Вже не перший сезон у весни ламається навігатор і вона приходить у наші широти з дуже великим спізненням. Вже квітнуть багато дерев та наступних після первоцвітів квіток, які є медодаями. Будемо сподіватися, що спостерігати таке явище як квітневий сніжок, уже не буде нагоди і ми зможемо запустити матковивідний сезон.
А між тим для всіх бджіл на пасіці, як матковивідній, так і медовій виникла одна проблема, від успішного вирішення якої залежить подальша продуктивність пасіки. Потрібно правильно зреагувати на ослабленість сімей. Бо навіть бджоли, які із цьогорічної зимівлі вийшли середнячками за час весняних снігопадів, морозів та приморозків перетворилися на слабачків. І це досить серйозний виклик, який пасічникам не варто ігнорувати. Пасіка Івана Запухляка поділиться своїми способами порятунку бджолиних сімей, що потрепають від погодних катаклізмів.
На що реагувати і як зберегти бджіл, створивши умови для подальшого розвитку, навіть у таких погодних умовах.
Якщо під час огляду виявлено, що сім’я займає менше трьох рамок, то можливо (але не точно) варто з’єднати сім’ї. Це найпростіше, але не завжди ефективне рішення. Бо в цій ситуації, ми з двох малих проблем робимо одну велику, бо в цей час розвитку бджолиних сімей бджола стара і постійно відходить. Ми з’єднаємо сім’ї, але не прискоримо отримання молодих бджіл. Тому це рішення може не принести бажаного ефекту. Якщо пасічник розуміє, що є час і головне шкода втрачати плідну матку, то можна допомогти такій сімейці, застосувавши пару додаткових заходів з підгодівлі та утеплення.
Насамперед, під час оцінки та виявлення слабкої сім’ї, прикидаємо як її максимально можна скоротити. На цих двох-трьох скорочених рамках має бути корм в полегшеному доступі до бджіл, бо як показує практика не завжди бджолам дає погода дістати мед з-за заставної дошки.
Далі потрібно створити ефект термосу для підтримання тепла у вулика. Для цього Пасіка Івана Запухляка використовує пінопластові заставні до самого дна з двох сторін від бджіл (білі смужки на фото), звичайну поліетиленову або фольговану плівку. Не залежно від системи рамки з бджолами, накриваємо зверху і збоку плівкою, обгортаючи крайні рамки до самого дна. Ущільнюємо заставними з пінопласту та накриваємо теплою подушкою.
Якщо кормів не достатньо, то поверх рамок можна поставити тісто-канді (біла пляма на фото), або влити безпосередньо в рамку цукровий сироп.
Запакований, утеплений та підгодований вулик. Весна 2021. Пасіка Івана Запухляка
Після таких маніпуляцій слід уважно спостерігати та контролювати стан сім’ї. І тоді якщо все ж критичний момент в сильніших сім’ях вже пройдено і починає вилуплюватися молода бджола, то можна ще дещо зробити для порятунку та укріпелення слабеньких сімей. В сім’ю слабачків варто струсити, або змести щіткою пів рамки молодих бджіл з сильної сімейки. На що варто звертати увагу? Краще спочатку добре придивитись і знайти, де молоденьких бджіл в сильній сім’ї найбільше. Ну, щоб не натрусити старих бджіл, а також треба віднайти матку в сильній сім’ї, щоб не перенести в слабку сім’ю. Старі бджоли як правило повертаються у свій вулик і ефекту підсилення не відбувається. А от навіть сотня-дві молодих бджіл суттєво підтримає слабачка. Таке підсилення можна провести кілька раз, ця сотня бджіл не вплине на розвиток сильної сім’ї, а от слабкій буде деяка допомога у виживанні та нарощуванні сили. Коли об’єм бджоли буде такий, що зможе обігріти рамку розплоду, то можна підсилювати самим розплодом без бджіл і цілою рамкою розплоду на виході (виходять одразу молоді бджілки). В такому випадку рамку в слабеньку сім’ю варто поставити на теплий день, а на ніч повернути в сильну сім’ю. Бо розплід, який є на цій рамці без належного догляду та обігріву може пропасти в слабкій сім’ї. Як тільки тепла погода стабілізується, то загроза втрати розпладу зникне, а додання рамок з молодими бджолами допоможе швидше посилитися слабенькій сім’ї та добре розвинутися для медозборів.
Поки березень ще не визначився зі своїм погодним статусом, Пасіка Івана Запухляка все одно готується до матковивідного сезону 2021.
Про електропідігрів ми трохи писали і знімали минулого року, а от про білкове канді та сироп з добавками хочемо більш детально зупинитися сьогодні.
Всі ми трохи заскочені на еко в обох значеннях (бо в нашій мові воно і економно і екологічно), також на натуральності і без добавок та антибіотиків. Всі ці речі важливі атрибути нашого сучасного життя, де змішуються модерні та традиційні речі. Однак, коли люди хапають інформацію по верхах, не заглиблюючись в деталі, то трапляються конфузи та не дуже раціональні ситуації.
У пасічництві цю ситуацію точково можна проілюструвати на прикладі дискусії щодо використання Апібіовіту, відомої харчової добавки для весняної підтримки бджіл. Недавні коментарі під постом у соціальних мережах показують, що частина пасічницької спільноти сприймає це як виключне зло у вигляді хімії та антибіотиків. Так, безперечно, що будь які препарати антибіотиків, як для людей так і для бджіл вимагають свідомого застосування. Інша частина спільноти вважає, що добавочки зайвими не бувають і додають їх стабільно без огляду на погодно-кліматичну ситуацію. Так сказати, щоб бджоли були трошки сильніші, ніж в сусіда. На щастя, біьша частина спільноти реагує з достатнім рівнем прагматизму і накопичує практичний досвід щодо використання різних вітамінних препаратів та добавок.
Щоб не товкти воду в ступі, скажемо, що будь якому негативному висновку щодо використання тих чи інших (сертифікованих для європейських бджолярів препаратів) повинні передувати уважне прочитання етикетки та специфікації до препарату та узагальнені висновки практичного використання.
Ще трохи відео одного з точків Пасіки Івана Запухляка, де показано як це все виглядає на практиці.
Та коротка замальовка доступних пилконосів ліщини та вільхи та очікування вибухового цвітіння первоцвітів тут.
