Категорія: Італійка

Зима особливий час для пасічників, коли попри підраховуванням прибутків, оцінкою ефективності минулого сезону, професійна та любительська бджолярська спільнота пірнає в безконечні суперечки у різних видах месенджерів щодо того, які бджоли були кращі минулого сезону. Ці суперечки про “правильні” бджоли тривають вже так довго, що стали своєрідною щорічною традицією. Відповідальність за ситуацію з породами бджіл, а точніше за сучасний стан селекції бджіл, перекидають як гарячу спечену картоплю з рук у руки, супроводжуючи кожен наступний кидок черговим звинуваченням громадських спілок, уряду, комісій, міністерства аграрної політики, науковців, окремих практиків.

На які правила гри є запит?

Взагалі проблема вибудовується навколо запиту на правила гри в бджільництві, де спосіб адміністрування бджільництва, який існував за часів планової економіки (а це вже тридцять років тому назад) був косметично підмальований до ринкової економіки і залишався довший час на папері. В той же час частина бджолярів адаптовувалася під запити ринку різними способами, самостійно навчаючись, шукаючи можливості збільшити продуктивність пасік та інвестуючи свій час і зусилля у вивчення досвіду в галузі в інших країнах. І результати не забарилися, пасіки нарощують продуктивність, пасічництво стає професією, не гірше програмування чи інших сфер інформаційних технологій. Технології визначають чи буде виробництво ефективним чи просто дорогим хобі, яке потребує додаткового фінансування. Ринок має стабільний запит на мед, а мед приносять бджоли. Важливо, щоб це було ефективно з господарської точки зору.

Чому актуальним є оновлення правил функціонування бджільництва?

Запит ринку меду штовхнув до пошуку нових способів збільшення продуктивності пасік, що в свою чергу наштовхнуло на хаотичний (бо законодавча база вже на той момент пахла нафталіном і її ніхто не мав наміру провітрювати та освіжати) розвиток племінної справи в бджільництві. Це суттєво підняло самооцінку українських матководів, омолодило професійну спільноту, ну і звичайно посилило конкуренцію серед різних (не тільки аборигенних) порід бджіл, які вже на той час (з початку 2012 року, бо інтернет і все таке) стали доступними на українських пасіках. Бджоломатка, це не породистий скакун, якого важко непомітно перевезти з іншої країни для впровадження та розведення. Володіння англійською, німецькою, польською чи іншою європейською мовою дає можливість отримати доступ до сучасних технологій. Тут доречно нагадати історію з пакетним бджільництвом та змінами, які сталися на ринку. Про них ми писали тут Умови ведення та можливості отримання прибутку змінилися і зросли вимоги до якості племінного матеріалу та виведення продуктивних маток. Закон регулював це все в межах Породного районування бджіл, яке ну вже дуже почало відрізнятися від реальності.

Ріст ринку меду та любительське бджільництво

Маючи ріст ринку меду, виник запит на продуктивні породи бджіл адаптовані під кліматичні локальні особливості. Тому питання постало за якісною пропозицією. Доречно буде зауважити, що якщо певний вид діяльності, що був раніше переважно любительським, стає все більш професійним, то це потребує певної інфраструктури ринку: обладнання, контроль якості, інформаційний супровід, маркетинг і т.д. Пропозиція порід бджіл, як уже було зазначено формувалася дуже ситуативно, бо в українських реаліях медозборів існує дуже багато локальних погодних відмінностей.

Науковий супровід у вигляді державних установ не мав можливостей системно і ґрунтовно вивчати всі ці реалії, через хронічний брак фінансування та кадровий голод. Громадські спільноти теж є орієнтовані на традиції, а не напродуктивність, бо обєднували в цілому любительські пасіки. І в цей момент зростання в 2000-их роках для бджільництва почали формуватися дві паралельні реальності. Та, яка описана науковими інституціями на папері (яка зрозуміло не може бути точною, бо системно не досліджувалося вже років надцять) і та, яка існує в реальності. Відповідно були розбіжності і в регулюванні цього виду діяльності та запиті на правила ведення господарської діяльності.

Професійна підготовка фахівців з маткарства

Реальність практичного маткарства потребувала спеціальних базових знань для того, щоб почати ефективно займатися цією справою. Постало питання щодо професії бджоляр і виявилося, що для такого гравця на ринку меду як Україна якось малувато закладів освіти для підготовки фахівців, відсутня можливість підвищення кваліфікації та освоєння нових технологій. Зі скрипом та завдяки ентузіазмові певної частини пасічників, які могли читати спеціалізовану літературу не тільки російською та мали нагоди вивчати досвід пасічникування в інших країнах, технологія виробництва меду із використанням продуктивних порід бджіл запустилася.

