожа за генотипом бджола до Карпатки. Відмінність у одну пару алелей недостатня, щоб Карпатку визнати повноцінною породою. Але з точки зору чистоти селекційного експерименту та наявності реального досвіду варто розвивати подальшу селекцію. З використанням сучасних методів звичайно. Таке перебування між породою та екотипом очевидно є наслідком використання методів селекційної роботи що передбачало відбір тільки материнської сторони. Про батьківську донедавна навіть не згадували. Вважали що загальний фон трутнів найкращий і нічого іншого не потрібно. В результаті отримали популяцію бджіл, що не дозволяє виділити з основної маси якісь особливості. Тому якщо заглибитися у пошук відмінностей, то можна зробити висновок, що це екотип бджоли карніки або Українська карніка, чи карпатська карніка. Дискусія в цьому моменті може якісно просунутися до раціональних висновків, тільки у випадку, якщо перейде у цивілізоване русло. Для отримання чітких висновків потрібен задокументований практичний досвід та дотримання правил селекційної етики. Пасіка Івана Запухляка відстежує наукові публікації та дискусії довкола цього питання і може тільки ствердно сказати, що цей момент унікального породного позиціонування та автохтонності, а конкретніше аборигенності карпатських бджіл залишається дуже дискусійним. А подальша селекційна робота досить виправданою.

Мабуть велика кількість білого шуму чи темного диму навколо Карпатки викликана через конкуренцію на ринку бджолиних маток. Є племінні пасіки, що накопичили практичний досвід з використання інструментального осіменіння та контрольованого спарювання з іншими породами бджіл, як українська степова, карніка, італійка, а також кросами Бакфасту і які можуть запропонувати більш продуктивну бджолу для конкретних мікрокліматичних умов. Відповідно власники медових пасік прагнуть мінімізувати свої ризики і сформувати своє рішення для отримання меду та інших продуктів бджільництва з метою отримання прибутку. Тому і виникли різні групи за інтересами у вигляді громадських організацій та об’єднань. Це цілком природній процес об’єднання групи людей для досягнення певних цілей. Те як виглядає сьогодні українська професійна та бджолярська спільнота, а особливо її комунікація заслуговує сценарію окремого довгого серіалу, де кожен наступний сезон цікавіший за попередній. Принагідно хочемо зауважити, що в у професійному і любительському пасічникуванні спілки утворені з метою популяризувати ту чи іншу породу, якраз і займаються відстежуванням чистоти ліній породи, створенням середовища для документування досвіду, але аж ніяк не знеціненням один одного. Обговорення переваг “автохтонної”, “автентичної” та “аборигенної” породи Карпатки в цьому контексті піднімає високу інформаційну піну з репутаційними втратами.

На цьому моменті хотіли зупинитися окремо. На нашу суб’єктивну думку, якраз за рахунок цього чорного піару пов’язаного із дискредитацію інших порід, втратила у своїх позиціях якраз карпатська бджола. А виграли ті нові селекційні рішення, на яких цей потік знецінення був направлений. Так сталося, наприклад з Бакфастом. В результаті “рекламної компанії Карпатки” Бакфаст за певний проміжок часу спробували всі: і ті кому він був необхідний і ті кому він не дуже підходив. Цьому є декілька пояснень, які стали явними в останні роки і не в останню чергу завдяки проникненню спільноти в інтернет у вигляді блогів, форумів, ютубканалів та соціальних мереж. Ну і багато вже хто з сучасних бджолярів та матководів може прочитати оригінальні статті, що документують досвід інших порід, кросів бджіл іноземними мовами.

Ще одним не мало важливим фактом, що вплинув на якість бджолиних маток — це демпінгові війни. Так сталося, що племінних пасік, що спеціалізуються на виробництві бджолиних маток та бджолопакетів достатньо і їхня продуктивність набагато вища, ніж потреба внутрішнього ринку. Потрібно перелаштовуватися під наявні ринкові умови, а не у всіх є конструктивні ідеї. Оборот який був, зменшився і демпінг як рішення очевидно не працює. Не слід забувати про своєрідну касту перекупників, які продають свої послуги за ціною рівною з роботою маткаря. Центром найбільш поширеного Вучківського типу Карпатки є село Вучкове, сам центр репродукції розташований у місті Мукачево. Навколишні села сформували досить потужну агломерацію щодо виробництва бджоломаток на продаж та пакетів, а одночасно визначило монополію на та дозволило тривалий час утримувати досить значний сегмент ринку. Це додало селекції масовості та спричинило втрату якості.