Дискусія щодо використання різних добавок потрібна, але в якості аргументів нам необхідні не емоції, а практичні спостереження.
Сучасний стан розвитку матковивідної справи в Україні обріс чи обліпився цілим клубом домислів, взаємних звинувачень та хайпу. В чому ж проблема з бджолами, які фігурують як порода Карпатка в комерційних оголошеннях та науковій літературі.
Деякі свої міркування та спроби розібратися в історії селекції бджіл Карпатка Пасіка Івана Запухляка писала раніше тут.
Власне ця вся історія з виведенням маток та закладенням матковивідної пасіки теж почалася в результаті певних несподіваних результатів з карпатськими бджолами. А також намаганням зрозуміти, чому впали медозбори в локації, яка була умовно ізольованим облітником. В цьому місці вздовж річки і яке оточене лісом, склад медоносів не зазнав суттєвих змін, а от кількість отриманого меду суттєво знизилася.
Відразу хочемо сказати, що пасіка Івана Запухляка жодним чином не збирається знецінювати досвід селекції та напрацювання колег матководів. Ціль публікації розібратися, що саме уявляють собою карпатські матки, що пропонуються для продажу в Україні і чи завжди вони відповідають очікуванням пасічників. А також з’ясувати, що є навколо матки Карпатки білим шумом, а що справді цінним досвідом селекції.
Пасіка Івана Запухляка Літо 2019
Завчасно інформуємо, що Пасіка Івана Запухляка цілком і повністю підтримує збереження автохтонних бджіл в окремому резерваті з метою їх дослідження та пошуку нових методів селекції. Без селекційної роботи майбутнє бджолярства виглядає досить туманно.
Тепер до справи.
Що це за бджола Карпатка? Всі пошукові запити щодо Карпатки в інтернеті та аналіз описаного досвіду в наукових та популярних публікаціях ведуть нас на Закарпаття, де зосереджено велику кількість матковивідних пасік, окремі з них мають статус племінних. Досвід матководства на території біля Мукачево, передгірських та гірських облітниках накопичувався близько 50 років. Він був добре науково описаний, так як координувався дослідною установою Дослідна станція бджільництва, що зараз є відділом селекції карпатських бджіл інституту бджільництва ім. Прокоповича. Після такого тривалого часу селекції, було виведено декілька ліній, які відомі в Україні та переважно за її східними межами. Можливість продавати маток та бджолопакети Карпатки далеко на схід для збору меду в екстремальних умовах континентального клімату (без можливостей зимівлі та з потребою наступного року нових бджолопакетів) зробили господарську діяльність навколо розведення карпатської бджоли досить прибутковою. Природно-кліматичні умови, де сконцентровано хаб (так по сучасному називають місце концентрації певного виду діяльності) Карпатки, не можуть бути описані як найкращі для виробництва меду. Тому бджолині господарства в умовах передгірських рівнин та високогір’я спеціалізувалися на виробництві маток та бджолопакетів. Зміна геополітичної ситуації значно висушила цей потік стабільних замовлень і значно напружила ситуацію на внутрішньому ринку, де до досить недавнього часу основна конкуренція була між двома “автохтонними породами” Карпаткою та Українською степовою. Це змусило переосмислити стратегію збуту і спробувати відкусити шматок ринку, де вже ставали на ноги конкуруючі породи бджіл завезених з Європи. Основні виробники карпатських маток вирішили ставити на те, Карпатка це автохтонна бджола.
Зважаючи на авторитетність заявників більшість повірила їм на слово, а меншість учасників ринку, що послуговуються здоровим глуздом запитали, а чи є ізольований резерват, де власне утримується “дика Карпатка”. В реальності дослідної дикої пасіки, де б утримувалися бджоли без втручання людини немає. Однак пошуки відносно диких карпатських бджіл тривають. В результаті обговорень корисних ознак потроху викристалізувалося наступне запитання, чи є порода карпатських бджіл власне породою, чи все таки групою бджолиних сімей чи може екотипом Карніки. Остання (Карніка) має досить чітко задокументовану історію селекції і в рази більший задокументований практичний досвід селекції, ніж Карпатка. Дискусія, що автохтонних (і власне визначення також) видів бджіл та завезених триває. Аргументи часто переходять межі здорового глузду. Несподівано кумедними виглядають аргументи на користь Карпатки, котрі знецінюють Карніку, Італійку та Бакфаст називаючи останніх дворняжками, а породу карпатських бджіл елітною. Однак переходимо до ще одного дискусійного моменту. Чи можна взагалі карпатських бджіл називати породою у класичному розумінні. Чи це екотип, чи група сімей?
Ті фрагментарні заміри карпатських бджіл та оприлюднений накопичений досвід ентузіастів, що хотіли розібратися в реальному позиціонуванні Карпатки та оцінити перспективи її селекції показали, що відмінності між Карнікою та Карпаткою досить умовні. Це підтверджуєтеся і тим, що Карніка це дуже схожа за генотипом бджола до Карпатки. Відмінність у одну пару алелей недостатня, щоб Карпатку визнати повноцінною породою. Але з точки зору чистоти селекційного експерименту та наявності реального досвіду варто розвивати подальшу селекцію. З використанням сучасних методів звичайно. Таке перебування між породою та екотипом очевидно є наслідком використання методів селекційної роботи що передбачало відбір тільки материнської сторони. Про батьківську донедавна навіть не згадували. Вважали що загальний фон трутнів найкращий і нічого іншого не потрібно. В результаті отримали популяцію бджіл, що не дозволяє виділити з основної маси якісь особливості. Тому якщо заглибитися у пошук відмінностей, то можна зробити висновок, що це екотип бджоли карніки або Українська карніка, чи карпатська карніка. Дискусія в цьому моменті може якісно просунутися до раціональних висновків, тільки у випадку, якщо перейде у цивілізоване русло. Для отримання чітких висновків потрібен задокументований практичний досвід та дотримання правил селекційної етики. Пасіка Івана Запухляка відстежує наукові публікації та дискусії довкола цього питання і може тільки ствердно сказати, що цей момент унікального породного позиціонування та автохтонності, а конкретніше аборигенності карпатських бджіл залишається дуже дискусійним. А подальша селекційна робота досить виправданою.