Інтернет, месенджери, можливості стажування на пасіках за кордоном зробили свою справу. Хто хотів здобути знання, той здобув. В Україні на матковивідних пасіках спочатку тестувалися, а згодом і почали розводитися, в тому числі із використанням штучного осіменіння бджолиних маток відомі і відпрацьовані для конкретних мікрокліматичних умов європейські породи маток: лінії від Карніки, Бакфаст, Італійка. І ніякої катастрофи у цьому немає.

Прогалини в законодавчих документах

Тут виявляється, що законодавче регулювання бджільництва передбачає існування тільки таких порід, як Карпатська, Поліська, Українська Степова. А куди діватися з Бакфастом, Карнікою, Італійкою та Кавказькою породою (яка теж нікуди і не зникала). В актуальному наказі від профільного міністерства вказано, що районування це “науково обґрунтований відбір для розведення і господарського використання в конкретних регіонах таких порід бджіл, біологічні особливості яких найкращим чином відповідають типовим умовам клімату і медозбору цих регіонів, дозволяють їм виробляти в цих умовах значно більше продукції в порівнянні з іншими породами на фоні достатньої зимостійкості бджіл”. Ця цитата більше про запитання, ніж про відповіді. Хто це обґрунтував, на підставі яких даних і так далі? Районування базується на дослідженнях зроблених за умови планової економіки у 1970-их роках минулого століття. В умовах, де держава вирішувала, яких бджіл розводити і відповідно була основним закупівельником меду. І ще бджоли були потрібні для запилювання рослин. Планово.

Чому це районування не коректне?

В Україні є три природні рівнинні зони, які мають відмінності режиму погоди: мішані ліси, лісостеп і степ. Також гірські області Карпат і Криму. Є області, де є дві природні зони, карпатські області мають досить виражену відмінність в межах рівнинної, передгірської та власне гірської території. А це з точки погляду бджільництва різні умови для бджіл та різні типи медозборів. Агрокліматичне районування (оцінка умови природи для вирощування різних сільськогосподарських культур) дає нам значно більшу варіабельність багаторічного режиму погоди. Різні умови для утримання бджіл (настання весни, сезон дощів, тривалість і температура зими) поєднані із зміненими з того (планового) часу підходами до посівів. За часів планової економіки було районування сільськогосподарських культур, де шанси у соняшника зацвісти на півночі України чи в передгір’ї були тільки в приватних садибах, але аж ніяк суцільними гектарами. Зараз ми бачимо кардинально іншу ситуацію. Ну і це вже не тільки бджоли, ну і кури засміються, таке узагальнене районування на рівні областей. Раніше ми мали одиницю адміністративного поділу район, то за логікою речей цей районування мало б бути до рівня районів. Зараз на рівні громад.

А що там з районованими породами? Вони є?

В вищезгаданому Плані прописані три породи, так званих аборигенних бджіл: поліська, українська степова та карпатська. Але не написано, де їх в сучасних умовах шукати. Ситуація виглядає таким чином, що Карпатка досить розширила свій ареал на рівнину, пошуки Поліської породи нагадують пригодницькі серіали, а Українська Степова не достатньо (у порівнянні з Карпаткою) прописана та відселекціонована. То ми ми зарегульовуємо бджільництво породами, які не достатньо описані та досліджені українським науковцями. Тому всі ці рухи з ввізними породами та лініями деюре перебувають поза законом. А дефакто і стали причиною того, що Україна отримала можливість стати провідним виробником меду. А що локальні зазначені породи не можуть мати таку саму продуктивність, як і ввізні? Звичайно можуть, але той сучасний стан розвитку селекції місцевих порід не відповідає запитам медових пасік. Бо селекційну роботу треба робити. Це великий шматок системної роботи і збору досвіду.

А хто ж принесе мед?

Бджола медоносна, якщо буде достатньо медодаїв та не буде масових потрав бджіл, які практикують менш зарегульовані сфери садівництва та рільництва. Для ведення господарства має бути продуктивна медоносна бджола, яка пренесе мед, збере пилок і добре перезимує. Технології змінюються, в тому числі в сільському господарстві, законодавство має встановлювати правила гри з метою сприяння ведення бджільництва, а не виставлянням гальмівних палиць у колеса.

А що ж з районованими породами?

Автохтонні породи (а також той досвід селекції) не мають бути втрачені, однак наукове обґрунтування має базуватися не на переписуванні старих таблиць, а на добротній аналітиці та відображенні поточної ситуації та реалій ринку. Це питання вирішать спеціалізовані ізольовані облітники в межах об’єктів заповідного фонду чи дослідницьких груп. Не слід плутати дослідження та виробництво. Зберігати автохтонні породи треба, які і власне запобігати скороченню популяцій інших бджіл запилювачів та джмелів. Ця ціль та засоби її фінансування теж мають бути прописані в законодавстві. Можливо, якщо віднайдемо матеріал для поліської бджоли, покращимо селекцію української степової та впорядкуємо ситуацію з Карпаткою, то напрацюємо і свій власний матеріал.

