beequeen

Коли хочеш мати добрі взятки меду, мусиш потурбуватися про працьовиту бджолу. Принципи «на око», «та якось буде» чи «ми завжди так робили і нічого» тут, на жаль, не спрацьовують. Треба трохи заглибитися у родовід бджіл, за якими доглядаєш, зрозуміти, які сильні й слабкі сторони мають породи бджіл, що формують пасіку, а також дбати про те, щоб біографія матки була відома. Перевірені й відпрацьовані європейські методи селекції у бджільництві, хоча і з запізненням, але все-таки сприймаються українською бджолярською спільнотою. Інформація про маток контрольованого спарювання зі сторінок теоретичних підручників та практичних статей поволі переходить у практику на різних за розміром українських точках.

Поки в любительській бджолярській спільноті точаться дискусії про справжність маток штучного осіменіння та доцільність виведення маток контрольованого спарювання, ця реальність дуже добре працює на пасіках по всьому світу. З одною єдиною ціллю ‒ отримання бажаної кількості меду чи продуктів бджільництва у конкретних погодних умовах. Матки контрольованого спарювання ‒ це матки чистопородні чи гібридні з відомою не тільки материнською стороною, але й батьківською. Їх можливо отримати в ізольованих облітниках (де ви знайомі з родоводом трутнів), або за рахунок штучного осіменіння, де весь процес під контролем. Існує стійке переконання, що це все дуже важко організувати і краще покластися на матінку природу. Якщо розвивати цю тезу далі, то, можливо, варто віднести наші вулики в ліс і зайнятися бортництвом (яке, до речі, збереглося в деяких локаціях на Поліссі).

Повернімося до виведення маток. Зараз за можливості багато хто організовує чистопородні ізольовані облітники, де отримує маток контрольованого спарювання. Зазвичай це ізольовані (в радіусі 7 км) місцевості, де можна уникнути зальоту трутнів з навколишніх пасік. В Україні це локації, добре ізольовані водною поверхнею (наприклад, острови на водосховищах Дніпра чи в акваторії Чорного моря). Гірські локації можна назвати умовно ізольованими, так як існує висока ймовірність зальоту трутня чи рою, незалежно від висоти чи залісненості місцевості. Як відомо, острівних територій не так багато, щоб вони були доступними. Тому інформаційна перевага власників і організаторів таких облітників використовується більше для спотворення значення іншого методу контрольованого спарювання.

Інший метод контрольованого спарювання потребує певних знань, твердої руки та обладнання (про яке ми писали тут). Це інструментальне осіменіння бджолиних маток, яке проводиться в лабораторії під мікроскопом. Звичайно, справа на перший погляд непроста, але має свої переваги в умовах, де щільно розміщені пасіки різної величини. Основна перевага методу ‒ за умови вмілого використання дає змогу отримати 100%-ну чистоту спарювання, чого не дає жоден з інших методів. Вкиди (даруйте, але інакше це назвати важко) про те, що матки штучного осіменіння є неповноцінними, швидко підхоплюються фейсбучною спільнотою, блогерами-ютуберами і окремими представниками пасічницьких організацій передовсім задля хайпу (бажання отримати вигоду на події, до якої не маєш жодного стосунку). І тут ми з лабораторії виходимо на поле конкурентної битви вуликів, де відсутність у споживачів достовірної інформації використовується як зброя. Не знаєш, не чув — то слухай мене, я тобі розповім, а ти мені за це постав лайк, та й далі житимеш, не знаючи. Річ у тім, що в сучасних українських реаліях розмістити бджіл, знайти місце для ідеального облітника та ще й зробити його економічно ефективним ‒ справа не з легких. Тому найефективнішим методом розширення власного збуту залишається знецінення альтернативних пропозицій. Так як в ізольованому облітнику матки осіменяються під час вільного обльоту, а при штучному осіменінні ‒ у спеціально обладнаному приміщенні, а саме штучне осіменіння потребує більших часових затрат, то в інформаційних війнах «облітники проти станків штучного осіменіння» наразі перевагу отримують прихильники перших, позаяк мають більше вільного часу. Прихильники ізольованих облітників апелюють до деяких задокументованих (виключно на просторах форумів і груп у месенджерах) фактів негативних відгуків про маток штучного осіменіння. Звичайно, що перші спроби інструментального осіменіння в Україні не завжди виходили якісними (так як наукова ланка у бджолярстві час від часу пробуксовує й досі, особливо в царині нових технологій), тому перше негативне враження закріпилося надійно. Але аграрний ринок розвивається, а бджола ‒ не корова, не коза і навіть не кінь, тому можливості отримати якісний матеріал від сусідів, просочуючись через бюрократичну машину дозвільної документації, трохи простіші. Мовний бар’єр для багатьох не є перешкодою, досвід інструментального осіменіння можна отримати на семінарах або під час особистих візитів на пасіку. Зарубіжні матководи переважно з ентузіазмом діляться своїм практичним досвідом. Технологія штучного інструментального осіменіння сама по собі цікава та економічно ефективна (маєш станок, навики, матеріал ‒ можеш отримати прибуток). Тому багато пасічників цікавляться цим методом виведення маток і останні кілька років частка якісних маток ШО (штучного осіменіння) зростає.

Безперечно, отримання добрих результатів з виведення маток ШО потребує дотримання певних правил та врахування поправки на мікрокліматичні умови й пасіку. Як пройти процес виведення матки з потрібними характеристиками без зайвих втрат? До яких моментів треба бути готовим і на що звернути увагу? Далі про ці моменти.

Основні принципи одержання якісних маток ‒ це, передовсім, підбір хорошого матеріалу і спосіб виведення самих маток.

Візьмімо за початок неплідну матку, яка виведена з дотриманням технології. Існує кілька способів утримання маток до осіменіння: безпосередньо підсадка матки в нуклеус чи відводок і за допомогою інкубатора. Кількість бджіл у нуклеусі має бути оптимальною для догляду за маткою. За розміром нуклеус має бути не менш ніж 120 г бджіл і обсідати по площі не менш як дві рамки ¼ Дадант. Має бути забезпечений кормом, і має бути загороджений льоток для виходу матки на обліт.

Важливими при осіменінні є: вік матки на момент осіменіння, доза сперми і спосіб  введення. Осіменіння проводять у віці не менше 7 діб від народження, а краще 8‒10 днів, доза залежить від технології. Загалом уведення 8 мкл (мм³) сперми одноразово достатньо для трьох років життя матки. Існує також кількаразове введення ‒ двічі по 4 мкл, або навіть двічі по 2 мкл, але кожне наступне введення сперми може бути травматичним, а також потребує додаткового наркозу газом СО². Цей газ сприяє виділенню в організмі матки речовин, які призводять до її передчасного старіння, і надмірна кількість газу може призвести до того, що матка стає трутівкою. Але, в свою чергу, розумна кількість (до 5 хв. за весь час) спонукає матку до швидшого відкладання яєць. Значною мірою догляд залежить і від самих бджіл у нуклеусі.