Мабуть велика кількість білого шуму чи темного диму навколо Карпатки викликана через конкуренцію на ринку бджолиних маток. Є племінні пасіки, що накопичили практичний досвід з використання інструментального осіменіння та контрольованого спарювання з іншими породами бджіл, як українська степова, карніка, італійка, а також кросами Бакфасту і які можуть запропонувати більш продуктивну бджолу для конкретних мікрокліматичних умов. Відповідно власники медових пасік прагнуть мінімізувати свої ризики і сформувати своє рішення для отримання меду та інших продуктів бджільництва з метою отримання прибутку. Тому і виникли різні групи за інтересами у вигляді громадських організацій та об’єднань. Це цілком природній процес об’єднання групи людей для досягнення певних цілей. Те як виглядає сьогодні українська професійна та бджолярська спільнота, а особливо її комунікація заслуговує сценарію окремого довгого серіалу, де кожен наступний сезон цікавіший за попередній. Принагідно хочемо зауважити, що в у професійному і любительському пасічникуванні спілки утворені з метою популяризувати ту чи іншу породу, якраз і займаються відстежуванням чистоти ліній породи, створенням середовища для документування досвіду, але аж ніяк не знеціненням один одного. Обговорення переваг “автохтонної”, “автентичної” та “аборигенної” породи Карпатки в цьому контексті піднімає високу інформаційну піну з репутаційними втратами.
На цьому моменті хотіли зупинитися окремо. На нашу суб’єктивну думку, якраз за рахунок цього чорного піару пов’язаного із дискредитацію інших порід, втратила у своїх позиціях якраз карпатська бджола. А виграли ті нові селекційні рішення, на яких цей потік знецінення був направлений. Так сталося, наприклад з Бакфастом. В результаті “рекламної компанії Карпатки” Бакфаст за певний проміжок часу спробували всі: і ті кому він був необхідний і ті кому він не дуже підходив. Цьому є декілька пояснень, які стали явними в останні роки і не в останню чергу завдяки проникненню спільноти в інтернет у вигляді блогів, форумів, ютубканалів та соціальних мереж. Ну і багато вже хто з сучасних бджолярів та матководів може прочитати оригінальні статті, що документують досвід інших порід, кросів бджіл іноземними мовами.
Ще одним не мало важливим фактом, що вплинув на якість бджолиних маток — це демпінгові війни. Так сталося, що племінних пасік, що спеціалізуються на виробництві бджолиних маток та бджолопакетів достатньо і їхня продуктивність набагато вища, ніж потреба внутрішнього ринку. Потрібно перелаштовуватися під наявні ринкові умови, а не у всіх є конструктивні ідеї. Оборот який був, зменшився і демпінг як рішення очевидно не працює. Не слід забувати про своєрідну касту перекупників, які продають свої послуги за ціною рівною з роботою маткаря. Центром найбільш поширеного Вучківського типу Карпатки є село Вучкове, сам центр репродукції розташований у місті Мукачево. Навколишні села сформували досить потужну агломерацію щодо виробництва бджоломаток на продаж та пакетів, а одночасно визначило монополію на та дозволило тривалий час утримувати досить значний сегмент ринку. Це додало селекції масовості та спричинило втрату якості.
Важко не погодитися з прихильниками карпатської породи, що неконтрольоване завезення та селекція бджіл не дуже відомого походження, які розводяться на території, де домінують інші екотипи чи породи бджіл це великий виклик для любительських та промислових пасік. Але згадаймо, куди мандрували сформовані на Закарпатті бджолопакети ще десять років тому. Там, що не було аборигенних чи умовно бджіл? І які місцеві породи були втрачені через такі вливання. Також повертаючись до автохтонності не слід забувати про кавказянку, яка добряче давала екстремальних відчуттів пасічникам на досить великій у порівнянні з Європою території. І з якою до речі, продовжують мати досвід селекції окремі дослідні європейські пасіки.
Тому варто осмислити отриманий досвід і рухатися за новим, шукати нові можливості селекції цієї бджоли.
А що з Карнікою, як найближчою за генотипом до Карпатки бджолою ?
В цілому тим матковивідним пасікам, що спеціалізуються на матках особливої різниці немає, яку породу бджіл виводити. Технологія та необхідність базових знань ідентична. І тут ми стаємо свідками такого моменту, як вивід Карпатки, яка на справді є Карнікою. І продавати як Карпатку. І такі шури мури з селекційним матеріалом справді завдають не тільки репутаційних, а й селекційних збитків Карпатці. Тут де впізнаваність бренду Карпатки стає причиною появи підробок. Це ще одна замовчувана проблема втрати унікальних властивостей карпатських бджіл. Морфометричні проміри колег показують значне підняття кубітального індексу у офіційній Вучківській Карпатці та інших типах, що може свідчити про вже прилиту кров карніки. На питання науковці відповідають, що змінились умови утримання та більш точний спосіб визначення індексів крила, що призвів до підвищення значень. Також були твердження, що на облітниках для карпатських бджіл були завезені матки карніки і успішно розійшлися по матковивідних господарствах. В просторах інтернету вже появився своєрідний мем «австрійська карпатка». Також насторожують такі плани вивести батьківські сім’ї Карніки на облітники. Це призведе до повної зміни особливостей породи, що суперечать твердженням чистоти розведення бджіл. Для промислових кросів такі варіанти можливі і на майбутнє стануть заміною Карпатці. Але це вже буде не Карпатка.
Селекційна робота відносно власної локальної бджоли дуже потрібна. Можливостей створити ізольовані облітники в гірській частині та долинах річок достатньо. Можливо застосування методів контрольованого парування у Карніки і Бакфасту спонукає селекціонерів Карпатки до якісних змін в селекції.
Чи є шанси покращити селекцію Карпатки?
Звичайно є. Особливо перспективним напрямком для роботи з Карпаткою виглядають ізольовані гірські пункти парування. Де із загальної маси бджіл було виділені групи сімей для розведення. Це перші спроби лінійної селекції з карпатськими бджолами, але як запевняють науковці таку роботу проводили на початку створення породи Карпатка. Це звичайно можна було зробити раніше, але не було потреби змінювати набутий стиль роботи з бджолами. За цей час багато втрачено. Але при злагодженій роботі ці бджоли можуть покращити свої характеристики.