Важко не погодитися з прихильниками карпатської породи, що неконтрольоване завезення та селекція бджіл не дуже відомого походження, які розводяться на території, де домінують інші екотипи чи породи бджіл це великий виклик для любительських та промислових пасік. Але згадаймо, куди мандрували сформовані на Закарпатті бджолопакети ще десять років тому. Там, що не було аборигенних чи умовно бджіл? І які місцеві породи були втрачені через такі вливання. Також повертаючись до автохтонності не слід забувати про кавказянку, яка добряче давала екстремальних відчуттів пасічникам на досить великій у порівнянні з Європою території. І з якою до речі, продовжують мати досвід селекції окремі дослідні європейські пасіки.

Тому варто осмислити отриманий досвід і рухатися за новим, шукати нові можливості селекції цієї бджоли.

А що з Карнікою, як найближчою за генотипом до Карпатки бджолою ?

В цілому тим матковивідним пасікам, що спеціалізуються на матках особливої різниці немає, яку породу бджіл виводити. Технологія та необхідність базових знань ідентична. І тут ми стаємо свідками такого моменту, як вивід Карпатки, яка на справді є Карнікою. І продавати як Карпатку. І такі шури мури з селекційним матеріалом справді завдають не тільки репутаційних, а й селекційних збитків Карпатці. Тут де впізнаваність бренду Карпатки стає причиною появи підробок. Це ще одна замовчувана проблема втрати унікальних властивостей карпатських бджіл. Морфометричні проміри колег показують значне підняття кубітального індексу у офіційній Вучківській Карпатці та інших типах, що може свідчити про вже прилиту кров карніки. На питання науковці відповідають, що змінились умови утримання та більш точний спосіб визначення індексів крила, що призвів до підвищення значень. Також були твердження, що на облітниках для карпатських бджіл були завезені матки карніки і успішно розійшлися по матковивідних господарствах. В просторах інтернету вже появився своєрідний мем «австрійська карпатка». Також насторожують такі плани вивести батьківські сім’ї Карніки на облітники. Це призведе до повної зміни особливостей породи, що суперечать твердженням чистоти розведення бджіл. Для промислових кросів такі варіанти можливі і на майбутнє стануть заміною Карпатці. Але це вже буде не Карпатка.

Селекційна робота відносно власної локальної бджоли дуже потрібна. Можливостей створити ізольовані облітники в гірській частині та долинах річок достатньо. Можливо застосування методів контрольованого парування у Карніки і Бакфасту спонукає селекціонерів Карпатки до якісних змін в селекції.

Чи є шанси покращити селекцію Карпатки?

Звичайно є. Особливо перспективним напрямком для роботи з Карпаткою виглядають ізольовані гірські пункти парування. Де із загальної маси бджіл було виділені групи сімей для розведення. Це перші спроби лінійної селекції з карпатськими бджолами, але як запевняють науковці таку роботу проводили на початку створення породи Карпатка. Це звичайно можна було зробити раніше, але не було потреби змінювати набутий стиль роботи з бджолами. За цей час багато втрачено. Але при злагодженій роботі ці бджоли можуть покращити свої характеристики.

Карпатська бджола в Карпатах.Фото з Ворохти Літо 2019

В контексті формування ізольованих облітників насторожують заклики деяких науковців, що ми зберігаємо автохтонні бджоли і одночасно їх селекціонуємо. Збереження і селекція це різні речі, тому роботу за цими напрямками потрібно чітко розділяти.