Молоді бджоли, які добре годують маток, приносячи їм пилок і нектар, сприяють швидкому початку відкладання маткою яєць. Є породи бджіл, особливо місцеві помісі, які погано доглядають за матками. З ними важче отримати позитивний результат. Тому для заселення нуклеусів краще використовувати бджолу більш-менш чистопородну, яка відповідатиме породі маток, які будуть вирощуватися.

Один важливий момент. В інкубаторі догляд за матками відрізняється від нуклеусів. Існують спеціальні кліточки для утримання бджіл з маткою. Стабільність температури, кількість бджіл і наявність корму ‒ це основні фактори отримання якісних маток. В інкубаторах кількість бджіл у кліточці становить від 25 до 100 особин залежно від конструкції. Цим способом отримують маток, не перевірених на яйцекладку, і підсаджують їх у відводок для початку яйцекладки і її утримання.

Сам процес осіменіння триває від 2 до 5 хвилин. Залежить від обладнання і вправності осіменатора. Важливими є стерильність, якість трутня і сперми. Інструмент має бути стерильним, щоби зменшити ймовірність зараження маток. Якість трутня – це окрема тема, але сперма повинна відбиратися зрілою і не містити мукусу. Наявність мукусу може спричинити закупорку яйцеводів матки та її загибель. Після осіменіння матку мітять і повертають до бджіл, звідки була забрана. Протягом 48 годин матка засвоює введену сперму, тому не варто проводити жодних маніпуляцій з нуклеусами чи кліточками. Якщо матка була травмована чи інфікована, то за цей час вона зазвичай помирає. Якщо все пройшло вдало, то початок яйцекладки стартує на 6‒10 день після осіменіння. Досвід європейських осіменаторів показує, що відсоток виходу маток становить 85‒90% від загальної кількості. Це дещо вищий, а часом і значно вищий показник виходу маток, аніж буває на облітниках. Задокументований кількарічний досвід на Пасіці Івана Запухляка підтверджує цю тенденцію високого виходу маток порівняно з матками природного обльоту. Ми практикуємо обидва методи та документуємо їх результати.

Отримання штучним осіменінням матки, яка сіє чи вже на печатному розплоді ‒ це лише половина справи. Бо є ще один недостатньо описаний момент, який настає після того, як матка з матковивідної пасіки потрапляє безпосередньо на пасіку з виробництва меду. Цей нюанс потребує певних знань і дотримання правил і стосується підсадки новоприбулої матки в сім’ю. На цьому етапі, на жаль, негативні сценарії трапляються найчастіше. Тому важливо передовсім використовувати способи, що унеможливлюють попадання в відводок відкритого розплоду або старої бджоли. Рамки з печатним розплодом потрібно підготувати заздалегідь і на 8 днів перенести їх в магазинну надставку, аби всі яйця й личинки перейшли в стадію лялечки. Після чого на таких рамках формуються відводки. Рамки витримують кілька годин, щоб злетіла стара бджола, оглядають на наявність маточників і усувають їх. Далі матку поміщають у клітку для підсаджування на добу. Переконавшись, що бджоли її годують, відчиняють відділення з канді. Через добу бджоли її випускають. Не варто спішити відчиняти клітку. Якщо є спостереження, що бджоли агресивно ставляться до матки, то слід іще раз уважно перевірити наявність маточників або навіть іншої матки у відводку. Можна також використовувати ковпачок, яким ізолюють матку з кількома запечатаними бджолиними комірками і медом. Таким способом можна підсаджувати матку із супроводом, так як деякий час її не буде кому годувати. Далі чекають розплоду і відкривають ковпачок. Проте слід пам’ятати, що бувають випадки (рідко, але все ж таки), коли після випускання з-під ізолятора бджоли все одно знищують матку і закладають на розплоді маточники. Що це означає? Це показує наявність у відводку потенційної трутівки і старих бджіл. Щоб уникнути такої ситуації, відводки варто робити не більшими, ніж на дві рамки печатного розплоду з бджолою. Можна також підсаджувати у відокремлений від основної родини медовий магазин та ставити додаткове дно з льотком. Старі бджоли повернуться в сім’ю, а молодій бджолі дають матку. Після прийняття можна об’єднати магазин з сім’єю.

Проблема в тому, що бджоли трактують матку ШО як неплідну, хоча вона відкладає яйця. І це відбувається тому, що перший час матка ШО не виділяє феромони, які утворюються в польоті матки під час природного осіменіння. Тому можуть з’явитися маточники тихої заміни. Їх потрібно зірвати, а з часом контролювати виникнення нових. Цей процес триває від тижня до півтора місяця. Потому налагоджується вироблення феромонів і матки ШО нічим не поступаються маткам природного парування.

Тут пояснено ситуації, які можуть виникнути, але не обов’язково і не завжди виникають. Розуміння процесу та спостережливість пасічника дозволяють провести успішну підсадку в переважній більшості випадків.

Ще трохи про матеріал від трутня. Важливо розуміти, якою спермою було проведено осіменіння. Для процесу селекції застосовують осіменіння одним типом трутня. Це збіднює різноманіття бджіл всередині колонії, так як у природному спарюванні сім’я складається з груп сестер, рідних по матері, але чужих по татовій лінії. І переважання певної групи створює загальне враження про сім’ю. При осіменінні одним типом трутня бджоли в сім’ї всі однакові. Це добре в селекції, але бджоли це відчувають і хочуть замінити матку. Як показує досвід матководів, що практикують ШО, якщо осіменіння проводити трутнями від кількох (трьох і більше) сімей-сестер, то це збільшує генетичне різноманіття і не спонукає бджіл до заміни маток.

Загалом матки ШО, як альтернатива маткам вільного обльоту, мають свої переваги, що проявляються можливістю отримання бджіл з більш прогнозованими характеристиками. Дочки, отримані від маток штучного осіменіння, здатні істотно покращити загальний стан сімей і дати поштовх до підвищення медопродуктивності пасіки. Навіть якщо ці дочки облітані на місцевих трутнях. Тому варто мати на пасіці кілька маток ШО та їх дочок і на цих бджолосім’ях проводити спостереження. Шкода, що певна тимчасова складність отримання маток штучного осіменіння, головно через відсутність можливості навчання і практики у матководів, підсилюється дискредитацією методу з боку тих, хто мав би його пропагувати. Тоді як штучне осіменіння дозволяє отримати безліч комбінацій, чого складно досягти навіть при використанні ізольованих облітників, бо замінити батьківські сім’ї складніше і дорожче. Ще один момент, який практично не використовують в українських реаліях для отримання маток штучного осіменіння ‒ це приїзд інсемінатора на пасіку. Обладнання для осіменіння досить компактне, а від пасіки, де планують ШО, потрібно тільки приміщення та попередня підготовка.