Карпатська бджола в Карпатах.Фото з Ворохти Літо 2019
В контексті формування ізольованих облітників насторожують заклики деяких науковців, що ми зберігаємо автохтонні бджоли і одночасно їх селекціонуємо. Збереження і селекція це різні речі, тому роботу за цими напрямками потрібно чітко розділяти.
В спілкуванні з карпатськими матководами Пасіці Івана Запухляка закидають особисту неприязнь до Карпатки. Ми починали з Карпаткою, збираємо досвід роботи цими бджолами і далі допомагаємо селекціонерам за допомогою інструментального осіменіння у створенні та утримання власної лінії бджіл. Зараз утримуємо для тесту та порівняння відібрану групу батьківських сімей, що дозволить далі вести чисту Карпатку без вливання інших порід поза діяльністю офіційних племінних господарств. Це дозволить зберегти та використовувати матеріал надалі. Так матковивідна пасіка не виробляє матки Карпаток масово на продаж, бо останні два роки несприятлива кон’юнктура ринку. Позиція працівників поважного наукового центру селекції викликає щире здивування, бо подібно, що вони не готові до конструктивного діалогу, а погоджується на комунікацію тільки з тими матководами, хто беззаперечно слідує їх переконанням.
Тому досягнення та виведення ліній Карпатки це цінний досвід, використовуючи який варто рухатися за новим досвідом селекції.
Передчуття зимових свят підштовхує до підведення підсумків року, що минув. Також це час для підготовки і планування на наступний сезон. Пасіка Івана Запухляка аналізує здобутий досвід та визначає напрямки роботи на наступний сезон.
Робота на матковивідній пасіці є завжди, не залежно від пори року. Однак місяць лютий, після довгих Новорічний та Різдвяних Свят, є умовним початком сезону, коли формуються більш чіткіші плани щодо матковиробництва на весняно-літній сезон 2021.
За результатами минулих сезонів хочемо зауважити, що планування досить спрощує діяльність на матковивідній пасіці. Але перш ніж запланувати нове, варто підсумувати результати матковивідного сезону 2020 року. А тоді, осмисливши досвід, братися до реалізації нових ідей. В загальному те, чим ми займаємося на матковивідній Пасіці Івана Запухляка можна об’єднати в такі напрямки: основний – це матковивідна справа, інструментальне осіменіння маток та додатковий медове виробництво за допомогою якого ми тестимо виведених маток.
Гаряча пора медозбору на Пасіці Івана Запухляка, 2020
Почнемо з другого, так як мед та продукти бджільництва є основною ціллю пасіки. Бджоли різних порід, яких ми розводимо на нашій пасіці, проходять тестування на точках пасіки. Ми досліджуємо їх можливості щодо медозборів і отримуємо мед для власного споживання.
В місці, де знаходиться наша матковивідна пасіка, всі впевнені, що там де є вулики має бути мед. Тому ми реалізуємо зібраний мед та окремі продукти бджільництва. Маємо невелику мережу постійних покупців, що щороку закуповують улюблені сорти меду для власних потреб та на подарунки. Ці покупці меду добре знайомі із можливими сортами меду з нашої пасіки і є своєрідною фокус групою, завдяки якій ми отримуємо зворотній зв’язок щодо якості продукції. Пасіка в умовах Прикарпаття має досить скромні об’єми щодо медового виробництва відносно пасік півдня чи центральної частини України. Однак наявність хорошого племінного матеріалу дозволяє отримати більше меду з однієї сім’ї в порівнянні з іншими пасіками передгірної місцевості та мати невелику частину меду для реалізації постійно. Медова карта, якщо можна так висловитися, від Пасіки Івана Запухляка має різноманітні сорти меду, так як маємо точки у трьох дещо відмінних мікрокліматичних умовах. Тому маємо широку палітру смаків меду з Прикарпаття, включаючи унікальні та рідкісні сорти лісового та падевого меду. Такий концепт розміщення точків дає можливість отримання кращої картини продуктивності по групах тестованих сімей та розуміння напрямків для подальшої селекційної роботи.
Як досягається такий результат ми досить детально розповімо у другій частині наших підсумків 2020 року, де детально підсумуємо результати інструментального осіменіння та аналізі ліній і кросів, що використовувалися на Пасіці Івана Запухляка.
Весна вступає у свої права і попри екстримальність життя в середовищі людей на пасіці справи ідуть більш спокійно. Багато важливих речей ми дізнаємося завдяки спостереженню і порівнянню.
Наш ютуб канал Пасіка Івана Запухляка в цьому місяці перетнув позначку у 100 підписників. Ми надихаємося цим і створюємо цікавий контент з практичними порадами та актуальною інформацією далі.
Коли хочеш мати добрі взятки меду, мусиш потурбуватися про працьовиту бджолу. Принципи «на око», «та якось буде» чи «ми завжди так робили і нічого» тут, на жаль, не спрацьовують. Треба трохи заглибитися у родовід бджіл, за якими доглядаєш, зрозуміти, які сильні й слабкі сторони мають породи бджіл, що формують пасіку, а також дбати про те, щоб біографія матки була відома. Перевірені й відпрацьовані європейські методи селекції у бджільництві, хоча і з запізненням, але все-таки сприймаються українською бджолярською спільнотою. Інформація про маток контрольованого спарювання зі сторінок теоретичних підручників та практичних статей поволі переходить у практику на різних за розміром українських точках.
Поки в любительській бджолярській спільноті точаться дискусії про справжність маток штучного осіменіння та доцільність виведення маток контрольованого спарювання, ця реальність дуже добре працює на пасіках по всьому світу. З одною єдиною ціллю ‒ отримання бажаної кількості меду чи продуктів бджільництва у конкретних погодних умовах. Матки контрольованого спарювання ‒ це матки чистопородні чи гібридні з відомою не тільки материнською стороною, але й батьківською. Їх можливо отримати в ізольованих облітниках (де ви знайомі з родоводом трутнів), або за рахунок штучного осіменіння, де весь процес під контролем. Існує стійке переконання, що це все дуже важко організувати і краще покластися на матінку природу. Якщо розвивати цю тезу далі, то, можливо, варто віднести наші вулики в ліс і зайнятися бортництвом (яке, до речі, збереглося в деяких локаціях на Поліссі).