В спілкуванні з карпатськими матководами Пасіці Івана Запухляка закидають особисту неприязнь до Карпатки. Ми починали з Карпаткою, збираємо досвід роботи цими бджолами і далі допомагаємо селекціонерам за допомогою інструментального осіменіння у створенні та утримання власної лінії бджіл. Зараз утримуємо для тесту та порівняння відібрану групу батьківських сімей, що дозволить далі вести чисту Карпатку без вливання інших порід поза діяльністю офіційних племінних господарств. Це дозволить зберегти та використовувати матеріал надалі. Так матковивідна пасіка не виробляє матки Карпаток масово на продаж, бо останні два роки несприятлива кон’юнктура ринку. Позиція працівників поважного наукового центру селекції викликає щире здивування, бо подібно, що вони не готові до конструктивного діалогу, а погоджується на комунікацію тільки з тими матководами, хто беззаперечно слідує їх переконанням.

Тому досягнення та виведення ліній Карпатки це цінний досвід, використовуючи який варто рухатися за новим досвідом селекції.

Рік 2020, підсумки. Частина 2 Робочі та відтестовані лінії і кроси бджоломаток, плани репродукції на сезон 2021року

Тепер конкретно до матковивідної справи. В нас вона базується на використанні інструментального осіменіння та утримання порід, ліній, комбінацій у чистоті, на застосуванні міжпородної або міжлінійної гібридизації для видення маток з обов’язковим тестуванням отриманих маток в різних мікрокліматичних умовах для виявлення найкращих комбінацій. Всі наявні групи сімей бджіл умовно розділено на дві групи та точки. Принцип поділу наступний:

-сірі бджоли (Карніка, Карпатка, Кавказька)

-жовті бджоли (Італійка, Кордован, Бакфаст).

І в цьому місці мав би бути свист та зіпсовані помідори у бік оратора, що для більшості практикуючих пасічників означає неприпустиме сусідство різних порід бджіл в межах однієї пасіки. Для пересічного пасічника любителя, який дещо перевантажений інформацією про автохтонні породи бджіл та місією підтримувати локальну бджолу, це виглядає дивно і незрозуміло. Таке сприйняття інформації пов’язано з тим, що досвід використання інструментального осіменіння бджолиних маток висвітлений однобоко переважно в негативному контексті, як щось неприродне та непотрібне для людини, що медитує на своїй пасіці і приходить туди за позитивними емоціями. Але саме використання ШО чи штучного інструментального осемініння бджолиних маток в роботі дозволяє нам утримувати їх в чистоті навіть на на одному точку. Опускаючи емоційний та естетичний контекст бжолярства, нагадаю, що виробництво меду це процес, де важливою мотиваційною складовою є отримання меду та продуктів бджільництва, що дозволяє отримувати від пасіки не тільки естетичний, а й прагматичний ефект.

Тому опишемо лінії та кроси які були використані в розмноженні на точках Пасіки Івана Запухляка.

Почнемо з відомої і найбільш контоверсійної за підсумками 2020 року — Карпатки, з якою ми працювали тривалий час. Результат можна охарактеризувати як перемінний успіх з сюрпризами. Карпатка навчила нас добре боротися з роїнням, допомогла розвинути пасіку до пристойних розмірів. Сюрпризи та несподіванки, що супроводжували розведення Карпатки спонукали більш професійно зайнятися маткарством. Тривале тестування сімей Карпатки показало проблеми з якими стикаються пасічники при тривалих дощових днях та відсутності кормової бази. Була можливість тестувати Карпатку в умовах рівнинної Польщі, де вона в результаті програвала іншим сім’ям по корисних характеристиках.

Деякі зауваги по Карпатці, можна прочитати в попередніх постах тут. Досвід з Карпаткою показав, що треба вчитися далі, рухатися в бік інструментального осіменіння та шукати нові можливості для комбінацій. Знайомство з Карнікою та розуміння того, що треба експериментувати, спонукали до створення міжпородної комбінації Карніка_Карпатка і навпаки.

Це було три роки тому, але досвід вартий, щоб його описати. У 2017 році ми використовували Карпатку лінії Захар для схрещувань з штамом карніки Тройзек та карніки Хіндерхофер. Що отримали? Деякі матки вибракувались через роїння, але в загальному ця група дочок від цієї комбінації добре себе показала по розвитку та медозбору. В результаті залишилась кілька найкращих і найбільш продуктивних сімей, які могли бути використані в якості батьківської сторони.