Контроль спарювання не належав до пріоритетних моментів селекції у бджільництві, тому певним чином був втрачений час і селекційний поступ у матководстві.

Наразі ця тема актуальна не лише для українських бджолярів. У цій ситуації очевидне одне: якщо використовувати інструментальне осіменіння або ізольовані облітники, можна вже за три покоління значно підняти продуктивність сімей та зменшити небажані характеристики. Варто лишень навчитися кооперуватися і відчувати приналежність до спільної справи.

Погода на Стрітення показала, що можливо (але це не точно :)) весна скоро, тому лютнева інспекція на Пасіці Івана Запухляка вже була з планами на весну. Хоч лютий і ніби лютий, але погода дає стабільний плюс.  Ліщина вже викинула сережки, тому є пилок і бджоли вже потроху двіжують.

Для підстраховки вмикаємо невеликий підігрів.

Відео цьогорічного обльоту  з пасіки Івана Запухляка з теплою підлогою з підігрівом тут

Наші спостереження з минулого сезону теж можна переглянути на каналі Ivan Zapukhliak

Ну і пальці догори під відео теж не зашкодять і будуть надихати на нові серії.

Українська бджолярська спільнота дещо надмірно захоплюється пошуком автентики та унікальності, а це деколи заважає їй скористатися досвідом пасічників, які розводять інші види бджіл. У цьому контексті, виносячи за дужки для майбутнього обговорення тему Карніки та Карпатки, хотілося б описати породу, яку розводять всього за кількасот кілометрів від української території. Йтиметься про бджолу, яку називають Італійкою.

Згідно з дослідженнями, після останнього льодовикового періоду на території європейської частини континенту збереглося дві локації, де бджоли вбереглися від вимирання. Обидві ‒ у південній частині Європи. На Балканському півострові збереглися пращури бджіл Карніки та Македонки, а на Апеннінському – бджола Італійська (Apis melifera ligustica), більш відома як Італійка. Збережена бджола після зміни клімату активно поширювалася територією сучасної Італії, аж доки Альпи на півночі не перешкодили її подальшому природному розповсюдженню. Розвиток бджільництва з використанням Італійки виявився настільки успішним, що ця бджола стала найпоширенішою бджолою на планеті. Що сприяло цьому? Розгляньмо сучасне поширення італійських бджіл та характерні особливості їх розведення. Італійку розводять на батьківщині, на території Італії, та експортують в інші частини світу. Зокрема, вона здобула популярність у США, Австралії та Новій Зеландії, де її масово розводять та використовують для медозборів. Також Італійка дає добрі результати на більшості територій Мексики та Аргентини, де є відносно тепла і м’яка зима, за винятком надмірно зволожених територій та високогір’я. Переважно ця бджола продуктивна на всіх континентах у теплому (субтропічному та тропічному) кліматі з м’якою нетривалою зимою і сухим жарким літом. При прямій інтродукції в умовах помірних широт ця бджола зимує гірше. Це пов’язано з тим, що вона не створює щільного клубу і використовує багато корму. Хоча є інформація про лінії, які прекрасно почуваються і є продуктивними в умовах Фінляндії. Це підтверджує її мінливість і здатність до адаптації в різних умовах середовища.

Матки Італійки характеризуються високою яйцекладкою, до 2500‒3000 за добу, що дає змогу нарощувати дуже велику масу бджіл. Походження з теплих широт зберегло здатність виводити розплід до пізньої осені і рано починати нарощення бджоли навесні.

Щодо зовнішніх характеристик, то забарвлення Італійських бджіл варіюється від сірого тіла та жовто-коричневого черевця до яскраво-оранжевого всього тіла. Класична Італійка має три тергіти черевця жовтого кольору. Матки і трутні мають жовті черевця з темним кінчиком, деколи черевця повністю жовті. Ця бджола добре тримається на сотах та складає мед у верхні корпуси над розплодом. Особливістю є те, що печатка меду суха.

Корисною ознакою, яка сприяла розведенню цих бджіл, є їхня схильність до формування сильних сімей. Це дозволяє отримати найбільші медозбори за умови активного і тривалого цвітіння рослин та одночасно створити відводки, завдячуючи унікальній плодючості матки Італійки. За відгуками, ця бджола має спокійний характер та не схильна до роїння. Це одна з небагатьох бджіл, яка в результаті селекції може вважатися промисловою. Італійка не прополісує гнізда та не скріплює восковими перемичками рамки, що дозволяє легко працювати з рамками та корпусами. Має найбільші воскові дзеркальця, що дозволяє виділяти більше воску для будови стільників. Ще одна дуже важлива характеристика ‒ унікальна здатність до чистоти гнізда, що запобігає виникненню хвороб. Особливість будови тіла італійської бджоли дозволяє їй не хворіти на акарапідоз, який часто розвивається в трахеях інших підвидів бджіл.

Одночасно ця бджола може робити сюрпризи на пасіках. Наприклад, в період з перервою взятку та восени матки не скорочують яйцекладки, а продовжують виховувати розплід, використовуючи резерви корму. В результаті це може призвести до виснаження сімей та їх загибелі. А подеколи, за різких змін погоди навесні бджоли не можуть обігріти ту кількість розплоду, що закладають, і це стає причиною хвороб розплоду. У таких ситуаціях сім’ї потрібно скорочувати і забезпечувати відповідною кількістю корму. Однією з особливостей Італійки, на думку пасічників, є погане орієнтування бджіл у просторі, що призводить до блукання пасікою. Також побутує думка, що бджоли цієї породи схильні до крадіжок. Варто розуміти, що ця бджола не використовує слабких взятків на запас, а використовує їх для вирощування розплоду. У помірних широтах Італійка виявляє слабку зимостійкість. Так як маса бджіл у клубі є великою і обсідає велику площу, загальна витрата корму збільшується.

Відтак постає питання: які можливості розведення цієї породи в українських реаліях? Чи можна використати кращі властивості цієї екзотичної за забарвленням та цікавої за поведінкою бджоли для селекції в Україні? Беручи до уваги той факт, що Італійку ввели в програму розведення бджіл Польщі, то відповідь очевидно позитивна. Більш того, погодно-кліматичні умови Польщі та України за температурними показниками та режимом зволоження подібні. Але потрібна селекційна робота та тестування гібридів. До того ж саме по Італійці описаний значний досвід селекції. На думку матководів, це одна з найбільш відселекціонованих з усіх бджіл, що походять з Європи.

