Жовтень цього року порадував яскравими та сонячними днями, які трохи продовжили роботу на точках Пасіки Івана Запухляка та дозволили спокійно підбити підсумки сезону 2021, а також пригадати веселі пригоди, які трапилися цього весняно-літнього сезону. Звичайно пасічництво це дуже серйозна робота, але весели трафунки теж бувають.
Якось хтось із наших родичів пожартував, що то за пасіка, де меду на всіх родичів і свояків не вистачає. А й справді подумали ми, в нашого діда так не було. В нього все бетон меду для найдальших родичів стояв притриманим. Подивишись на весняні погодні форс мажори на свої жовті матки на лісовому точку, ми отримали досить стійке відчуття, що бджоли не носять мед, а займаються хуліганством та міжпородними війнами. Жовті бджоли Бакфаст, Італійка, Кордован не були готові до весняної морозної свіжості. Таким бджолам треба інше місце проживання, щоб вони проявили себе на повну, а не ловили дрижаки у вулику.
Давши команду бджолам пакуватися, а родичам пошукати маєток, із заростями чогось квітучого та медоносного навколо, ми почали готувати бджолиний вояж. Ну бо маток цікавих на матковивідній пасіці вивели, а треба ще випробувати як працюють, знайти підходящі медозбори. Поки туди-сюди, то сади, ріпак ми проспали, але їхати все одно вирішили. Пасіку все ж запросили в західну околицю Тернопільської області, де достатньо як сільськогосподарських, так і лучних медодаїв. До слова сказати саме в цій локації, дід нашої родини в свій час розгорнув досить потужну і продуктивну пасіку. Карніка та Карпатка лишилися пильнувати лісовий точок, а всі інші потенційно продуктивні сім’ї поїхали на кочівлю до більш компактних медодаїв. Прагматична оцінка ситуації показала, що травнево-ріпаковий взяток ми в цій місцевості прогавили, акація, яка підмерзла холодною весною квітла слабо. Тому вся надія була на липу на лучне різнотрав’я. З лучними рослинами нам досить пощастило, бо місцеве тваринництво, вже залишилося в історії, натомість на вапнякових грунтах, буяло різнотрав’я, особливо шавлія. Поділля, це такий регіон, де лучний мед часто має дуже цікавий аромат і присмак шавлії, який поєднується з різними видами конюшин, лугових волошок, буркуну, синяка. Власне шавлієвий мед, яким пригощали після мадрівки на хорватський острів Паг, має дуже насичений смак. Подільська версія більш мяка по смаку та не така різка по аромату. Така перспектива з різноматіттям медодаїв нас підштовхнула реалізувати задумане.
Запакували запакували 9 сімей в 10 рамкових вуликах в авто і рушили на схід на Поділля і назустріч авантюрі. Бджоли трохи призвичаїлися до мікроклімату, ми їх розширили перед цвітінням липи і почали чекати. На цей раз не з моря погоди, а взятку з медодаїв та меду на рамках.
Краєвиди Поділля. Літо 2021
Липа, як і акація не повністю виправдали очікування. Зате поля соняшника додавали оптимізму. Соняшниковий мед, це річ не дуже добре оцінена на локальному ринку, але різнотрав’я, що аж лоскотало в горлі своїм насиченим ароматом додавало цій авантюрі оптимізму. Тому ми зробили великий вдих, проглянули місячний прогноз погоди і не прогадали.
Якщо в околицях є квітучі поля, а у вуликах працьовиті бджоли, то меду бути. Ми отримали по 2-3 магазини меду для відкачки з кольором не властивим соняшниковому меду. Це підтвердило, що соняшник, який візуально домінував у медодаях, в медовому букеті становив певний відсоток. Ми відібрали мед для вікачки і планували вже забирати сімї, але в околицях зацвів золотарник, що є досить агресивною рослиною завойовником покинутих городів та невжитків, тому плани змінили.
Всі жовті бджоли на початок вересня зібрали ще непоганий взяток і наростили сім’ї на зиму. Такий собі бонус за пізній старт. Хороший підтримуючий взяток із золотарника сприяли тому, що жовті бджоли Італійка, Кордован та Бакфаст, для яких властиво пізнє червління маток, добре засіяли рамки. Крім розплоду в рамках було достатньо меду з досить цікавим ледь вловимим мильним запахом. Цікаво, що аромат дитячого мила мав тільки забрус, у викачаному меді він зник.
Врешті решт, ми повернулися з нашої напівавнтюрної кочівлі задоволені: з медом, нарощеними сім’ями, підтвердженими припущенями про продуктивність виведених маток.
Досвід цьогорічної кочівлі Пасіки Івана Запухляка показав, що матки Кордован, Італіка, Бакфаст в суворих, з надмірною вологістю та бідних на медозбір умовах, не можуть себе проявити в на повну.
Не зважаючи на пізній старт, затрати по транспортуванню, дещо затягнутий відїзд, цьогорічна кочова авантюра була більш вдала, ніж попередні. Навіть взяток 25 кг з однієї сім’ї дозволяє отримати прибуток за рахунок меду та покрити витрати.
Так як наш лісовий точок мав цього року дуже крафтовий і майже безцінний (через малу кількість) мед, то ми вирулили за рахунок маткарства. А бідончик меду для родичів таки припасли з кочівлі.
Висновки, що дають відповідь на питання, чи варто заморочуватися кочівлею, очевидно у нашому випадку позитивні. Ми отримали мед, розширили асортимент за рахунок букету медодаїв. Лугові квіти це дуже смачний та ароматний мед. Також потестили Італійку, Кордован та Бакфаст, зрозуміли особливості їх розвитку та роботи в певних мікрокліматичних умовах.
Тому далі буде, будемо кочувати і на наступний рік для нових медових смаків та тестування виведених ліній маток.