Замість висновків

На превеликий жаль, атрибутом частини українського суспільства є небажання розвиватися та реагувати на нові запити. Тому замість того, щоб об’єднати зусилля у вирішенні двох важливих проблем для сучасного бджільництва – це площі медодаїв та запобігання потраві бджіл, ми сперечаємося, а не дискутуємо. І тому більшості з нас не видно, що це районування як рудимент планового господарювання має бути відправлений в архів. Яку бджолу вибирати на любительську чи професійну пасіку, це особисте право пасічника виходячи із власного досвіду, цілей господарювання. А ми будемо сильними тоді, коли у нас буде продуктивне та ефективне бджільництво.

Ранки стають все свіжішими, вечори підкрадаються швидше. езон виведення маток 2021 наближається до завершння. Омріяна прохолода стає тривалішою. На пасіці Івана Запухляка завершаються роботи. Більшу частину літа ми не бложили, бо роботи цього року, особливо на матковивідній пасіці було ого-го-го.

Поки ми намагаємося дати раду з пізнім літнім медозбором, щедрість якого не найменшою мірою пов’язана з вдало підібраним племінним матеріалом, зробимо декілька висновків по цьогорічному матковивідному сезоні.

Перше, що хотілося б зробити, це подякувати нашим давнім та новим партнерам за розуміння та налаштування на продуктивну співпрацю. Цей сезон завдяки організаційним висновкам з попередніх років був на матковивідній пасіці продуктивніший, ніж в попередні роки.

Ви часто запитували, як ми пакуємо матку для пересилки. Послідовність процесу в двох фото нижче.

Друге, це зворотній зв’язок. Матковивідна Пасіка Івана Запухляка має на меті зробити бджільництво більш продуктивним і тому нам важлива думка щодо того настільки вдало був підібраний матеріал, як перезимувала сім’я з новою маткою, яка продуктивність сімей.

Якщо людина захоплена своєю професією чи хобі, то з нею легко порозумітися, а якщо налаштована на знеціненння то в такому випадку все не так. Ми раді, що в цьому матковивідному сезоні навколо Пасіки Івана Запухляка зібралося багато захоплених і знаючих бджолярів. Це дало змогу більш раціонально розподілити ресурси та уникнути збоїв у виробництві плмінного матеріалу.

Тема штучного осіменіння бджолиних маток стає все більш цікавою для промислових та любительських пасік. Однак в цьому напрямку є ще де працювати. Ми очікуємо останні партії бджолиних маток і качаємо мед, якого виявилося трохи більше, ніж ми очікували.

Перші весняні роботи на пасіці набирають обороту. Попри те, що прогноз нестабільний і ще можуть бути похолодання, потроху починаємо оглядати результати зимівлі та робити замітки в довготривалих спостереженнях за Кордованом, Бакфастом а також Італійкою та Кордованом.

Один з точків в цілому показав непоганий результат, який Пасіка Івана Запухляка зафіксувала на коротке відео

Докучали миші, а також одна сім’я з іошкою не перезимувала. Беручи до уваги погодні виклики, а саме цей вулик дуже засипало снігом, цей точок перезимував добре. Кормів достатньо, розплід є. Всі сім’ї Бакфасту, Карніки, Італійки та Кордовану , а також серпневі відводки вийшли із зимівлі добре.

Дещо детальніше спостерігаємо на точку Бакфаст, бо ретельно збираємо досвід з цими бджолами.

Два коротенькі відео по Бакфасту можна переглянути тут і з маткою шо з 2018 року тут

Тому формуємо пропозицію маток Карніка, Бакфаст на сезон 2021, а також збираємо попередні замовлення.

Тепер конкретно до матковивідної справи. В нас вона базується на використанні інструментального осіменіння та утримання порід, ліній, комбінацій у чистоті, на застосуванні міжпородної або міжлінійної гібридизації для видення маток з обов’язковим тестуванням отриманих маток в різних мікрокліматичних умовах для виявлення найкращих комбінацій. Всі наявні групи сімей бджіл умовно розділено на дві групи та точки. Принцип поділу наступний:

-сірі бджоли (Карніка, Карпатка, Кавказька)

-жовті бджоли (Італійка, Кордован, Бакфаст).