Повернімося до виведення маток. Зараз за можливості багато хто організовує чистопородні ізольовані облітники, де отримує маток контрольованого спарювання. Зазвичай це ізольовані (в радіусі 7 км) місцевості, де можна уникнути зальоту трутнів з навколишніх пасік. В Україні це локації, добре ізольовані водною поверхнею (наприклад, острови на водосховищах Дніпра чи в акваторії Чорного моря). Гірські локації можна назвати умовно ізольованими, так як існує висока ймовірність зальоту трутня чи рою, незалежно від висоти чи залісненості місцевості. Як відомо, острівних територій не так багато, щоб вони були доступними. Тому інформаційна перевага власників і організаторів таких облітників використовується більше для спотворення значення іншого методу контрольованого спарювання.
Пасіка Івана Запухляка. Літо 2019
Інший метод контрольованого спарювання потребує певних знань, твердої руки та обладнання (про яке ми писали тут). Це інструментальне осіменіння бджолиних маток, яке проводиться в лабораторії під мікроскопом. Звичайно, справа на перший погляд непроста, але має свої переваги в умовах, де щільно розміщені пасіки різної величини. Основна перевага методу ‒ за умови вмілого використання дає змогу отримати 100%-ну чистоту спарювання, чого не дає жоден з інших методів. Вкиди (даруйте, але інакше це назвати важко) про те, що матки штучного осіменіння є неповноцінними, швидко підхоплюються фейсбучною спільнотою, блогерами-ютуберами і окремими представниками пасічницьких організацій передовсім задля хайпу (бажання отримати вигоду на події, до якої не маєш жодного стосунку). І тут ми з лабораторії виходимо на поле конкурентної битви вуликів, де відсутність у споживачів достовірної інформації використовується як зброя. Не знаєш, не чув — то слухай мене, я тобі розповім, а ти мені за це постав лайк, та й далі житимеш, не знаючи. Річ у тім, що в сучасних українських реаліях розмістити бджіл, знайти місце для ідеального облітника та ще й зробити його економічно ефективним ‒ справа не з легких. Тому найефективнішим методом розширення власного збуту залишається знецінення альтернативних пропозицій. Так як в ізольованому облітнику матки осіменяються під час вільного обльоту, а при штучному осіменінні ‒ у спеціально обладнаному приміщенні, а саме штучне осіменіння потребує більших часових затрат, то в інформаційних війнах «облітники проти станків штучного осіменіння» наразі перевагу отримують прихильники перших, позаяк мають більше вільного часу. Прихильники ізольованих облітників апелюють до деяких задокументованих (виключно на просторах форумів і груп у месенджерах) фактів негативних відгуків про маток штучного осіменіння. Звичайно, що перші спроби інструментального осіменіння в Україні не завжди виходили якісними (так як наукова ланка у бджолярстві час від часу пробуксовує й досі, особливо в царині нових технологій), тому перше негативне враження закріпилося надійно. Але аграрний ринок розвивається, а бджола ‒ не корова, не коза і навіть не кінь, тому можливості отримати якісний матеріал від сусідів, просочуючись через бюрократичну машину дозвільної документації, трохи простіші. Мовний бар’єр для багатьох не є перешкодою, досвід інструментального осіменіння можна отримати на семінарах або під час особистих візитів на пасіку. Зарубіжні матководи переважно з ентузіазмом діляться своїм практичним досвідом. Технологія штучного інструментального осіменіння сама по собі цікава та економічно ефективна (маєш станок, навики, матеріал ‒ можеш отримати прибуток). Тому багато пасічників цікавляться цим методом виведення маток і останні кілька років частка якісних маток ШО (штучного осіменіння) зростає.
Безперечно, отримання добрих результатів з виведення маток ШО потребує дотримання певних правил та врахування поправки на мікрокліматичні умови й пасіку. Як пройти процес виведення матки з потрібними характеристиками без зайвих втрат? До яких моментів треба бути готовим і на що звернути увагу? Далі про ці моменти.
Основні принципи одержання якісних маток ‒ це, передовсім, підбір хорошого матеріалу і спосіб виведення самих маток.
Візьмімо за початок неплідну матку, яка виведена з дотриманням технології. Існує кілька способів утримання маток до осіменіння: безпосередньо підсадка матки в нуклеус чи відводок і за допомогою інкубатора. Кількість бджіл у нуклеусі має бути оптимальною для догляду за маткою. За розміром нуклеус має бути не менш ніж 120 г бджіл і обсідати по площі не менш як дві рамки ¼ Дадант. Має бути забезпечений кормом, і має бути загороджений льоток для виходу матки на обліт.
Важливими при осіменінні є: вік матки на момент осіменіння, доза сперми і спосіб введення. Осіменіння проводять у віці не менше 7 діб від народження, а краще 8‒10 днів, доза залежить від технології. Загалом уведення 8 мкл (мм3) сперми одноразово достатньо для трьох років життя матки. Існує також кількаразове введення ‒ двічі по 4 мкл, або навіть двічі по 2 мкл, але кожне наступне введення сперми може бути травматичним, а також потребує додаткового наркозу газом СО2. Цей газ сприяє виділенню в організмі матки речовин, які призводять до її передчасного старіння, і надмірна кількість газу може призвести до того, що матка стає трутівкою. Але, в свою чергу, розумна кількість (до 5 хв. за весь час) спонукає матку до швидшого відкладання яєць. Значною мірою догляд залежить і від самих бджіл у нуклеусі.
Пасіка Івана Запухляка. Літо 2019
Молоді бджоли, які добре годують маток, приносячи їм пилок і нектар, сприяють швидкому початку відкладання маткою яєць. Є породи бджіл, особливо місцеві помісі, які погано доглядають за матками. З ними важче отримати позитивний результат. Тому для заселення нуклеусів краще використовувати бджолу більш-менш чистопородну, яка відповідатиме породі маток, які будуть вирощуватися.
Один важливий момент. В інкубаторі догляд за матками відрізняється від нуклеусів. Існують спеціальні кліточки для утримання бджіл з маткою. Стабільність температури, кількість бджіл і наявність корму ‒ це основні фактори отримання якісних маток. В інкубаторах кількість бджіл у кліточці становить від 25 до 100 особин залежно від конструкції. Цим способом отримують маток, не перевірених на яйцекладку, і підсаджують їх у відводок для початку яйцекладки і її утримання.