Далі більш детально про Карніку. Наступну комбінацію за нашими спостереженнями, можна вважати базовою у напрямку Карніки в українських реаліях. Це австрійська лінія Сінгер (178/17 – AC5/13), дочки від якої показали найкращі результати за результатами 2017 року. В 2018 році були створені наступні мікролінії:

-Сінгер-ins-Пріма(210-14)

-Сінгер-ins-Хіндерхофер(19-25-584-14)

-Сінгер-ins-Сінгер(інбрендна)-для збереження ознак.

Також на базі придбаних маток Карніка

-Тройзек-Целле(6-1-2204-2015)-ins- Хіндерхофер(19-25-584-14)

Дочки від цих материнок, що були виведені на пасіці Івана Запухляка, роз’їхалися в різні українські регіони на медові пасіки. Зворотній зв’язок показав, що ці комбінації виправдали очікування пасічників і дали чудові результати по медозбору. Базуючись на цьому досвіді, надалі ми використовували наступні лінії в якості батьківських: Карніка Скленар 915(99-147-181-2017), Карніка Пернер(99-120-71643-2014) та Карніка Тройзек Целле(6-1-2204-2015), а також лінію кавказьких бджіл КР(Красна Поляна). Для інструментального осіменіння було отримано неплідних маток від комбінації Карніка Хольткамп(11-1-4651-2017)-інс-(7-176-26-2015). Розвиток цього напряму у 2020 році дав наступні комбінації:

-Сінгер-Пріма-ins- Хіндерхофер(19-25-584-14)

-Сінгер-Пріма-ins- КР(Красна Поляна)

– Сінгер-Пріма-ins- Скленар 915(99-147-181-2017),

-Сінгер-Хіндерхофер- ins-Тройзек-Целле(6-1-2204-2015)

-Хольцкамп(11-1-4651-2017)-інс-(7-176-26-2015)-ins Пернер(99-120-71643-2014)

Матеріал від цих комбінацій був використаний у виведенні маток для перевірки передачі ознак ще у 2019 році та певна частина маток інструментального осіменіння була відправлена на дружні пасіки для тестування. Навесні та впродовж літа Пасіка Івана Запухляка отримала попередні позитивні результати зимівлі і медозбору. Тому ці мікролінії були запущені в репродукцію в 2020 році.

Пасіка Івана Запухляка. Літо 2020

У тих хто дочитав до цього моменту може виникнути запитання: Для чого ці всі маніпуляції з різними лініями?

Відповідаємо. Як показує узагальнений і описаний (задокументований) досвід, щоб утворити власну лінію бджіл, що найкраще себе проявить у роботі в певних мікрокліматичних умовах, потрібно 6 різних за походженням ліній бджіл.

Відносно міжпородного кросу Карніка_Кавказ, то хочемо зауважити, що це унікальний досвід контрольованого парування в Україні з оцінкою продуктивності та ефективності передачі корисних ознак. Результати цього експерименту, показують недооцінену роль гібридизації в бджільництві.

На цьому про сірі бджоли коротко все. Переходимо до іншого вагомого для Пасіки Івана Запухляка доробку та практичного досвіду з бджолами, які об’єднують у групу жовті бджоли.