І в цьому місці мав би бути свист та зіпсовані помідори у бік оратора, що для більшості практикуючих пасічників означає неприпустиме сусідство різних порід бджіл в межах однієї пасіки. Для пересічного пасічника любителя, який дещо перевантажений інформацією про автохтонні породи бджіл та місією підтримувати локальну бджолу, це виглядає дивно і незрозуміло. Таке сприйняття інформації пов’язано з тим, що досвід використання інструментального осіменіння бджолиних маток висвітлений однобоко переважно в негативному контексті, як щось неприродне та непотрібне для людини, що медитує на своїй пасіці і приходить туди за позитивними емоціями. Але саме використання ШО чи штучного інструментального осемініння бджолиних маток в роботі дозволяє нам утримувати їх в чистоті навіть на на одному точку. Опускаючи емоційний та естетичний контекст бжолярства, нагадаю, що виробництво меду це процес, де важливою мотиваційною складовою є отримання меду та продуктів бджільництва, що дозволяє отримувати від пасіки не тільки естетичний, а й прагматичний ефект.

Тому опишемо лінії та кроси які були використані в розмноженні на точках Пасіки Івана Запухляка.

Почнемо з відомої і найбільш контоверсійної за підсумками 2020 року — Карпатки, з якою ми працювали тривалий час. Результат можна охарактеризувати як перемінний успіх з сюрпризами. Карпатка навчила нас добре боротися з роїнням, допомогла розвинути пасіку до пристойних розмірів. Сюрпризи та несподіванки, що супроводжували розведення Карпатки спонукали більш професійно зайнятися маткарством. Тривале тестування сімей Карпатки показало проблеми з якими стикаються пасічники при тривалих дощових днях та відсутності кормової бази. Була можливість тестувати Карпатку в умовах рівнинної Польщі, де вона в результаті програвала іншим сім’ям по корисних характеристиках.

Деякі зауваги по Карпатці, можна прочитати в попередніх постах тут. Досвід з Карпаткою показав, що треба вчитися далі, рухатися в бік інструментального осіменіння та шукати нові можливості для комбінацій. Знайомство з Карнікою та розуміння того, що треба експериментувати, спонукали до створення міжпородної комбінації Карніка_Карпатка і навпаки.

Це було три роки тому, але досвід вартий, щоб його описати. У 2017 році ми використовували Карпатку лінії Захар для схрещувань з штамом карніки Тройзек та карніки Хіндерхофер. Що отримали? Деякі матки вибракувались через роїння, але в загальному ця група дочок від цієї комбінації добре себе показала по розвитку та медозбору. В результаті залишилась кілька найкращих і найбільш продуктивних сімей, які могли бути використані в якості батьківської сторони.

Далі більш детально про Карніку. Наступну комбінацію за нашими спостереженнями, можна вважати базовою у напрямку Карніки в українських реаліях. Це австрійська лінія Сінгер (178/17 – AC5/13), дочки від якої показали найкращі результати за результатами 2017 року. В 2018 році були створені наступні мікролінії:

-Сінгер-ins-Пріма(210-14)

-Сінгер-ins-Хіндерхофер(19-25-584-14)

-Сінгер-ins-Сінгер(інбрендна)-для збереження ознак.

Також на базі придбаних маток Карніка

-Тройзек-Целле(6-1-2204-2015)-ins- Хіндерхофер(19-25-584-14)

Дочки від цих материнок, що були виведені на пасіці Івана Запухляка, роз’їхалися в різні українські регіони на медові пасіки. Зворотній зв’язок показав, що ці комбінації виправдали очікування пасічників і дали чудові результати по медозбору. Базуючись на цьому досвіді, надалі ми використовували наступні лінії в якості батьківських: Карніка Скленар 915(99-147-181-2017), Карніка Пернер(99-120-71643-2014) та Карніка Тройзек Целле(6-1-2204-2015), а також лінію кавказьких бджіл КР(Красна Поляна). Для інструментального осіменіння було отримано неплідних маток від комбінації Карніка Хольткамп(11-1-4651-2017)-інс-(7-176-26-2015). Розвиток цього напряму у 2020 році дав наступні комбінації:

-Сінгер-Пріма-ins- Хіндерхофер(19-25-584-14)

-Сінгер-Пріма-ins- КР(Красна Поляна)

– Сінгер-Пріма-ins- Скленар 915(99-147-181-2017),

-Сінгер-Хіндерхофер- ins-Тройзек-Целле(6-1-2204-2015)

-Хольцкамп(11-1-4651-2017)-інс-(7-176-26-2015)-ins Пернер(99-120-71643-2014)

Матеріал від цих комбінацій був використаний у виведенні маток для перевірки передачі ознак ще у 2019 році та певна частина маток інструментального осіменіння була відправлена на дружні пасіки для тестування. Навесні та впродовж літа Пасіка Івана Запухляка отримала попередні позитивні результати зимівлі і медозбору. Тому ці мікролінії були запущені в репродукцію в 2020 році.

У тих хто дочитав до цього моменту може виникнути запитання: Для чого ці всі маніпуляції з різними лініями?

Відповідаємо. Як показує узагальнений і описаний (задокументований) досвід, щоб утворити власну лінію бджіл, що найкраще себе проявить у роботі в певних мікрокліматичних умовах, потрібно 6 різних за походженням ліній бджіл.