Після потрапляння до Америки Італійка за допомогою селекції була адаптована під особливості тамтешнього клімату та медозбору. Одним з напрямків селекції був відбір за кольором. За роки відбору було створено лінії бджіл з яскравим жовто-оранжевим забарвленням всього тіла. Це так звана “Золота Бджола” або лінія Кордован. Її забарвлення спричинює особливість рецесивного гена, а назва походить від кольору шкіри, яку виготовляють в іспанській провінції Кордова й використовують для пошиття взуття. Ця лінія має характеристики Італійки, але отримала додаткову перевагу в яскравості бджіл та маток, що дає змогу швидко відшукати матку. Саме через своє яскраве забарвлення вона стала популярною серед пасічників-любителів.

Ще є лінії Італійських бджіл, які використовуються у США ‒ Старлайн та Мінесота. Ці лінії характеризується високою продуктивністю, сильними сім’ями та незлобливістю, а Мінесота ще підвищеною гігієнічною здатністю.

Існують різні селекційні програми щодо Італійських бджіл. Зокрема, в Китаї виведена лінія, яку використовують для одержання маткового молочка, так звана Молочкова бджола. Ще варто згадати про історію створення бджіл Бакфаст, де базою є Італійські бджоли, схрещені з Темною європейською бджолою. Ця комбінація була стійкою до ураження акарапідозом та в подальшій селекції відомим селекціонером Братом Адамом дала початок селекції бджіл за принципом міжпородного схрещування. Італійські бджоли також добре схрещуються з бджолами різних порід, зокрема Карнікою, що додає гібридним лініям зимостійкості та дозволяє використання слабших взятків порівняно з італійськими. Ще є лінії з комбінаціями з Кавказькими бджолами. Цим гібридним сім’ям притаманні збільшена яйцекладка гібридних маток та підсилення всіх переваг, які мають Кавказькі бджоли, зокрема, пошук джерел взятку та використання слабких медозборів.

У межах сучасної території України на пасіках Італійські бджоли були відомі ще за часів Австро-Угорщини та Польщі. У періодичних пасічницьких джерелах тих часів були оголошення про продаж маток Італійських бджіл. З історичних джерел було відомо, що італійські інженери, які будували залізницю в Карпатах, тримали бджіл, привезених з батьківщини. За часів Радянського Союзу Італійські бджоли були завезені для розведення в післявоєнний період. Але безконтрольне розведення розчинило цих бджіл у загальній масі. Проте в деяких місцевостях у бджіл ще збереглася жовтизна, успадкована від Італійок. У наш час Італійських бджіл використовують на пасіках півдня України, оскільки тамтешній клімат сприяє їх розведенню та утриманню. Також є пасічники, що пробують розводити таких бджіл в умовах Київської, Вінницької та Харківської областей. Зміни клімату та умови медозбору добре підходять до розведення Італійських бджіл. Так як сильні бджолосім’ї можуть ефективно використовувати довгий і сильний взяток із соняшнику.

Така інформація наштовхує на роздуми про розширення тестування цієї породи в умовах сучасних пасік та виведення адаптованих до українського мікроклімату гібридів. Пасіка Івана Запухляка має успішний досвід інструментального осіменіння маток Італійської породи. Для кращої адаптації були штучно осіменені трутнями Карніка та Бакфаст і облітані на місцевих трутнях дочки ‒ для перевірки зимостійкості та можливого ефекту гетерозису. Хороший розвиток відводків в сезоні-2019 та процес зимівлі дав перші результати. Тестуємо Італійку далі та вишукуємо оптимальні комбінації.

Більшість сортів медів помірних широт є поліфлорними. Тобто при зборі нектару бджоли використовують різні сорти рослин медоносів. Про рослини медоноси їх види та можливості використання в озелененні ми ще напишемо. Про незвичайні для помірних широт букети медів теж поділимося інформацією. А поки детально розглянемо можливості варіантів поліфлорних медів в умовах Прикарпаття в рівнинній частині з домінуванням сільськогосподарських угідь та садів, а також погорбованих заліснених ділянок та заплавних лук.

Найбільш поширені і популярні поліфлорні сорти меду, що можна знайти у якості пропозиції на базарах, ярмарках, а також на інтернет платформах з регіону Прикарпаття є весняний травневий (відомий як майовий), луговий, або різнотрав’я та лісовий. Ще окремою групою і не кожного сезону є різновид лісового падевого меду. Це не рахуючи монофлорних сортів меду, про які ми написали тут.

Зазвичай першим медом сезону є травневий, або майовий мед. Це мед отриманий з цвітіння перших медоносів у дикій природі, садових плодових дерев. Також до рослин медодаїв цього часу застосовують слово первоцвіт. Зазвичай мається на увазі весь спектр ранніх рослин медоносів (), а не якийсь конкретний вид. Букет цього меду може бути дуже різноманітним, бо прямо залежить від часу настання та тривалості сприятливих для медозбору весняних днів. Чим раніше бджоли отримають можливість збирати нектар тим цікавіший буде букет. Часто, особливо в умовах передгірських територій, через нестабільність погоди, кількість товарного меду з цього часу невелика. Що додає йому унікальності. За умов сприятливої погоди (відсутність різких перепадів температур, затяжних дощів) збираючи пилок та нектар з ранніх видів квіткових рослин, верби, кленів, ліщини, вільхи, окремих чагарників (наприклад, глоду, кизилу) садових дерев (черешня, вишня, груша, алича, слива) додаючи присмак кульбаби та мати-й-мачухи. Якщо весна затягнулася, то можлива домішка ріпака. В цій ситуації посилюються тільки антибактеріальні властивості меду, на смак невелика домішка цієї рослини не впливає. Травневий мед традиційно вважається найкориснішим і найціннішим. В умовах різних природних та культурних ландшафтів він буде мати свій смак і аромат так як видовий склад рослин відрізняється. Зазвичай цей мед переважно швидко кристалізується в пастоподібну білу чи молочно-жовту тягучу масу, дуже ароматний та з багатим приємним післясмаком. Майовий медозбір рекомендують вживати в їжу як загальнозміцнюючий та тонізуючий засіб. Ще слід додати, що цей весняний мед має в своєму складі багато різноманітного пилку. Це збагачує збагачує його білковими сполуками, що потрібно враховувати при зберіганні, бо при високих температурах в меді можуть розвиватися дріжджі, що стає причиною збродження цього сорту меду.