Жовті бджоли на Пасіці Івана Запухляка. Літо 2020

Якісні переваги кросс-бридінгу дуже добре показали результати роботи над такими бджолами як: Бакфаст, Італійка та Кордован. Бакфаст – це один з найбільш скандальних пазлів в селекції, що є результатом схрещування різних порід бджіл з виділенням корисних ознак та подальшим розведенням. Кожен селекціонер має власні напрацювання в роботі з цими бджолами тому підбір наступних комбінацій більш прискіпливий, ніж у Карніки. Як і в кожному дослідницькому процесі бувають промахи, тому для Бакфасту є обов’язковим тестування комбінацій. Знайомство з Бакфастом у 2017 році в Польщі і подальша робота з ним показали велику перспективу у розведенні, а саме в напрямку виведення бджіл з повною відсутність роїння. Першою комбінацією в матковивідному досвіді була В13(BZF) з якої почалась активна селекційна робота. Нащадки працюють в різних комбінаціях станом на 2020 рік. Впродовж цього часу селекції задокументовано кілька схрещувань як і в Польщі, так і уже на українській пасіці. Дочки від В13 (ВZF) були осіменені В46(BZF) і ця комбінація та дочки працювали на польській пасіці. Але для кращого ефекту передачі корисних ознак в 2018 році були створені кілька інбрендних маток з використанням трутня В13 (ВZF). Це дещо знизило життєздатність сімей, але їх дочки були однорідні і просто вражали результатами на медовій пасіці. Далі робота тривала з підбором найкращих трутнів для подальшого розведення. Були отримані неплідні матки від комбінації В03(GBI) fk B100(KAA) та осіменені трутнями від інбрендної комбінації (BZF). Так як, в українських реаліях цим маткам ми не надали власного цифрового коду, то було використано походження материнської сторони і цій комбінації був присвоєний код В3(ZII), а інбрендним маткам надав код В13(ZII). Ці дві материнки дали початок великій кількості дочок, які добре проявили себе в медопродуктивності, але для подальшого розвитку потрібно було інші комбінації для роботи. Ситуація для подальшого розвитку була не дуже оптимістичною. Це повязано з тим, що матковивідні пасіки мають досить обмежені можливості щодо отримання якісного матеріалу для подальшої селекції. Ситуація з придбаним в Україні тестовим матеріал була не дуже зрозумілою, з’явився досвід із шахрайством та підміною матеріалу. Задокументований досвід з матеріалом В34BZF та В18 RKR, який давав різношерстих дочок з не притаманною злобливістю Бакфасту давав підстави вважати, що реальний отриманий матеріал і опис до нього відрізнявся. Це змусило змінити стратегію на матковивідній пасіці і повернутися до перевірених комбінацій та матеріалу. Одночасно позитивні результати української селекції Бакфасту ускладнював той факт, що селекційна робота в Європі над пошуком вароарезистентних бджіл, посилила тенденцію до темного Бакфасту. Нові версії Бакфаст були більш темними, що досить спантеличило українських пасічників, які вже звикли до продуктивної жовтої бджоли. Після чергових підмін, фальшування та поширення недостовірної інформації про Бакфаст в українському сегменті інтернету, ми не відмовилися від роботи з цими бджолами. Почали шукати однодумців і нові шляхи розвитку. Так як лабораторія осіменіння маток мобільна, то Пасіка Івана Запухляка практикує роботу на виїзді у пасічника, що планує власні комбінації. В одній такій поїздці вдалося осіменити маток від В13(ZII) голландським Бакфастом від Анатолія Коняєва, а саме трутнем від В24(АКО)-ins-B3(VKO), родовід яких ведеться з 1962 року. І ця комбінація іменується зараз як В134(ZII). Незважаючи на інформаційну піну, роботу з Бакфастом було продовжено. Інші комбінації Бакфасту в 2019 році, робилися під запит і щоб уникнути непотрібного різноманіття на матковивідній пасіці були передані замовникам, що віддають перевагу цій комбінації. З цими пасіками є зворотній зв’язок і можливість спостерігати характеристики бджолосімей Бакфасту з метою продовження селекційної роботи з комбінаціями.

На Пасіці Івана Запухляка у 2020 році велася селекційна робота з такою популярною породою як Італійка. Позитивний досвід пасік по цілому світі, в різних мікрокліматичних умовах зацікавив нас і ми взяли в роботу Італійку (коли?). Для осіменіння було добуто кілька неплідних маток і зразу стало питання чим осіменити даних маток. Не маючи багатого практичного досвіду, але керуючись експериментаторським чуттям, ми з замовником вирішили використати трутні окремо Карніки, Кавказянки і Бакфасту. У цій селекційній історії материнська сторона – це Італійка Ассіолі. Було отримано по кілька маток кожної комбінації і результати були відправлені замовнику. Для продовження експерименту ми привили партію маток від Італія_Бакфаст та Італія_Кавказ. Після обльоту по 3 штуки дочок залишили зимувати. Результат нарощування відводків в зиму, хороша зимівля, сильні сімї спонукав нас цікавитися цими італійськими бджолами.