Відносно міжпородного кросу Карніка_Кавказ, то хочемо зауважити, що це унікальний досвід контрольованого парування в Україні з оцінкою продуктивності та ефективності передачі корисних ознак. Результати цього експерименту, показують недооцінену роль гібридизації в бджільництві.

На цьому про сірі бджоли коротко все. Переходимо до іншого вагомого для Пасіки Івана Запухляка доробку та практичного досвіду з бджолами, які об’єднують у групу жовті бджоли.

Якісні переваги кросс-бридінгу дуже добре показали результати роботи над такими бджолами як: Бакфаст, Італійка та Кордован. Бакфаст – це один з найбільш скандальних пазлів в селекції, що є результатом схрещування різних порід бджіл з виділенням корисних ознак та подальшим розведенням. Кожен селекціонер має власні напрацювання в роботі з цими бджолами тому підбір наступних комбінацій більш прискіпливий, ніж у Карніки. Як і в кожному дослідницькому процесі бувають промахи, тому для Бакфасту є обов’язковим тестування комбінацій. Знайомство з Бакфастом у 2017 році в Польщі і подальша робота з ним показали велику перспективу у розведенні, а саме в напрямку виведення бджіл з повною відсутність роїння. Першою комбінацією в матковивідному досвіді була В13(BZF) з якої почалась активна селекційна робота. Нащадки працюють в різних комбінаціях станом на 2020 рік. Впродовж цього часу селекції задокументовано кілька схрещувань як і в Польщі, так і уже на українській пасіці. Дочки від В13 (ВZF) були осіменені В46(BZF) і ця комбінація та дочки працювали на польській пасіці. Але для кращого ефекту передачі корисних ознак в 2018 році були створені кілька інбрендних маток з використанням трутня В13 (ВZF). Це дещо знизило життєздатність сімей, але їх дочки були однорідні і просто вражали результатами на медовій пасіці. Далі робота тривала з підбором найкращих трутнів для подальшого розведення. Були отримані неплідні матки від комбінації В03(GBI) fk B100(KAA) та осіменені трутнями від інбрендної комбінації (BZF). Так як, в українських реаліях цим маткам ми не надали власного цифрового коду, то було використано походження материнської сторони і цій комбінації був присвоєний код В3(ZII), а інбрендним маткам надав код В13(ZII). Ці дві материнки дали початок великій кількості дочок, які добре проявили себе в медопродуктивності, але для подальшого розвитку потрібно було інші комбінації для роботи. Ситуація для подальшого розвитку була не дуже оптимістичною. Це повязано з тим, що матковивідні пасіки мають досить обмежені можливості щодо отримання якісного матеріалу для подальшої селекції. Ситуація з придбаним в Україні тестовим матеріал була не дуже зрозумілою, з’явився досвід із шахрайством та підміною матеріалу. Задокументований досвід з матеріалом В34BZF та В18 RKR, який давав різношерстих дочок з не притаманною злобливістю Бакфасту давав підстави вважати, що реальний отриманий матеріал і опис до нього відрізнявся. Це змусило змінити стратегію на матковивідній пасіці і повернутися до перевірених комбінацій та матеріалу. Одночасно позитивні результати української селекції Бакфасту ускладнював той факт, що селекційна робота в Європі над пошуком вароарезистентних бджіл, посилила тенденцію до темного Бакфасту. Нові версії Бакфаст були більш темними, що досить спантеличило українських пасічників, які вже звикли до продуктивної жовтої бджоли. Після чергових підмін, фальшування та поширення недостовірної інформації про Бакфаст в українському сегменті інтернету, ми не відмовилися від роботи з цими бджолами. Почали шукати однодумців і нові шляхи розвитку. Так як лабораторія осіменіння маток мобільна, то Пасіка Івана Запухляка практикує роботу на виїзді у пасічника, що планує власні комбінації. В одній такій поїздці вдалося осіменити маток від В13(ZII) голландським Бакфастом від Анатолія Коняєва, а саме трутнем від В24(АКО)-ins-B3(VKO), родовід яких ведеться з 1962 року. І ця комбінація іменується зараз як В134(ZII). Незважаючи на інформаційну піну, роботу з Бакфастом було продовжено. Інші комбінації Бакфасту в 2019 році, робилися під запит і щоб уникнути непотрібного різноманіття на матковивідній пасіці були передані замовникам, що віддають перевагу цій комбінації. З цими пасіками є зворотній зв’язок і можливість спостерігати характеристики бджолосімей Бакфасту з метою продовження селекційної роботи з комбінаціями.