Сам процес осіменіння триває від 2 до 5 хвилин. Залежить від обладнання і вправності осіменатора. Важливими є стерильність, якість трутня і сперми. Інструмент має бути стерильним, щоби зменшити ймовірність зараження маток. Якість трутня – це окрема тема, але сперма повинна відбиратися зрілою і не містити мукусу. Наявність мукусу може спричинити закупорку яйцеводів матки та її загибель. Після осіменіння матку мітять і повертають до бджіл, звідки була забрана. Протягом 48 годин матка засвоює введену сперму, тому не варто проводити жодних маніпуляцій з нуклеусами чи кліточками. Якщо матка була травмована чи інфікована, то за цей час вона зазвичай помирає. Якщо все пройшло вдало, то початок яйцекладки стартує на 6‒10 день після осіменіння. Досвід європейських осіменаторів показує, що відсоток виходу маток становить 85‒90% від загальної кількості. Це дещо вищий, а часом і значно вищий показник виходу маток, аніж буває на облітниках. Задокументований кількарічний досвід на Пасіці Івана Запухляка підтверджує цю тенденцію високого виходу маток порівняно з матками природного обльоту. Ми практикуємо обидва методи та документуємо їх результати.
Отримання штучним осіменінням матки, яка сіє чи вже на печатному розплоді ‒ це лише половина справи. Бо є ще один недостатньо описаний момент, який настає після того, як матка з матковивідної пасіки потрапляє безпосередньо на пасіку з виробництва меду. Цей нюанс потребує певних знань і дотримання правил і стосується підсадки новоприбулої матки в сім’ю. На цьому етапі, на жаль, негативні сценарії трапляються найчастіше. Тому важливо передовсім використовувати способи, що унеможливлюють попадання в відводок відкритого розплоду або старої бджоли. Рамки з печатним розплодом потрібно підготувати заздалегідь і на 8 днів перенести їх в магазинну надставку, аби всі яйця й личинки перейшли в стадію лялечки. Після чого на таких рамках формуються відводки. Рамки витримують кілька годин, щоб злетіла стара бджола, оглядають на наявність маточників і усувають їх. Далі матку поміщають у клітку для підсаджування на добу. Переконавшись, що бджоли її годують, відчиняють відділення з канді. Через добу бджоли її випускають. Не варто спішити відчиняти клітку. Якщо є спостереження, що бджоли агресивно ставляться до матки, то слід іще раз уважно перевірити наявність маточників або навіть іншої матки у відводку. Можна також використовувати ковпачок, яким ізолюють матку з кількома запечатаними бджолиними комірками і медом. Таким способом можна підсаджувати матку із супроводом, так як деякий час її не буде кому годувати. Далі чекають розплоду і відкривають ковпачок. Проте слід пам’ятати, що бувають випадки (рідко, але все ж таки), коли після випускання з-під ізолятора бджоли все одно знищують матку і закладають на розплоді маточники. Що це означає? Це показує наявність у відводку потенційної трутівки і старих бджіл. Щоб уникнути такої ситуації, відводки варто робити не більшими, ніж на дві рамки печатного розплоду з бджолою. Можна також підсаджувати у відокремлений від основної родини медовий магазин та ставити додаткове дно з льотком. Старі бджоли повернуться в сім’ю, а молодій бджолі дають матку. Після прийняття можна об’єднати магазин з сім’єю.
Проблема в тому, що бджоли трактують матку ШО як неплідну, хоча вона відкладає яйця. І це відбувається тому, що перший час матка ШО не виділяє феромони, які утворюються в польоті матки під час природного осіменіння. Тому можуть з’явитися маточники тихої заміни. Їх потрібно зірвати, а з часом контролювати виникнення нових. Цей процес триває від тижня до півтора місяця. Потому налагоджується вироблення феромонів і матки ШО нічим не поступаються маткам природного парування.
Тут пояснено ситуації, які можуть виникнути, але не обов’язково і не завжди виникають. Розуміння процесу та спостережливість пасічника дозволяють провести успішну підсадку в переважній більшості випадків.
Пасіка Івана Запухляка. Літо 2019
Ще трохи про матеріал від трутня. Важливо розуміти, якою спермою було проведено осіменіння. Для процесу селекції застосовують осіменіння одним типом трутня. Це збіднює різноманіття бджіл всередині колонії, так як у природному спарюванні сім’я складається з груп сестер, рідних по матері, але чужих по татовій лінії. І переважання певної групи створює загальне враження про сім’ю. При осіменінні одним типом трутня бджоли в сім’ї всі однакові. Це добре в селекції, але бджоли це відчувають і хочуть замінити матку. Як показує досвід матководів, що практикують ШО, якщо осіменіння проводити трутнями від кількох (трьох і більше) сімей-сестер, то це збільшує генетичне різноманіття і не спонукає бджіл до заміни маток.
Загалом матки ШО, як альтернатива маткам вільного обльоту, мають свої переваги, що проявляються можливістю отримання бджіл з більш прогнозованими характеристиками. Дочки, отримані від маток штучного осіменіння, здатні істотно покращити загальний стан сімей і дати поштовх до підвищення медопродуктивності пасіки. Навіть якщо ці дочки облітані на місцевих трутнях. Тому варто мати на пасіці кілька маток ШО та їх дочок і на цих бджолосім’ях проводити спостереження. Шкода, що певна тимчасова складність отримання маток штучного осіменіння, головно через відсутність можливості навчання і практики у матководів, підсилюється дискредитацією методу з боку тих, хто мав би його пропагувати. Тоді як штучне осіменіння дозволяє отримати безліч комбінацій, чого складно досягти навіть при використанні ізольованих облітників, бо замінити батьківські сім’ї складніше і дорожче. Ще один момент, який практично не використовують в українських реаліях для отримання маток штучного осіменіння ‒ це приїзд інсемінатора на пасіку. Обладнання для осіменіння досить компактне, а від пасіки, де планують ШО, потрібно тільки приміщення та попередня підготовка.
Контроль спарювання не належав до пріоритетних моментів селекції у бджільництві, тому певним чином був втрачений час і селекційний поступ у матководстві.