Наступний по часу поліфлорний мед який отримують пасіки, якщо немає нагоди отримати монофлорний акацієвий, це луговий мед, або лугове різнотрав’я. Тут джерелом нектару є велике різноманіття лугових трав та рослин з культурних сіножатей. Деякі власники великих пасік додатково підсівають конюшину, люцерну, фацелію та інші медоноси. До них додаються рослини, які вважаються бур’янами і ростуть повсюдно в населених пунктах, такі як буркун, глуха та собача кропива, синяк, конюшина, шавлія, різні види волошки, яснотка, мишачий горошок,будяк, осот, дика гірчиця, суріпка, золотарник. Особливо цікавим є смак різнотрав’я отриманий з природних лучних угруповань з доданням чебрецю, шавлії, різних видів лучних конюшин та волошки. Цікаве рослинне різноманіття лучних, заболочених заплав дає змогу формувати різноманітні смакові відтінки. Мед з лугового різнотрав’я залежно від погодних умов буде більш світлим, ніж темним і зазвичай швидко кристалізується. Цей сорт меду може мати домішки сільськогосподарський культур таких як ріпак, соняшник чи гречка. В такому випадку ці культури домінуватимуть у букеті.

Часто з лугове різнотрав’я домішується квітучими лісовими деревами (акацієві, липи) чагарниками, такими як ожина, малина та лісовими квітковими рослинами наприклад такими як іван-чай. У будь-якому разі цей літній мед може мати широкий спектр смаків і відтінків, є справжнім літнім дарунком для здоров’я.

Корисний цей мед своїм багатим смаком, для людей з слабким імунітетом, фізичним та розумовим навантаженням та для підтримання організму в тонусі.

Більш насичений по кольору та більш сильними вираженим маком є мед з домінуванням лісових медодаїв. Пасіка Івана Запухляка має один з точків саме в такому місці, де збір з лісових рослин суттєво домінує над луговим. Лісові медодаї це глід, дика черешня, черемха, явір, липа, а також малина, ожина, крушина, чорниця. На зрубах, де відновлюється ліс це зарості іван-чаю, вересу та ще цілий букет лісових квіткових рослин. Особливість лісового меду темний на колір, насичений смак, він довго не кристалізується.

Ще однією особливістю лісових медодаїв при сприятливих умовах (не кожного року) є можливість отримання падевого меду. Який ще більш темний, густий та насичений, ніж звичайний лісовий. Падь це цукристі продукти життєдіяльності, які виділяють деякі комахи та рослини при перепадах температур. Зібрана бджолами падь переробляється на багатий мінеральними речовини та вітамінами мед. Він має лікувальні властивості та корисний людям з хронічними хворобами горла та органів дихання, шлунку та кишківника. Виводить токсини та радіонукліди. Однак перед вживанням цього сорту слід перевірити наявність алергічної реакції, а також брати до уваги його калорійність. Падевий лісовий мед відрізняється особливою тягучістю, насиченим солодким смаком та слабо вираженим ароматом.

Принагідно хочемо зауважити, що лісовий мед не має нічого спільного з чисельно присутніми на торгових майданчиках сортами так званого “хвойного меду”. Хвойні породи належать до рослин, які не мають квіток (привіт критичному мисленню), тому не можуть утворювати нектар. Якщо ялиця медує падю, то це темний майже чорний мед, а не цукровий сироп із гілочкою хвої всередині.

Поліфлорні меди переважають у пропозиції товарного меду. Високий відсоток дикорослих трав, чагарників у медозборі пасіки дає можливість отримати дуже приємні на смак сорти меду. Зазвичай ранні поліфлорні сорти мають менш насичені смаки і кольорове забарвлення, ніж літнє різнотрав’я чи серпневий медозбір.

Пасіка Івана Запухляка радить вам краще розсмакувати сорти меду та вибрати той сорт, який Вам до вподоби. Наша матковивідна пасіка в липні-серпні має зазвичай пропозиції з цікавими букетами. Також частину відкачаного меду ми фасуємо у невелику за ємністю скляну тару для проби чи медового сувеніру.

Як вино залежно від виду винограду поділяють на біле, рожеве та червоне, так і мед залежно від домінування медозборів може бути монофлорний (помітно переважає нектар з одного виду рослин) та поліфлорний (у медозборі важко визначити домінуючий медодай). У цій публікації ми більш детально ознайомимося з особливостями квіткових монофлорних медів.

В умовах помірних широт пасіки отримують понад десяток монофлорних сортів, однак в умовах Прикарпаття найбільш популярними є акацієвий, липовий, гречаний та останніми роками соняшниковий мед.

Біла акація, наукова назва Robinia pseudoacacia, дуже поширена як меліоративна культура по ярах і балках, де формує лісозахисні смуги. Трапляється суцільними масивами у листяних лісах. Має пізній початок вегетації, цвіте наприкінці травня ‒ на початку червня, за сприятливого режиму зволоження є досить продуктивним медоносом. В умовах України можливості цього медоносу найкраще використовують у степовій зоні та в лісостепу вздовж Дніпра. В умовах Прикарпаття добрі можливості отримати акацієвий мед мають пасіки на берегах Дністра. Це світло-жовтий, дещо рідший порівняно з іншими сортами мед, який довго не кристалізується, а після кристалізації має пастоподібну біло-жовту структуру. Саме здатність довго перебувати у рідкому стані цінується споживачами. Лікувальні властивості цього меду полягають у сприянні травленню, зниженні кислотності шлунка. Корисний діабетикам, позаяк має оптимальний склад глюкози та фруктози, а засвоєння не потребує участі ферментів. Також діє як заспокійливий засіб, має сечогінний ефект та корисний при хворобах нирок.

Липовий мед, мабуть, є найвідомішим завдяки його лікувальним властивостям. Колір саме цього монофлорного сорту є еталонним медовим. Тенденція останніх десяти років свідчить, що можливість отримати саме монофлорний липовий мед дещо обмежена через раннє цвітіння липи і формування поліфлорних медозборів. Однак в умовах північної та західної частини України, де мікроклімат дещо прохолодніший і види липи починають квітнути в кінці червня ‒ на початку липня, за умов сприятливої погодної ситуації така можливість збереглася. Значна частка різних видів липи в листяних та змішаних лісах, а також в межах населених пунктів дає можливість отримати монофлорний липовий мед з чітко вираженим ароматом та кольором середньої насиченості. Після кристалізації мед стає світло-жовтим. Цінується передовсім за лікувальні, антибактеріальні властивості, а також як додаток до жарознижувальних чаїв. Слід зауважити, що в суцільних лісових масивах за умов сухої та спекотної погоди цей сорт меду може бути з домішкою лісової паді, наслідком чого може бути більш насичений мінеральний склад та темніший колір.