На Пасіці Івана Запухляка у 2020 році велася селекційна робота з такою популярною породою як Італійка. Позитивний досвід пасік по цілому світі, в різних мікрокліматичних умовах зацікавив нас і ми взяли в роботу Італійку (коли?). Для осіменіння було добуто кілька неплідних маток і зразу стало питання чим осіменити даних маток. Не маючи багатого практичного досвіду, але керуючись експериментаторським чуттям, ми з замовником вирішили використати трутні окремо Карніки, Кавказянки і Бакфасту. У цій селекційній історії материнська сторона – це Італійка Ассіолі. Було отримано по кілька маток кожної комбінації і результати були відправлені замовнику. Для продовження експерименту ми привили партію маток від Італія_Бакфаст та Італія_Кавказ. Після обльоту по 3 штуки дочок залишили зимувати. Результат нарощування відводків в зиму, хороша зимівля, сильні сімї спонукав нас цікавитися цими італійськими бджолами.

Одночасно була одержана цікава матка італійки 513 лінія Кантоні і Отані. Після підсаджування матки та виходу її перших бджіл побачили цікаву жовтизну. В процесі пошуку в іншомовних джерелах щодо особливої жовтизни італійки, дізналися, що відповідальним за це особливе забарвлення має ген Кордован. Лінія Кордован селекціонується у США і відома як “Золота бджола”. Нащадки 513 лінії були виведені в США і привезені в Італію для створення комбінацій з місцевою Італійкою, але вже під морфометричний стандарт саме Італійки не підпадали через селекційні процеси з нею, тому були названі Італійським Кордованом. Далі потрапили в Україну, бо зацікавили власників пасік, що мали медозбори з соняшнику. Так були виведені українські дочки Кордована для роботи на соняшнику і результатами роботи підтвердили статус італійки як промислової бджоли. Звичайно, Пасіка Івана Запухляка не могла пройти повз таких продуктивних бджіл. Ми шукали пару для отримання саме Кордована, тому що актуальним є пошук продуктивної бджоли для пасік півдня та центру України. В результаті знайшли двох потенційних претендентів. Матки від Кордована Каліфорнія та матки від людини яка говорить що багато років займається Кордованом. Так були отримані 6 тестових комбінацій на основі отриманого матеріалу. Попередні результати можна буде отримати весною після зимівлі. Кілька дочок Кордована від комбінацій 2020 зимують в сім’ях і тест буде одразу по дочках. Це цікавий досвід селекції та ми сподіваємося на те, що чудова пропозиція для пасік, де медозбір відбувається в жарких та посушливих умовах.

Коротко повернемося до наших пошуків з Італійкою. Обмеження по отриманні селекційного матеріалу не дають можливості широко розгорнути роботу, але певні результати все таки є. Матка Італійка, що походить з італійської Тоскани, яка має класичне притаманне Італійці забарвлення (сіра з трьома жовтими тергітами), також тестується на пасіці разом з кількома дочками. Чому Пасіка Івана Запухляка зацікавилася цими бджолами. Звіти кліматологів показують, що клімат України стає влітку все більш посушливим і жарким, тоді коли в окремих регіонах пік медозборів. Це змушує мати в резерві рішення для медових пасік.

Крос Італійка – Бакфаст має теж непогані перспективи для подальшого розведення в контексті потепління та посушливості. Ми використали його в якості батьківського для приливу в тестований цьогорічний матеріал Бакфасту. Дочки від В140(ТR), B69(BZF), В11(КОY), були осіменені в цьому сезоні трутнями від кросу Італія-Бакфаст. Результати цього тестування покажуть, які комбінації добре себе проявлять. Відслідковування батьків дає змогу вивчати механізм передачі корисних чи не зовсім ознак і мати власний практичний досвід. Але це вже буде описано у підсумках наступний матковивідного сезону 2021 року.

На завершення про плани щодо перевірених комбінацій і ліній.

На сезон 2021року плануємо далі працювати та розширювати клієнтську базу. Плануємо на заселення 400-500 маткомісць що дасть змогу вийти на 1000 маток за сезон та вийти на 150 робочих сімей. В якості материнських для інструментального осіменіння та для маток вільного парування будуть наступні лінії.

Карніка

-Сінгер-Пріма-ins- Хіндерхофер

-Сінгер-Пріма-ins- Скленар

-Сінгер-ins-Сінгер

-Хольтцкамп-Пернер.

Батьківською стороною для інструментального осіменіння планується використати Скленар 915, Тройзек-Целле, Хіндерхофер, Хольтцкамп та для насичення цими трутнями матковивідної пасіки.

Для Бакфасту це будуть В134(ZII),В3(ZII), В140TR ins It/B13

Італійка та Кордован будуть в експериментальному статусі і плануються малими партіями для інструментального осіменіння. Матки вільного спарювання за попереднім замовленням. Також Пасіка Івана Запухляка має можливості для виїзду на пасіки за попередньою домовленістю. Консультаційна та дорадча опція на основі отриманого досвіду чи практичних порад щодо підсадки маток також доступна.