Наразі ця тема актуальна не лише для українських бджолярів. У цій ситуації очевидне одне: якщо використовувати інструментальне осіменіння або ізольовані облітники, можна вже за три покоління значно підняти продуктивність сімей та зменшити небажані характеристики. Варто лишень навчитися кооперуватися і відчувати приналежність до спільної справи.
Матковивідна справа, як і будь-яка інша діяльність, для отримання хорошого результату потребує дотримання певних негласних правил.
У цій публікації Пасіка Івана Запухляка викладе свої міркування стосовно деяких моментів виведення маток, особливо можливостей отримання першої партії маток на продаж. Ми звернемо увагу на можливий час отримання перших маток, важливість якісного матеріалу від трутня, організацію догляду в нуклеусах (зокрема важливість температури), а також на деякі моменти транспортування маток.
Звертаємо увагу на те, що йдеться про кліматичні умови Прикарпаття, де, на відміну від таких частин України як південь та Закарпаття, весна настає трохи пізніше.
Матка Карніка. Пасіка Івана Запухляка Copyright Natalia Sereda
Бажання швидше отримати маток на початку сезону та ігнорування деяких погодних моментів призводить до умовного фальстарту на матковивідній пасіці. Часто докладені зусилля та висока мотивація маткарів не підкріплюються очікуваними результатами.
Чому? Розглянемо це на конкретних прикладах. Наприклад, бджоли облетілися навесні 10 березня. Матка починає відкладати перші яйця. Перші бджоли вийдуть через 21 день ‒ це 1 квітня. Якщо в цей період матка закладе трутня, то йому потрібно 40 днів до повної статевої зрілості. Це 10‒15 травня. В цей час можна отримати перші обльоти молодих маток. Ще один чинник, який часто порушує ці розрахунки ‒ це весняна погода, яка має сприяти обльоту. За відсутності бажаної кількості трутнів матки не можуть осіменитися або осіменяються невеликою кількістю сперми. Така матка згодом довго сіяти не буде і до осені є ризик, що вона буде замінена. Проблема матеріалу від трутня трохи зсуває строки отримання якісних ранніх маток. Навіть якщо штучно створити умови, щоб трутень вирощувався до 1 квітня, то не завжди матеріал від нього буде достатньо якісним, щоб осіменити матку.
Інший момент цієї ситуації ‒ це вирощування маток у сім’ях, де недостатньо бджіл-годувальниць. Доки бджоли не зміняться на молодих, маточники не отримають достатньо корму. А це впливає на якісні характеристики і гонитва за ранніми матками ‒ це завжди програш в якості. Отримати перших якісних плідних маток на Пасіці Івана Запухляка можемо не раніше 15‒20 травня, залежно від погодних умов. У разі, якщо весна дуже рання, то строки зсуваються, але не суттєво.
Бажання пасічника на медовій пасіці швидко після зимового сезону створити відводки з матками-помічницями для нарощування бджолиних сімей або наростити бджіл, втрачених взимку, та підготуватися до ранніх медозборів соняшнику та ріпаку є цілком зрозумілим. Для нарощування потенціалу він купує ранніх маток і часто отримує несподіваний негативний результат. Придбані матки зазвичай слабенькі, що врешті знижує результати медозбору. Дуже ранні матки не можуть бути якісними навіть в умовах Закарпаття через вищезгадану відсутність умов для вирощування та осіменіння. Щоб уникнути такої ситуації в умовах ранньої весни Пасіка Івана Запухляка радить замовити маток з минулого сезону, які були виведені в серпні й перезимували. Зазвичай матководи, які практикують зимівлю сімей на нуклеусних рамках, навесні мають таку пропозицію маток на продаж.
Частина рамки з маточниками на пластикових мисочках. Фото Natalia Sereda
Ще одним практичним моментом, важливим для отримання якісного матеріалу, є організація виведення маток. Для якісних маток потрібні відповідні умови розвитку та врахування особливостей мікроклімату. Існує багато способів отримання маток. Ми детальніше розглянемо метод з одноразовим переносом личинок в мисочки як найбільш популярний на матковивідних пасіках. Для хорошого результату потрібно на початок виведення мати сильні сім’ї-виховательки. Їх можна отримати об’єднанням двох безматкових сімей. Для кращого прийому варто використовувати безматкові стартери, які найбільш якісно приймають личинки на виховання. У весняний період та в кінці літа використовується повністю безматковий спосіб виведення маток, а на початку літа з постановкою верхніх корпусів і збільшенням сили сімей використовується спосіб з ізольованою маткою в нижньому корпусі. Навесні, через добу після прививки з сім’ї-стартера личинки переносять в іншу безматкову сім’ю-виховательку, яка має відкритий розплід, і бджоли-годувальниці активно виділяють маткове молочко і годують личинки. А влітку зі стартера личинки переносять у сім’ю-виховательку з маткою. Для бджіл такий прийом виглядає як тиха заміна матки, бо матка в сім’ї обмежена роздільною решіткою. А це сприяє найкращому догляду за маточниками.
Ізолятори (бігуді) для маточників від польської компанії Лісонь. Фото Natalia Sereda
Догляд за маточниками полягає у створенні умов для хорошого обігріву, тому що бджолам потрібно щільно обсідати маточники. Не потрібно забувати про обмеження перенесення маточників, це 7‒10 день від прививки. В іншому разі можливий обрив і пошкодження лялечки в маточнику. Багато пасік використовують інкубатори для утримання маточників після запечатування. Також новонароджених маток потрібно утримувати в стабільній температурі ‒ не менш ніж 25 ᵒС.
Тепер кілька слів про такий важливий аспект, як нуклеуси. В умовах матковивідних пасік використовують декілька типів нуклеусів та способів їх заселення. Догляд за маткою під час перебування в нуклеусі ‒ важлива складова отримання хороших маток. Найкращий спосіб заселення, коли на розплідні нуклеусні рамки з бджолою дають неплідну матку кілька годин після виходу з маточника. Такий метод дає змогу створити найкращі умови утримання та оцінити саму неплідну матку і вибракувати малих та пошкоджених. Розмір нуклеуса теж має значення. Сам весільний вулик-нуклеус повинен мати в перерахунку площі соту не менше ½ рамки Дадант. Це означає дві рамки 213 на145 мм або три рамки 145 на 145 мм, обсиджених з усіх боків бджолами.