Одночасно була одержана цікава матка італійки 513 лінія Кантоні і Отані. Після підсаджування матки та виходу її перших бджіл побачили цікаву жовтизну. В процесі пошуку в іншомовних джерелах щодо особливої жовтизни італійки, дізналися, що відповідальним за це особливе забарвлення має ген Кордован. Лінія Кордован селекціонується у США і відома як “Золота бджола”. Нащадки 513 лінії були виведені в США і привезені в Італію для створення комбінацій з місцевою Італійкою, але вже під морфометричний стандарт саме Італійки не підпадали через селекційні процеси з нею, тому були названі Італійським Кордованом. Далі потрапили в Україну, бо зацікавили власників пасік, що мали медозбори з соняшнику. Так були виведені українські дочки Кордована для роботи на соняшнику і результатами роботи підтвердили статус італійки як промислової бджоли. Звичайно, Пасіка Івана Запухляка не могла пройти повз таких продуктивних бджіл. Ми шукали пару для отримання саме Кордована, тому що актуальним є пошук продуктивної бджоли для пасік півдня та центру України. В результаті знайшли двох потенційних претендентів. Матки від Кордована Каліфорнія та матки від людини яка говорить що багато років займається Кордованом. Так були отримані 6 тестових комбінацій на основі отриманого матеріалу. Попередні результати можна буде отримати весною після зимівлі. Кілька дочок Кордована від комбінацій 2020 зимують в сім’ях і тест буде одразу по дочках. Це цікавий досвід селекції та ми сподіваємося на те, що чудова пропозиція для пасік, де медозбір відбувається в жарких та посушливих умовах.

Коротко повернемося до наших пошуків з Італійкою. Обмеження по отриманні селекційного матеріалу не дають можливості широко розгорнути роботу, але певні результати все таки є. Матка Італійка, що походить з італійської Тоскани, яка має класичне притаманне Італійці забарвлення (сіра з трьома жовтими тергітами), також тестується на пасіці разом з кількома дочками. Чому Пасіка Івана Запухляка зацікавилася цими бджолами. Звіти кліматологів показують, що клімат України стає влітку все більш посушливим і жарким, тоді коли в окремих регіонах пік медозборів. Це змушує мати в резерві рішення для медових пасік.

Крос Італійка – Бакфаст має теж непогані перспективи для подальшого розведення в контексті потепління та посушливості. Ми використали його в якості батьківського для приливу в тестований цьогорічний матеріал Бакфасту. Дочки від В140(ТR), B69(BZF), В11(КОY), були осіменені в цьому сезоні трутнями від кросу Італія-Бакфаст. Результати цього тестування покажуть, які комбінації добре себе проявлять. Відслідковування батьків дає змогу вивчати механізм передачі корисних чи не зовсім ознак і мати власний практичний досвід. Але це вже буде описано у підсумках наступний матковивідного сезону 2021 року.

На завершення про плани щодо перевірених комбінацій і ліній.

На сезон 2021року плануємо далі працювати та розширювати клієнтську базу. Плануємо на заселення 400-500 маткомісць що дасть змогу вийти на 1000 маток за сезон та вийти на 150 робочих сімей. В якості материнських для інструментального осіменіння та для маток вільного парування будуть наступні лінії.

Карніка

-Сінгер-Пріма-ins- Хіндерхофер

-Сінгер-Пріма-ins- Скленар

-Сінгер-ins-Сінгер

-Хольтцкамп-Пернер.

Батьківською стороною для інструментального осіменіння планується використати Скленар 915, Тройзек-Целле, Хіндерхофер, Хольтцкамп та для насичення цими трутнями матковивідної пасіки.

Для Бакфасту це будуть В134(ZII),В3(ZII), В140TR ins It/B13

Італійка та Кордован будуть в експериментальному статусі і плануються малими партіями для інструментального осіменіння. Матки вільного спарювання за попереднім замовленням. Також Пасіка Івана Запухляка має можливості для виїзду на пасіки за попередньою домовленістю. Консультаційна та дорадча опція на основі отриманого досвіду чи практичних порад щодо підсадки маток також доступна.