Передчуття зимових свят підштовхує до підведення підсумків року, що минув. Також це час для підготовки і планування на наступний сезон. Пасіка Івана Запухляка аналізує здобутий досвід та визначає напрямки роботи на наступний сезон.

Робота на матковивідній пасіці є завжди, не залежно від пори року. Однак місяць лютий, після довгих Новорічний та Різдвяних Свят, є умовним початком сезону, коли формуються більш чіткіші плани щодо матковиробництва на весняно-літній сезон 2021.

За результатами минулих сезонів хочемо зауважити, що планування досить спрощує діяльність на матковивідній пасіці. Але перш ніж запланувати нове, варто підсумувати результати матковивідного сезону 2020 року. А тоді, осмисливши досвід, братися до реалізації нових ідей. В загальному те, чим ми займаємося на матковивідній Пасіці Івана Запухляка можна об’єднати в такі напрямки: основний – це матковивідна справа, інструментальне осіменіння маток та додатковий медове виробництво за допомогою якого ми тестимо виведених маток.

Почнемо з другого, так як мед та продукти бджільництва є основною ціллю пасіки. Бджоли різних порід, яких ми розводимо на нашій пасіці, проходять тестування на точках пасіки. Ми досліджуємо їх можливості щодо медозборів і отримуємо мед для власного споживання.

В місці, де знаходиться наша матковивідна пасіка, всі впевнені, що там де є вулики має бути мед. Тому ми реалізуємо зібраний мед та окремі продукти бджільництва. Маємо невелику мережу постійних покупців, що щороку закуповують улюблені сорти меду для власних потреб та на подарунки. Ці покупці меду добре знайомі із можливими сортами меду з нашої пасіки і є своєрідною фокус групою, завдяки якій ми отримуємо зворотній зв’язок щодо якості продукції. Пасіка в умовах Прикарпаття має досить скромні об’єми щодо медового виробництва відносно пасік півдня чи центральної частини України. Однак наявність хорошого племінного матеріалу дозволяє отримати більше меду з однієї сім’ї в порівнянні з іншими пасіками передгірної місцевості та мати невелику частину меду для реалізації постійно. Медова карта, якщо можна так висловитися, від Пасіки Івана Запухляка має різноманітні сорти меду, так як маємо точки у трьох дещо відмінних мікрокліматичних умовах. Тому маємо широку палітру смаків меду з Прикарпаття, включаючи унікальні та рідкісні сорти лісового та падевого меду. Такий концепт розміщення точків дає можливість отримання кращої картини продуктивності по групах тестованих сімей та розуміння напрямків для подальшої селекційної роботи.

Як досягається такий результат ми досить детально розповімо у другій частині наших підсумків 2020 року, де детально підсумуємо результати інструментального осіменіння та аналізі ліній і кросів, що використовувалися на Пасіці Івана Запухляка.

Доцвітають липа, малина і більшість лугових медоносів, мед цього року для більшості регіонів в Україні матиме особливий смак та цінність.

Матковивідна пасіка Івана Запухляка крім традиційного продукту бджільництва продовжує працювати з матками. Ми виконуємо наші замовлення на матки ШО згідно можливостей та послідовностей зголошення. Цього року зросли запит та цікавість, до ще не давно екзотичної Золотої бджоли. Ми працюємо з матеріалом італійки та кордована, щоб зрозуміти можливості використання цієї породи для медозборів в Україні.

• 

Ще недавно екзотичні Бакфаст, Кордован, Італійка демонструють свої переваги для певних типів медозборів. Значна частина запитів пов’язана з пошуком витривалої бджоли для довгих взятків. Для тих, хто цікавиться ми пропонуємо звернути увагу на комбінації Кордован та Італійки, які ми осіміняємо і тестуємо на нашій матковивідній пасіці.

Позитивні відгуки по цих матках, в тому числі штучного осіменіння, дають підстави вважати, що даний тип бджіл добре себе почуває і є найпродуктивнішим в умовах півдня та центральних областей України.

В цьому сезоні є також добрий попит на маток Карніка та Бакфаст.

Дещо екзотично виглядає зовсім жовта бджола від Італійки чи Кордован, однак цей вигляд не заважає оцінити переваги для певних типів медозборів. Пасіка Івана Запухляка використовує штучне осіменіння бджолиних маток, що дає змогу отримати більш прогнозовані результати.

• 

Для виведення маток, так званої золотої бджоли Пасіка Івана Запухляка використовує як наявний в Україні, так і завезений з Італії та США матеріал.