Особливе ставлення на матковивідній пасіці має бути до трутнів, бо вони відіграють важливу роль в селекції. Стартувати з виведенням маток має сенс, коли вже є печатний трутень. Це приблизно за два тижні після відкладання маткою трутневих яєць. Батьківські сім’ї використовують дочки від найкращих по пасіці сімей з відомим родоводом і не споріднені з материнськими сім’ями. Краще, якщо ліній батьківських сімей більше шести груп. Це створює найбільше різноманіття чистопородних генів та забезпечує насичення території потрібними трутнями. На одну батьківську сім’ю повинно бути не більше 30 маткомісць з кількістю трутневого розплоду 1 рамка ½ Дадант.
Трутень Карніки. Пасіка Івана Запухляка Фото Natalia Sereda
Контроль засіву здійснюється на 11‒14 день після заселення або підсадки матки. Після чого здійснюється позначка в журналі про осіменіння. Оцінюється якість запечатаного розплоду, далі відбирається і реалізується.
Пересилання маток ‒ важливий момент. Для безпроблемного транспортування маток використовують спеціальні кліточки, куди з кормом і маткою поміщають 7‒10 бджіл. Це оптимальна кількість для догляду за маткою. Маленькі кліточки для відправки краще зафіксувати в більших коробках, щоб забезпечити резерв повітря, уникнути перегріву та запобігти впливу прямого сонця. У якості корму для пересилання використовується медове тісто-канді з цукровою пудрою. Оптимальна густина тіста ‒ щоб не розтікалося і не було сухе.
Додержання вищезгаданих правил значно оптимізує процес отримання якісних маток та значно розширює можливості планування партій потрібної кількості для наших клієнтів. Пасіка Івана Запухляка вважає пріоритетом отримання якісного матеріалу маток порід Карніка, Бакфаст з відмінними господарськими характеристиками. Що підтверджено їх подальшим використанням для хороших медозборів на пасіках Прикарпаття, Поділля та інших частин України.
Тихо гупають на землю ранні яблука (ті, що дивом вціліли від природніх катаклізмів), ранки стають прохолоднішими і стає зрозумілим, що осінь десь уже приглядає собі місце на точку. На матковивідній пасіці роботи не зупиняються, але напруга, яка панувала тут ще декілька тижнів тому вже спала. Час братися до підведення підсумків та як би це не виглядало зухвало, складання планів.
Карпатська бджола на будяку
Найбільше в цьому сезоні постраждав рейтинг маток штучного осімення, їх чомусь прикарпатські пасічники вважають несправжніми. Бджоли, які не рояться – це несправжні бджоли. Ні, це на жаль не жарт, це цитата з одного поважного бджолярського заходу. Цією секретною інформацією володіють не всі, тому матки штучного осіменіння з пасіки Івана Запухляка цього сезону були доставлені на пасіки України і вже в наступному сезоні будемо мати відгуки. Висновок з цієї ситуації один, професійна та любительська бджолярська спільнота не достатньо володіє інформацією про штучне осіменіння і втрачає через це потенційні прибутки. Блог Пасіки Івана Запухляка буде висвітлювати і надалі тему штучного осіменіння бджолиних маток і свої твердження базувати на фактах, а не емоціях.
Демпінг та недобросовісна конкуренція не дають змоги розвивати місцеву бджолу, оскільки шанси продати матку Карпатку навіть за ціну наближену до собівартості в цьому сезоні були мізерні. Натомість матки ліній Карніка знайшли своїх поціновувачів і пасіка Івана Запухляка після пробних минулорічних підсадок цього сезону має відносно стабільний попит на комбінації Карніки.
Позитивним стало і те, що переляк перед Бакфастом поступово зникає, пасічники, в яких кліматичні умови пасік дозволяють використати переваги цієї породи формують поки вузький, але стабільний попит. Жовта бджола більше не сприймається як загроза. І це радує.
В цілому нестабільність в соціально-політичному житті впливає на ціну та попит на мед і відповідно присутня деяка розгубленість серед пасічників щодо планів розширення пасік. Пасіка Івана Запухляка розцінює цей момент як можливість нарощення ефективності та надалі працює в напрямку покращення якості бджолосімей.
Матковивідний сезон не зважаючи на затримки через погодні умови у розпалі. Пасіка Івана Запухляка успішно реалізує матки штучного осіменіння, природнього обльоту та контрольованого спарювання порід Карніка, Бакфаст, Карпатка-Карніка.
15 лютого традиційно зима зустрічається з весною і ми за станом погоди цього дня можемо визначити як швидко прийде довгоочікуване потепління. Для бджолиних сімей таке очікування один із важливих моментів. За моїми підрахунками до обльоту залишилося чекати близько місяця, тому важливо у цей час провести контроль зимівлі.
Температура повітря +5 ще недостатня для очисного обльоту бджолиних сімей, але підходить для перевірки їх стану, контролю кількості корму та місце розташування клубу.
Моя цьогорічна лютнева перевірка одного з точків матковивідної пасіки показала, що тільки одна з сімей потребувала додаткового корму. У цій бджолиній сім’ї клуб сформувався на крайніх трьох рамках і досягнув задньої стінки вулика. Всі інші сім’ї перезимували добре, перебувають в хорошій кондиції. Також я перевірив ту частину точка, яку залишив зимувати в приміщенні. Тут знаходяться нуклеуси та кілька відводків. В моєму досвіді це перша експериментальна зимівля на нуклеусних рамках в приміщенні, тому їх я оглядаю особливо уважно.
Зимівля в приміщенні
Зимівля в приміщенні
Такий контроль дозволить оцінити результат такої зимівлі та її доцільність в майбутньому. Температура в закритому приміщені змінювалася впродовж зими на 2-3 С і не опускалася нижче +1 С навіть в морози, що забезпечило хороші температурні умови бджілкам. Так як корму в 6 рамках 1 4 Дадант недостатньо для зимівлі, кільком нуклеусам я додав канді (лікувальна паста) для страхівки.
Станом на середину лютого зимівля проходить добре, без втрат. Сподіваюсь, що сильні морози вже позаду, весна прийде швидко і бджоли облетяться після зимівлі.