Рік 2020, підсумки. Досвід збільшення медоносності бджіл на Пасіці Івана Запухляка

Передчуття зимових свят підштовхує до підведення підсумків року, що минув. Також це час для підготовки і планування на наступний сезон. Пасіка Івана Запухляка аналізує здобутий досвід та визначає напрямки роботи на наступний сезон.

Робота на матковивідній пасіці є завжди, не залежно від пори року. Однак місяць лютий, після довгих Новорічний та Різдвяних Свят, є умовним початком сезону, коли формуються більш чіткіші плани щодо матковиробництва на весняно-літній сезон 2021.

За результатами минулих сезонів хочемо зауважити, що планування досить спрощує діяльність на матковивідній пасіці. Але перш ніж запланувати нове, варто підсумувати результати матковивідного сезону 2020 року. А тоді, осмисливши досвід, братися до реалізації нових ідей. В загальному те, чим ми займаємося на матковивідній Пасіці Івана Запухляка можна об’єднати в такі напрямки: основний – це матковивідна справа, інструментальне осіменіння маток та додатковий медове виробництво за допомогою якого ми тестимо виведених маток.

Мед з ПасікиІвана Запухляка
Гаряча пора медозбору на Пасіці Івана Запухляка, 2020

Почнемо з другого, так як мед та продукти бджільництва є основною ціллю пасіки. Бджоли різних порід, яких ми розводимо на нашій пасіці, проходять тестування на точках пасіки. Ми досліджуємо їх можливості щодо медозборів і отримуємо мед для власного споживання.

В місці, де знаходиться наша матковивідна пасіка, всі впевнені, що там де є вулики має бути мед. Тому ми реалізуємо зібраний мед та окремі продукти бджільництва. Маємо невелику мережу постійних покупців, що щороку закуповують улюблені сорти меду для власних потреб та на подарунки. Ці покупці меду добре знайомі із можливими сортами меду з нашої пасіки і є своєрідною фокус групою, завдяки якій ми отримуємо зворотній зв’язок щодо якості продукції. Пасіка в умовах Прикарпаття має досить скромні об’єми щодо медового виробництва відносно пасік півдня чи центральної частини України. Однак наявність хорошого племінного матеріалу дозволяє отримати більше меду з однієї сім’ї в порівнянні з іншими пасіками передгірної місцевості та мати невелику частину меду для реалізації постійно. Медова карта, якщо можна так висловитися, від Пасіки Івана Запухляка має різноманітні сорти меду, так як маємо точки у трьох дещо відмінних мікрокліматичних умовах. Тому маємо широку палітру смаків меду з Прикарпаття, включаючи унікальні та рідкісні сорти лісового та падевого меду. Такий концепт розміщення точків дає можливість отримання кращої картини продуктивності по групах тестованих сімей та розуміння напрямків для подальшої селекційної роботи.

Як досягається такий результат ми досить детально розповімо у другій частині наших підсумків 2020 року, де детально підсумуємо результати інструментального осіменіння та аналізі ліній і кросів, що використовувалися на Пасіці Івана Запухляка.

Годівниці для бджіл

Для будь якого амбітного проекту, а матковивідна пасіка Івана Запухляка є саме таким проектом, важливо балансувати між перевитратами в оборотні засоби та хоча б невеликим поступом у бік покращення стану вуликів та реманенту по догляду за ними. Сезон виводу маток 2020 року показав, що нам вдалося втримати рівновагу в сегменті виробництва маток. Розвиваємося далі!

Ми прагнемо розвиватися і вишукуємо деколи компромісні рішення, де дизайн і довговічність під питанням, але з функціональністю все навіть дуже ок. Такою ідеєю є перевірений на практиці варіант годівниці для бджіл з дерева. З використання деревна основа просочується цукровим сиропом, що добре консервує матеріал.