Ще один сорт, не схожий на інші за смаком та кольором ‒ гречаний мед. Цей мед нині відносять до таких, що зникають. Ситуація з посівами гречки є нестабільною, хаотичною, багато де її витісняють більш рентабельні соняшник та ріпак. Однак у деяких областях України посіви гречки є, і пасічники можуть отримати цей насичений за смаком та кольором мед. Гречка ‒ прекрасний медонос, а мед, зібраний з цієї рослини, попри насичений і навіть дещо різкуватий смак містить високий, порівняно з іншими сортами меду, відсоток сполук заліза, які легко засвоюються людським організмом. Тому і спектр застосування цього сорту з лікувальною метою стосується профілактики хвороб крові, відновлення організму після лікування онкологічних захворювань, а також профілактики серцево-судинних захворювань. Гречаний мед допомагає в ситуаціях низького гемоглобіну, а також для підтримання гарного самопочуття людям літнього віку. Цей мед темний і в рідкому, і в кристалізованому вигляді, має дуже насичений, яскраво виражений смак. Часто при невеликих площах гречки мед з цієї рослини потрапляє до поліфлорних сортів різнотрав’я, де присутність гречаного компонента можна відчути на запах. Наявність самозапильних сортів та скорочення площ під цією сільськогосподарською культурою роблять гречаний мед рідкісним та ексклюзивним. Минулих сезонів монофлорний гречаний мед можна було отримати на пасіках Поділля, а в умовах Прикарпаття гречаний компонент був присутній тільки в різнотрав’ї.

Зростання площ соняшника на території всієї України та на заході зокрема зумовило збільшення можливостей для отримання соняшникового меду. Через те, що цей мед швидко кристалізується, а також через його відносно нижчу вартість цей сорт монофлорного меду перебуває на нижніх позиціях у рейтингу популярності. А дарма. Соняшниковий мед має хороші антибактеріальні властивості, а також мінеральний склад, сприятливий для профілактики хвороб травної системи, зокрема для нормалізації роботи шлунка та кишківника. Наявність пилкових зерен та високий вміст глюкози роблять цей сорт добрим додатком до їжі в умовах розумового навантаження, а також для покращення самопочуття. Його колір знаходиться посередині в лінійці медових кольорів, аромат та смак яскраво виражені.

Є ще один монофлорний сорт меду, який потребує певної реабілітації. Це медозбори отримані з ріпака (рапсу). Монофлорний мед, зібраний з цієї культури, має насичений, дещо гіркуватий післясмак, а також пастоподібну структуру після кристалізації. Так як ріпак ‒ це технічна олійна культура, з якої отримують олію або переробляють її на корм худобі, ці властивості чомусь приписують і медові, називаючи його технічним. Так, справді ріпаковий та соняшниковий мед ‒ це сорти, що їх отримують у великих промислових об’ємах за наявності медозборів. І відповідно цей мед потрапляє на подальше пакування для продажу великими об’ємами. Однак це аж ніяк не зменшує цінність ріпакового меду, купленого з пасіки. Родина Капустяних, або Хрестоцвітих як її раніше називали, це справжня скарбниця рослин з антибактеріальними властивостями. Рослини цієї родини їдять, прикладають до рани, присмачують ними їжу, додають до фіточаїв, тощо.  Тому цілком логічно, що ріпаковий мед має чудові антибактеріальні властивості. До речі, ріпаковий мед дуже авторитетний в європейських країнах. В умовах Прикарпаття, ближче до Дністра медозбори з ріпака найчастіше потрапляють до букетів різнотрав’я, де гіркий післясмак цього корисного сорту не відчувається.

Такими є базові відмінності найпоширеніших сортів монофлорного меду. Свої власні медові уподобання можна сформувати тільки якщо спробувати всі сорти, ігноруючи необґрунтовані стереотипи і навіть забобони. Для розвитку культури споживання меду Пасіка Івана Запухляка пропонує різні сорти меду у фасуваннях невеликої ємності.

Матковивідна справа, як і будь-яка інша діяльність, для отримання хорошого результату потребує дотримання певних негласних правил.

У цій публікації Пасіка Івана Запухляка викладе свої міркування стосовно деяких моментів виведення маток, особливо можливостей отримання першої партії маток на продаж. Ми звернемо увагу на можливий час отримання перших маток, важливість якісного матеріалу від трутня, організацію догляду в нуклеусах (зокрема важливість температури), а також на деякі моменти транспортування маток.

Звертаємо увагу на те, що йдеться про кліматичні умови Прикарпаття, де, на відміну від таких частин України як південь та Закарпаття, весна настає трохи пізніше.

Бажання швидше отримати маток на початку сезону та ігнорування деяких погодних моментів призводить до умовного фальстарту на матковивідній пасіці. Часто докладені зусилля та висока мотивація маткарів не підкріплюються очікуваними результатами.

Чому? Розглянемо це на конкретних прикладах. Наприклад, бджоли облетілися навесні 10 березня. Матка починає відкладати перші яйця. Перші бджоли вийдуть через 21 день ‒ це 1 квітня. Якщо в цей період матка закладе трутня, то йому потрібно 40 днів до повної статевої зрілості. Це 10‒15 травня. В цей час можна отримати перші обльоти молодих маток. Ще один чинник, який часто порушує ці розрахунки ‒ це весняна погода, яка має сприяти обльоту. За відсутності бажаної кількості трутнів матки не можуть осіменитися або осіменяються невеликою кількістю сперми. Така матка згодом довго сіяти не буде і до осені є ризик, що вона буде замінена. Проблема матеріалу від трутня трохи зсуває строки отримання якісних ранніх маток. Навіть якщо штучно створити умови, щоб трутень вирощувався до 1 квітня, то не завжди матеріал від нього буде достатньо якісним, щоб осіменити матку.

Інший момент цієї ситуації ‒ це вирощування маток у сім’ях, де недостатньо бджіл-годувальниць. Доки бджоли не зміняться на молодих, маточники не отримають достатньо корму. А це впливає на якісні характеристики і гонитва за ранніми матками ‒ це завжди програш в якості. Отримати перших якісних плідних маток на Пасіці Івана Запухляка можемо не раніше 15‒20 травня, залежно від погодних умов. У разі, якщо весна дуже рання, то строки зсуваються, але не суттєво.

Бажання пасічника на медовій пасіці швидко після зимового сезону створити відводки з матками-помічницями для нарощування бджолиних сімей або наростити бджіл, втрачених взимку, та підготуватися до ранніх медозборів соняшнику та ріпаку є цілком зрозумілим. Для нарощування потенціалу він купує ранніх маток і часто отримує несподіваний негативний результат. Придбані матки зазвичай слабенькі, що врешті знижує результати медозбору. Дуже ранні матки не можуть бути якісними навіть в умовах Закарпаття через вищезгадану відсутність умов для вирощування та осіменіння. Щоб уникнути такої ситуації в умовах ранньої весни Пасіка Івана Запухляка радить замовити маток з минулого сезону, які були виведені в серпні й перезимували. Зазвичай матководи, які практикують зимівлю сімей на нуклеусних рамках, навесні мають таку пропозицію маток на продаж.