• 

Ще трохи відео огляду що до чого на Пасіці Івана Запухляка https://www.youtube.com/watch?v=xw_rz8Tz2Uo

Також результати Бакфасту при несприятливій погоді на ріпакуhttps://www.youtube.com/watch?v=pDPMH-eoVBo

Як бачите Пасіка Івана Запухляка попри кліматично-попгодні перетрубації продовжує процес виводу маток. Для замовлення маток та уточнення термінів контактуйте будь ласка з Пасіка Івана Запухляка через сторінку у Фейсбуку

А сьогодні поговоримо трохи про породу Бакфаст, переваги якої добре відомі пасічникам південної та східної частин України. Не про саму породу, а про актуальні комбінації та трохи практичних зауваг щодо цієї породи бджіл.

Відео з візуальною розповіддю з одного з точків можна знайти на YouTube каналі Пасіки Івана Запухляка

Це відео відповідає на популярні питання про походження, вигляд та поведінку комбінацій бджіл породи Бакфаст у умовах України. А також декілька слів про можливості Пасіки Івана Запухляка щодо породи Карніка з 10 хвилини відео.

В таких перманентно кризових умовах якісні характеристики матки справді мають важливе значення.

Весна вступає у свої права і попри екстримальність життя в середовищі людей на пасіці справи ідуть більш спокійно. Багато важливих речей ми дізнаємося завдяки спостереженню і порівнянню.

Короткий огляд з одного з точків тут

Поступово ми наблизилися до старту нового матковивідного сезону. Трохи про бджолину педагогіку, або трохи практичних порад для матковивідної пасіки.

Більше інформації про виховання бджіл тут

Наш ютуб канал Пасіка Івана Запухляка в цьому місяці перетнув позначку у 100 підписників. Ми надихаємося цим і створюємо цікавий контент з практичними порадами та актуальною інформацією далі.

В ранньовесняний період, коли можливо скорочення вологості повітря через раптові різкі потепління, бджоли особливо потребують додатково води. В цей час бджоли активно вирощують розплід і потребують пилку і води. Через те, що для бджіл не завжди видається можливість літати у пошуках води (віддаленість водойм, різкі зміни погоди) варто облаштувати напувалку (яку ще називають поїлка) на пасіці.

 

Подбати про воду на пасіці просто. Для цього слід облаштувати в захищених від вітру та добре прогрітих місцях лотки з водою. Пасіка Івана Запухляка використовує у якості ємностей лотки склеєні з екструдованого полістиролу, що використовуються у якості дашків для нуклеусів. В якості наповнювача є два варіанти: перший з хвойної стружки, другий з лісового моху. Використання цих матеріалів робить доступною велику зволожену поверхню та допомагає бджолам утримуватися на поверхні та  не тонути в імпровізованій водоймі. Щоб ємності не переверталися під час поривів вітру використовуємо звичайні дрова у якості утяжувача.

Якість води є важливою причиною облаштування наких напувальних станцій. Можна використовувати сіль у кількості 2-3 столові ложки на відро води.   Поєднання солі та моху дає можливість покращити мінеральний склад води та покращити антисептичні характеристики такого пристрою. Це треба робити і ще тому, щоб не виснажувати бджіл пошуками води у калюжах, ставках по берегах рік.

 

Такі напувалки можна використовувати весь ранновесняний період. З настанням стабільної теплої температури та можливостями приносити нектар потреба в таких системах відпаде. Пасіка Івана Запухляка має точок, що розташований на відстані близько 100 метрів від природної водойми, тому використовує ці пристрої тільки до настання стабільного потепління.

 

 

 

Судячи з прогнозів та реальної погоди на цей вікенд на пасіці Івана Запухляка весна іде, але трохи шпортається. Пятничний  день був теплий і приємний. В суботу вже сніжить. Кажуть, що бузьки (лелеки), що прилетіли 19 березня ще трохи снігу по дорозі прихопили.  Тому актуальним є досвід підігріву вуликів, минулорічне відео

Декілька цьогорічних відео з Пасіки Івана Запухляка. Про зимівлю в січні 2020

зимівлю нуклеусів в приміщенні від 09.02.2020

обліт в лютому 2020 

проблеми з небажаними гостями пасіки від 12.03.2020

20 березня 2020 року вже ввійшов в історію як день з дуже теплою погодою. тому декілька слів про досвід облаштування лотків з водою на пасіці.

Це деревяні лотки з стружкою чи мохом і залиті водою.

Бджоли мають доступ до води та не тонуть в такій конструкції.

 

Можлива версія з мохом, яка виглядає трохи натуральніше і ніби замаскована.

Але на лотку з стружкою краще спостерігати процес.

Тепла погода дала можливість зробити ще пару фото з роботи на пасіці.

Як тільки пригріває сонце, бджоли максимально активізуються, збирають пилок. Подібно цього року буде мед з підсніжників та інших первоцвітів.

В п’ятницю літали бджоли, в суботу налетіли білі мухи.

А в неділю все засипало зовсім.

Березнева погода може бути дуже навіть примхлива, тому це треба враховувати плануючи роботи на пасіці.