Годівниці для бджіл деревяні. Вулик нуклеус, вид зверху. Пасіка Івана Запухляка 2020
Використання годівниць з дерева для вулика нуклеуса
Годівниці для бджіл з дерева. Вулик нуклеус, вид збоку. Пасіка Івана Запухляка 2020

Такий собі  варіант пан сам склепав. Але якщо брати до уваги, що пан дипломований технолог з обробки дерева, то це може вважатися як технологічний варіант. Як ще функціонує можна побачити тут  у невеликому відео огляді на ютуб каналі Пасіка Івана Запухляка. 

Декілька конструктивних деталей та досвіду застосування.

Використаний матеріал: може використовуватися водостійка фанера товщиною 4 мм є версія більш економна з ДВП та обв’язки з дерева.

Об’єм готової великої годівниці 5 літрів. Також є спеціальна конструкція для нуклеуса, де два відділення по 450 мл в одній годівниці. Використання двох таких годівниць дає можливість давати близько 1, 8 літри сиропу.

Щодо того як ми прийшли до такого рішення. Один з точків Пасіки Івана Запухляка розташований в досить залісненій місцевості і можливості залишити бджіл на зиму з медом немає, так як він в основному падевий. Тому минулого сезону ми активно використовували як цукровий сироп для загодівлі так і ГФС. Досвід показав, що ГФС добре допомагає, коли бджоли схильні до крадіжок, але для весняного доброго старту бджоли підгодовані ГФС не достатньо сильні. Тому на осінь 2020 року ми запланували загодівлю виключно сиропом. Для різних типів вуликів використовуємо всі доступні способи, включаючи скляні банки та поліетеленові пакети. В цьому році на нашій пасіці пакети стають ретро, а ми збільшуємо використання дерев’яних годівниць для загодівлі бджіл різного розміру.

Вигляд годівниці. Пасіка Івана Запухляка 2020

Раді ділитися отриманим досвідом і рухатися у бік покращення функціонування матковивідної пасіки. Також радіємо з того, що наш Ютуб канал Пасіка Івана Запухляка має вже 150 підписників. Це чудова нагода ділитися досвідом та практичними рішеннями на матковивідній пасіці.

Час поговорити про мед

Метою процесу селекції бджіл є покращення продуктивності пасіки. Тому пасіка Івана Запухляка має добру традиції документувати медопродуктивність досліджуваних сімей і на основі власних спостережень робити висновки щодо можливостей медозбору для порід Карніка, Бакфаст, Кордован, Карпатка.

Особливості цьогорічного сезону та перепади температури дали все таки дали нам можливість зібрати ранній квітковий або майовий мед. Він найсвітліший в колекції медів сезону 2020.

Мед з пасіки Івана Запухляка. Сезон 2020

Цвітіння ріпаку, садів та лугового різнотрав’я, а також продуктивність бджолиних сімей дали можливість отримати досить приємний мед з різнотрав’я на початку літа. Цьогоріч це насичений жовтий колір.

Порадувала цьогоріч і липа, тому ми маємо запас і липового меду. Це майже монофлорний варіант з невеликою домішкою малини та лучних квітів класичного медового відтінку.

Гречка була доступна для бджіл одного з точків, тому для поціновувачів є невеликий запас гречаного меду з насиченим кольором та смаком.

І вже тоді, коли здавалося, що сезон медозбору завершений, погожі дні та добрі характеристики бджіл дали нагоду отримати ще меду з літнього різнотрав’я з домішками соняшнику.

Лісовий точок дав можливість отримати темний лісовий мед, який завдяки насиченості мінералами має популярність у споживачів.

Мед з Пасіки Івана Запухляка. Сезон 2020

Тому підбиваючи підсумки цього медового року хочемо зауважити, що попри складні погодні умови результатами по меду задоволені. Хоч спеціалізація нашої пасіки маткарство, проте ми маємо можливість утримувати медові вулики, де тестимо наші експерементальні зразки маток щодо можливостей та продукування бджіл для різних типів медозборів.

Зараз Пасіка Івана Запухляка має пропозицію меду різного об’єму фасовки. Для любителів меду, що не визначилися з смаком можемо запропонувати пакування невеликого об’єму різних сортів меду