Ще одним практичним моментом, важливим для отримання якісного матеріалу, є організація виведення маток. Для якісних маток потрібні відповідні умови розвитку та врахування особливостей мікроклімату. Існує багато способів отримання маток. Ми детальніше розглянемо метод з одноразовим переносом личинок в мисочки як найбільш популярний на матковивідних пасіках. Для хорошого результату потрібно на початок виведення мати сильні сім’ї-виховательки. Їх можна отримати об’єднанням двох безматкових сімей. Для кращого прийому варто використовувати безматкові стартери, які найбільш якісно приймають личинки на виховання. У весняний період та в кінці літа використовується повністю безматковий спосіб виведення маток, а на початку літа з постановкою верхніх корпусів і збільшенням сили сімей використовується спосіб з ізольованою маткою в нижньому корпусі. Навесні, через добу після прививки з сім’ї-стартера личинки переносять в іншу безматкову сім’ю-виховательку, яка має відкритий розплід, і бджоли-годувальниці активно виділяють маткове молочко і годують личинки. А влітку зі стартера личинки переносять у сім’ю-виховательку з маткою. Для бджіл такий прийом виглядає як тиха заміна матки, бо матка в сім’ї обмежена роздільною решіткою. А це сприяє найкращому догляду за маточниками.

Догляд за маточниками полягає у створенні умов для хорошого обігріву, тому що бджолам потрібно щільно обсідати маточники. Не потрібно забувати про обмеження перенесення маточників, це 7‒10 день від прививки. В іншому разі можливий обрив і пошкодження лялечки в маточнику. Багато пасік використовують інкубатори для утримання маточників після запечатування. Також новонароджених маток потрібно утримувати в стабільній температурі ‒ не менш ніж 25 ᵒС.

Тепер кілька слів про такий важливий аспект, як нуклеуси. В умовах матковивідних пасік використовують декілька типів нуклеусів та способів їх заселення. Догляд за маткою під час перебування в нуклеусі ‒ важлива складова отримання хороших маток. Найкращий спосіб заселення, коли на розплідні нуклеусні рамки з бджолою дають неплідну матку кілька годин після виходу з маточника. Такий метод дає змогу створити найкращі умови утримання та оцінити саму неплідну матку і вибракувати малих та пошкоджених. Розмір нуклеуса теж має значення. Сам весільний вулик-нуклеус повинен мати в перерахунку площі соту не менше ½ рамки Дадант. Це означає дві рамки 213 на145 мм або три рамки 145 на 145 мм, обсиджених з усіх боків бджолами.

Особливе ставлення на матковивідній пасіці має бути до трутнів, бо вони відіграють важливу роль в селекції. Стартувати з виведенням маток має сенс, коли вже є печатний трутень. Це приблизно за два тижні після відкладання маткою трутневих яєць. Батьківські сім’ї використовують дочки від найкращих по пасіці сімей з відомим родоводом і не споріднені з материнськими сім’ями. Краще, якщо ліній батьківських сімей більше шести груп. Це створює найбільше різноманіття чистопородних генів та забезпечує насичення території потрібними трутнями. На одну батьківську сім’ю повинно бути не більше 30 маткомісць з кількістю трутневого розплоду 1 рамка ½ Дадант.

Контроль засіву здійснюється на 11‒14 день після заселення або підсадки матки. Після чого здійснюється позначка в журналі про осіменіння. Оцінюється якість запечатаного розплоду, далі відбирається і реалізується.

Пересилання маток ‒ важливий момент. Для безпроблемного транспортування маток використовують спеціальні кліточки, куди з кормом і маткою поміщають 7‒10 бджіл. Це оптимальна кількість для догляду за маткою. Маленькі кліточки для відправки краще зафіксувати в більших коробках, щоб забезпечити резерв повітря, уникнути перегріву та запобігти впливу прямого сонця. У якості корму для пересилання використовується медове тісто-канді з цукровою пудрою. Оптимальна густина тіста ‒ щоб не розтікалося і не було сухе.

Додержання вищезгаданих правил значно оптимізує процес отримання якісних маток та значно розширює можливості планування партій потрібної кількості для наших клієнтів. Пасіка Івана Запухляка вважає пріоритетом отримання якісного матеріалу маток порід Карніка, Бакфаст з відмінними господарськими характеристиками. Що підтверджено їх подальшим використанням для хороших медозборів на пасіках Прикарпаття, Поділля та інших частин України.

Мед належить до цінних харчових продуктів, які у разі постійного вживання в невеликих кількостях можуть позитивно впливати на функціонування організму. Це не ліки, а саме харчовий продукт. І як усі інші харчові продукти в сучасному світі має певні обмеження у вживанні. Так заведено щодо наукових досліджень, що негативні наслідки від уживання досліджують ретельніше, ніж позитивний вплив. Щодо меду, то його позитивний вплив підтверджений часом, а саме ‒ давніми традиціями його отримання та вживання. Мед завжди був символом достатку та здоров’я. У народній культурі згадується також і хмільний мед. Але говорити, що питні меди корисні для здоров’я, все одно, що шукати переваги харчової цінності ячменю у вживанні пива. Тому, відкидаючи складні маркетингові надбудови у просуванні таких продуктів бджільництва як мед, що часто базуються на емоційному сприйнятті продукту як панацеї від усього, зосередимося на харчовій цінності цієї їжі.

Хоча різні сорти меду складаються переважно з цукристих речовин, у ньому також міститься велика кількість мікроелементів та антиоксидантів, які зміцнюють імунітет людини. Більшість дієтологів одностайні в тому, що цукор та цукровмісні продукти негативно впливають на організм. У ході поступового зменшення кількості цукру в раціоні, його невелику частину можна замінити медом. Безперечним є й той факт, що окремі сорти меду можуть цілком замінити синтетичні (отримані штучним способом) харчові добавки.

Як саме утворюється мед? Більшість знає, що у вулику, але просунутися далі у своїй допитливості не ризикує – можуть покусати бджоли. Тому розповідаємо. Еволюційно мед є результатом симбіозу (взаємовигідного існування) комах і квіткових (покритонасінних) рослин. Бджоли отримують від рослин засоби харчування, рослинні організми внаслідок запилення отримують здатність проростати знову. За сучасних умов пошук нових методів отримання овочів і фруктів не обходиться без бджіл та джмелів. Штучні рослинні угруповання теж потребують комах для запилення. Звісно, існують самозапильні рослини та сорти, але частка комахозапильних рослин залишається вагомою як на локальному (на рівні одного господарства), так і на глобальному (планетарному) рівнях. На думку фахівців, близько 80% усіх овочевих та плодових культур, які споживає людство, запилюються за допомогою бджіл. Квіткові рослини приваблюють їх солодким нектаром, який бджоли збирають і вже у гнізді переробляють на мед, складаючи його в комірки стільників.

Мед ‒ це солодка речовина, яка утворюється в результаті переробки нектару, який бджоли збирають з квітів рослин (квітковий мед), або з інших цукристих виділень стебел рослин (падевий мед). Мед ‒ це корм для бджіл, який у бджільництві замінюють на цукровий сироп.

Який склад меду? Він складається з простих цукрів ‒ глюкози і фруктози у різних співвідношеннях, активних ферментів, мікро- і макроелементів та поєднання ароматичних речовин, яке є специфічним для кожного сорту меду. Традиційно мед називають за видовим складом квітів, з яких бджоли збирають нектар ‒ акацієвий, липовий, гречаний, соняшниковий і т. ін. Тут важливо розуміти, що умови, сприятливі для формування монофлорного сорту меду (коли нектар збирається переважно з одного сорту квіток), формуються тільки в окремих випадках. Найчастіше для цього пасіка вивозиться в ліс, де цвіте акація або липа, або на поле, де цвіте ріпак чи соняшник. В умовах стаціонарних пасік частіше отримують різні сорти поліфлорного меду (нектар бджоли збирають з доступних для них рослин). Тут залежно від часу збору та домінуючих рослинних угруповань (луки, ліс, сільськогосподарські угіддя, штучно насаджені поля з медоносами) можливі різні варіанти назв. Залежно від пори року мед може бути весняний (найчастіше майовий, або травневий), або літній (так не пишуть на етикетках, але переважна більшість меду зібрана влітку). Залежно від типу медозбору мед може називатися лісовим або луговим. Також часто на етикетці можна зустріти слова «різнотрав’я» (зібраний з лук та полів з сільськогосподарськими культурами), «квітковий» (коли акцент роблять на цвітінні садів або домінуванні спеціально насаджених медоносів), «падевий» (коли використовується не нектар, а інші цукристі речовини). Усі ці поліфлорні сорти часто мають дуже цікаві смакові й ароматичні букети.

В умовах Прикарпаття найбільш висока ймовірність отримання травневого квіткового меду, дуже різноманітних та цікавих букетів літнього меду у вигляді лугового та лісового різнотрав’я, а також літнього та ранньоосіннього падевого меду. Можливі й поліфлорні сорти липового та ріпакового меду.

Сніг за вікном, грудень на календарі – це час підвести підсумки та скласти плани на наступний рік.

Рік, що минає подарував нам новий досвід, добрі результати та найголовніше дав нові знайомства та  друзів, що розділяють наш інтерес у матковивідній справі та бджолярстві. Це дуже важливо для того, щоб рухатися далі.

Пасіка Івана Запухляка дякує всім партнерам, шанувальникам та читачам за увагу та підтримку. Бажаємо Вам нових професійних звершень, реалізації планів!

 

Сподіваємося на плідну співпрацю у Новому 2020 році!

Ваша Пасіка Івана Запухляка

Результат цьогорічного весняно-літнього сезону пасіки Івана Запухляка це не тільки виведені матки шляхом штучного осіменіння чи вільного обльоту, а і результат роботи сімей з яких сформована медова пасіка. З урахуванням небагатих медозборів, стрибкоподібних перепадів погоди тестові бджолосім’ї відпрацювали цей сезон відмінно. На основі результатів медозбору впевнено можемо сказати, що селекція в бджільництві є важливим елементом доброї продуктивності.

З урахуванням особливостей цьогорічного цвітіння  сортів з переважанням одного виду (наприклад, липи) не вдалося отримати, натомість маємо два цікавих букети. З пізнім падевим (медування ялиці) медом вийшла приємна несподіванка, бо з огляду на погодні умови виглядало, що бджоли вже не зможуть нічого зібрати.

Пасіка Івана Запухляка пропонує наступні види меду:

• майовий, або травневий (перший мед відкачаний в цьому сезоні з букетом ранніх квітів, цвіту садів та глоду). Колір меду жовто-молочний. Ціна 150 грн. за літр
• різнотрав’я з гречкою (час відкачування початок липня; суміш липи, хрестоцвітих, лугових трав та гречки), колір меду класичний медовий. Ціна 150 грн. за літр
• різнотрав’я з луговими травами (час відкачування кінець серпня; шавлія, чебрець), колір з червонуватим відтінком. Ціна 150 грн. за літр
• падевий лісовий мед (ранньоосінній з лісової паді), колір темний, насичений. Ціна 200 грн за літр

На фото сорти вказані в порядку їх описання, фасовка літрові скляні банки. Доставка по місту Івано-Франківськ. Можливість фасовки в подарунковий варіант 100 мл (в якості маленьких подарунків, чи ділових сувенірів). Також можлива фасовка у пластикові відерка для відправки по Україні (різнотрав’я та падевий).

Контакти через електронну пошту чи приватні повідомлення у Facebook

Тихо гупають на землю ранні яблука (ті, що дивом вціліли від природніх катаклізмів), ранки стають прохолоднішими і стає зрозумілим, що осінь десь уже приглядає собі місце на точку. На матковивідній пасіці роботи не зупиняються, але напруга, яка панувала тут ще декілька тижнів тому вже спала. Час братися до підведення підсумків та як би це не виглядало зухвало, складання планів.

Найбільше в цьому сезоні постраждав рейтинг маток штучного осімення, їх чомусь прикарпатські пасічники вважають несправжніми. Бджоли, які не рояться – це несправжні бджоли. Ні, це на жаль не жарт, це цитата з одного поважного бджолярського заходу. Цією секретною інформацією володіють не всі, тому матки штучного осіменіння з пасіки Івана Запухляка цього сезону були доставлені на пасіки України і вже в наступному сезоні будемо мати відгуки. Висновок з цієї ситуації один, професійна та любительська бджолярська спільнота не достатньо володіє інформацією про штучне осіменіння і втрачає через це потенційні прибутки. Блог Пасіки Івана Запухляка буде висвітлювати і надалі тему штучного осіменіння бджолиних маток і свої твердження базувати на фактах, а не емоціях.

Демпінг та недобросовісна конкуренція не дають змоги розвивати місцеву бджолу, оскільки шанси продати матку Карпатку навіть за ціну наближену до собівартості в цьому сезоні були мізерні. Натомість матки ліній Карніка знайшли своїх поціновувачів і пасіка Івана Запухляка після пробних минулорічних підсадок цього сезону має відносно стабільний попит на комбінації Карніки.

Позитивним стало і те, що переляк перед Бакфастом поступово зникає, пасічники, в яких кліматичні умови пасік дозволяють використати переваги цієї породи формують поки вузький, але стабільний попит. Жовта бджола більше не сприймається як загроза. І це радує.

В цілому нестабільність в соціально-політичному житті впливає на ціну та попит на мед і відповідно присутня деяка розгубленість серед пасічників щодо планів розширення пасік. Пасіка Івана Запухляка розцінює цей момент як можливість нарощення ефективності та надалі працює в напрямку покращення якості бджолосімей.